Постанова
Іменем України
14 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 552/880/21
провадження № 61-17456св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області,
третя особа- Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Пилипчук Л. І.,
Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі -
ГУ ПФУ в Полтавській області) про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 440/828/19, яке набрало законної сили 05 червня 2019 року, визнано протиправним та скасовано рішення Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - Полтавське ОУПФ України Полтавської області) від 29 січня 2019 року № 25 про відмову в перерахунку пенсії
ОСОБА_1 та зобов`язано Полтавське ОУПФ України Полтавської області
здійснити перерахунок і виплату пенсії за вислугою років відповідно до
статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 % від загальної суми складових місячного заробітку (окладу, класного чину, вислуги років, інших виплат, які передбачені чинним законодавством) з 06 вересня 2017 року на підставі довідки Прокуратури Полтавської області від 04 грудня 2018 року без обмеження її максимального розміру.
Відповідно до листа відповідача від 01 серпня 2019 року останній визнає існуючий борг та за період з 06 вересня 2017 року до 04 червня 2019 року, ним нарахована заборгованість у розмірі 393 070,93 грн. Проте ГУ ПФУ
в Полтавській області не зазначило, коли сплатить існуючий борг.
Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 31 жовтня 2019 року у справі № 552/5400/19, яке набрало законної сили, стягнуто з ГУ ПФУ
в Полтавській області на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за період
з 06 вересня 2017 року до вересня 2019 у розмірі 76 531,17 грн, 3 % річних за період з 07 вересня 2017 року до 31 жовтня 2019 року - 25 328,84 грн, моральну шкоду - 5 000 грн, а всього - 106 860,01 грн.
Однак, відповідач продовжує протиправно ухилятись від виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 440/828/19.
Зазначав, що від знецінення суми боргу по соціальних виплатах від інфляції йому завдана матеріальна шкода. Крім того, вказував, що тривалим невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за рішенням суду порушено його нормальний соціально-побутовий ритм життя. Позивач позбавлений можливості придбати в повному обсязі ліки та пройти необхідне стаціонарне лікування, як наслідок, його нервове перенапруження значно відображається на його стані здоров`я, тому є підстави для відшкодування моральної шкоди, яку він оцінює у 33 000 грн.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути з ГУ ПФУ в Полтавській області інфляційні втрати за період з 01 жовтня 2019 року до 31 січня
2021 року у розмірі 27 493,01 грн, 3 % річних за період з 01 листопада
2019 року до 28 лютого 2021 року - 15 669 грн, моральну шкоду - 33 000 грн, а всього - 76 162,01 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 31 травня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за період з 01 жовтня 2019 року до 31 січня 2021 року у розмірі 27 493,01 грн, три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01 листопада 2019 року до 28 лютого 2021 року - 15 669 грн, моральну шкоду - 5 000 грн, а всього - 48 162,01 грн.
Судові витрати за розгляд справи судом віднесено за рахунок держави.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з вини відповідача залишилося невиконаним судове рішення, яке набрало законної сили, тому на користь позивача з ГУ ПФУ в Полтавській області підлягають стягненню інфляційні втрати, три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, а також моральна шкода у визначеному судом розмірі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що спір щодо нарахування, сплати та перерахунку соціальних виплат підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому спір за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України з одночасним відшкодуванням моральної шкоди також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20), не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відкрив апеляційне провадження, оскільки до апеляційної скарги не було додано належних та допустимих доказів, що підтверджують повноваження представника відповідача. Також в апеляційні скарзі не зазначено всіх учасників справи, зокрема, не вказано про Державну казначейську службу України, яка залучена до участі у справі як третя особа. Апеляційний суд не зазначив в ухвалі про відкриття апеляційного провадження щодо третьої особи, а також не надіслав їй копії апеляційної скарги.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про закриття провадження
у справі. Так, позов у цій справі спрямований на захист приватного права позивача внаслідок невиконання грошового зобов`язання, тому має розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Крім того, спір з подібними вимогами (кошти стягувалися за інший період) та аналогічними сторонами був розглянутий судом в порядку цивільного судочинства (справа № 552/5400/19), тому апеляційний суд порушив принцип правової визначеності.
Суд апеляційної інстанції безпідставно посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 09 лютого 2021 року
у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20), оскільки правовідносини та фактичні обставини в указаній справі та у цій справі
є відмінними.
Доводи інших учасників справи
ГУ ПФУ в Полтавській області подало до суду відзив на касаційну скаргу,
в якому просило ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Вказувало, що апеляційну скаргу подано до суду належним
представником відповідача, повноваження якого були підтверджені доданою копією довіреності. Спір у цій справі є публічно-правовим, який виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про часткове стягнення заявлених позивачем сум, оскільки такі вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, а також спростовуються нормами матеріального права та судовою практикою. При цьому, ГУ ПФУ в Полтавській області не мало можливості виконати судове рішення, оскільки кошти з державного бюджету України на виплату перерахованих пенсій позивачу не виділялись.
Інший учасник справи відзиву на касаційну скаргу не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
ОСОБА_1 25 жовтня 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
16 грудня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 22 лютого 2022 року призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 440/828/19, яке набрало законної
сили 05 червня 2019 року, визнано протиправним та скасовано рішення Полтавського ОУПФ України Полтавської області від 29 січня 2019 року № 25 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Полтавське ОУПФ України Полтавської області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 % від загальної суми складових місячного заробітку (окладу, класного чину, вислугу років, інших виплат, які передбачені чинним законодавством) з 06 вересня 2017 року на підставі довідки Прокуратури Полтавської області від 04 грудня 2018 року № 18-607/вих.18 без обмеження її максимального розміру.
ОСОБА_1 07 червня 2019 року звернувся з письмовою заявою до
ГУ ПФУ в Полтавській області, в якій просив повідомити в установлений законодавством термін про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 440/828/19, про розмір його нової пенсії та дату її виплати згідно з указаним рішенням суду, про розмір суми виплати, яка буде виплачена разом з новим розміром, та дату її виплати, а також про розмір і дату доплати з дати вказаної
в резолютивній частині зазначеного рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року.
Відповідно до листа ГУ ПФУ в Полтавській області від 01 серпня 2019 року № 13830/03.1-20 за період з 06 вересня 2017 року до 04 червня 2019 року нараховано заборгованість у розмірі 393 070,93 грн, виплату якої буде здійснено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України
від 22 серпня 2018 року № 649.
Однак на час звернення позивача до суду з цим позовом виплата вказаної заборгованості відповідачем не проведена.
Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 31 жовтня 2019 року у справі № 552/5400/19, яке набрало законної сили, стягнуто з ГУ ПФУ
в Полтавській області на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за період
з 06 вересня 2017 року до вересня 2019 року у розмірі 76 531,17 грн, 3 % річних за період з 07 вересня 2017 року до 31 жовтня 2019 року - 25 328,84 грн, моральну шкоду - 5 000 грн, а всього - 106 860,01 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити
у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції
(частина третя статті 406 ЦПК України).
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що заявлений у цій справі спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджуються з вказаними висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
У частині першій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання
у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).
Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 19 КАС України).