Постанова
Іменем України
21 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 592/7729/18
провадження № 61-14560св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - колективне торгівельно-виробниче підприємство «СУМИРИБА»,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу колективного торгівельно-виробничого підприємства «СУМИРИБА» на постанову Сумського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до колективного торгівельно-виробничого підприємства «СУМИРИБА» про стягнення частки в майні підприємства.
Короткий зміст вимог позивача
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до колективного торгівельно-виробничого підприємства «СУМИРИБА» (далі - КТВП «СУМИРИБА») про стягнення грошових коштів у розмірі 3 573 610,53 грн, як вартості частки майна у статутному капіталі КТВП «СУМИРИБА».
20 серпня 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне КТВП «СУМИРИБА» нерухоме майно, а саме: комплекс нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонити їх відчуження, передачу в заставу, внесення в статутний капітал, оскільки невжиття таких заходів унеможливить виконання рішення суду та поновлення порушених прав ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 10 серпня 2020 року у складі судді Князєва В. Б. в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , на які заявник просив накласти арешт, а також вчинити інші дії щодо забезпечення позову, не належать до предмета спору, тому накладенням арешту та вчиненням інших дій стосовно вказаного нерухомого майна не можна забезпечити виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову у цій справі. Ураховуючи викладене, суд вважав, що правові підстави для задоволення вимог про забезпечення позову у обраний заявником спосіб відсутні.
Постановою Сумського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року ухвалу Ковпаківського районного суду міста Суми від 10 серпня 2020 року скасовано.
Заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено відчуження, передачу в заставу та внесення в статутний капітал нерухомого майна КТВП «СУМИРИБА», а саме: комплексу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції в повній мірі не з`ясував обставин справи. Зокрема, суд не взяв до уваги тієї обставини, що предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 3 573 610,53 грн, які, як вказано у позовній заяві, відповідають вартості частки майна у КТВП «СУМИРИБА», належної заявнику в порядку спадкування у статутному капіталі підприємства після смерті батька ОСОБА_2 .Що стосується обрання такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно відповідача, то колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про відсутність для цього підстав, так як позивач не довів належними та допустимими доказами наявність правових підстав для застосування вказаного виду забезпечення позову, враховуючи, що його застосування може призвести до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду, КТВП «СУМИРИБА», посилаючись на порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Ковпаківського районного суду міста Суми.
13 квітня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 752/6255/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 372/2583/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/39201/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 346/949/18 та від 12 вересня 2019 року у справі № 201/13740/18.
В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення за відсутності доказів, які б підтверджували, що відповідач має намір відчужити комплекс нежитлових приміщень або чинити перешкоди у виконанні рішення суду.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на те, що наведенні у касаційній скарзі доводи не відповідають фактичним обставинам справи. Просить закрити касаційне провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що між ОСОБА_1 та КТВП «СУМИРИБА» існує спір з приводу виплати частки у майні підприємства. Зокрема, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі 3 573 610,53 грн, як вартість частки у майні КТВП «СУМИРИБА», належної їй у статутному капіталі підприємства після смерті батька ОСОБА_2 .
Згідно з даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10 серпня 2020 року відповідач КТВП «СУМИРИБА» є власником комплексу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 590 775,67 грн.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.