ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 813/2521/17
адміністративне провадження № К/9901/255/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Бившевої Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року (суддя Грень Н.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року (головуючий суддя Довгополов О.М., судді: Гудим Л.Я., Святецький В.В.) у справі №813/2521/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західінфо» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Західінфо» (далі - позивач, Підприємство, Товариство) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 червня 2017 року №0010881412 та №0010891412.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки усі господарські операції позивача з його контрагентами здійснено та підтверджено належними первинними документами, які відповідають видам цих операцій та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про їх зміст та учасників, а правочини, укладені з контрагентами, мають реальний товарний характер. Також зазначено, що акт перевірки, який непідписаний перевіряючими, не може бути доказом порушень позивачем норм податкового законодавства та є самостійною підставою для задоволення позовних вимог. Крім того, податковим органом було порушено право позивача на участь у розгляді ним заперечень підприємства до акту перевірки через несвоєчасне повідомлення позивача про такий розгляд.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30 червня 2017 року №0010881412 та №0010891412.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що: податковим органом під час прийняття спірних рішень на підставі акту перевірки було порушено процедуру розгляду заперечень на акт перевірки, передбачену Податковим кодексом України (далі - ПК України) щодо повідомлення Підприємства про місце і час розгляду заперечень; акт перевірки, як службовий документ, за відсутності підписів ревізорів, які проводили перевірку, не має жодної юридичної сили, а тому прийняті на його підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню; господарські операції позивача з його контрагентами підтверджені належними первинними документами і відсутність чи неналежне оформлення товарно-супровідних документів не є ознакою нереальності операції з постачання товарів та сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операцій з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарських операцій.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що акт перевірки, як службовий документ, за відсутності підписів ревізорів, які проводили перевірку, не має жодної юридичної сили, а тому прийняті на його підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у нереальності здійснення господарських операцій, та непідтвердження таких операцій відповідними первинними документами. Посилається на: лише документальне оформлення первинних документів без фактичного здійснення господарської діяльності; відсутність у контрагентів позивача основних засобів, матеріальних активів і трудових ресурсів для виконання умов укладених договорів; відсутність товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості товарів, довіреностей на отримання товарів та доказів в підтвердження факту оплати товарів; наявність недоліків у первинних документах, які не дають змогу ідентифікувати осіб, які їх підписували, обсяг господарських операцій, тощо. Вказує на невідображення платником податків списання непридатних для експлуатації (використання) необоротних активів у складі податкових витрат.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити без задоволення касаційну скаргу та судові рішення першої і апеляційної інстанцій без змін.
Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що податковим органом у період з 12 квітня 2017 року по 22 травня 2017 року проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 29 травня 2017 року № 651/13-01-14-12/37073734 (далі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 червня 2017 року № 0010881412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 2910688,63 грн, з яких за основним платежем в сумі 2209780 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 700908,63 грн; № 0010891412, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2999170,93 грн, з яких за основним платежем в сумі 1999447,29 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 999723,64 грн.