ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 826/13235/17
адміністративне провадження № К/9901/1997/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року (головуючий суддя Ісаєнко Ю.А., судді: Земляна Г.В., Мельничук В.П.) у справі №826/13235/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Агруп» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес Агруп» (надалі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 5 липня 2017 року №0032681404.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки усі господарські операції позивача з його контрагентами здійснено та підтверджено належними первинними документами, які відповідають видам цих операцій та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про їх зміст та учасників, а правочини, укладені з контрагентами, мають реальний товарний характер. Суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції носять реальний характер, а придбані товари використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.
За результатами апеляційного перегляду судового рішення першої інстанції постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року апеляційну скаргу товариства задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги товариства задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 5 липня 2017 року № 0032681404.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з реальності господарських взаємовідносин між позивачем і його контрагентами.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у нереальності здійснення господарських операцій, та непідтвердження таких операцій відповідними первинними документами. Посилається на лише документальне оформлення первинних документів без фактичного здійснення господарської діяльності за укладеними договорами між позивачем та іншими суб`єктами господарювання з підстав відсутності достатньої кількості трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання умов укладених договорів. Зауважує на наявність кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача та недоліків у первинних документах, які залишились поза увагою суду. Вказує на недослідження судами тієї обставини, що рахунок у банку, на який зараховувалися кошти за господарськими операціями, відкрито контрагентом позивача, товариством з обмеженою відповідальністю «Бромелінг» після підписання сторонами договору.
Позивачем 21 березня 2019 року надано до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення апеляційного суду, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити без змін судове рішення апеляційної інстанції.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку «Велес Агруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами - постачальниками Товариствами з обмеженою відповідальністю «Бромелінг», «БК «Платінум» за період з вересня по листопад 2016 року, за результатами якої складено акт від 14 червня 2017 року №287/26-15-14-04-04/40286024 (надалі - акт перевірки).
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 5 липня 2017 року № 0032681404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1438576 грн (за основним платежем в сумі 1150861 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 287 715 грн).
Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 150 861 грн.
Підставою для визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість слугували висновки податкового органу про нереальність та безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бромелінг» (постачальник) укладено договір поставки товарів від 13 вересня 2016 року № 13/09/16 (Т), за умовами якого, предметом постачання є матеріали та обладнання. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень.
Між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Платінум» (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів від 1 листопада 2016 року №011116 (1)т. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень.
Судами встановлено, що предметом постачання були колонка насадкова, електронне регулювання потоків газу-носія, лазерний багатофункціональний пристрій, електричний кабель, газова арматура, персональний комп`ютер, фільтр живлення, модулі тиску, комплект вантажів з нержавіючої сталі, комплект запасних частин для гідравлічного насоса, електронний датчик, алюміневій кейс, вставні трубки, зразковий термометр опору, зовнішня керланова ізоляція, ручний насос, комплектуючі до комунікатора.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про реальність господарських операцій.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.