Постанова
Іменем України
14 травня 2022 року
м. Київ
справа № 944/3046/20
провадження № 61-19719св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2020 року у складі судді Кондратьєвої Н. А. та постанову Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року
у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 04 грудня 2007 року відповідач звернувся до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), назву якого змінено на АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву
від 04 грудня 2007 року.
Відповідач підтвердив згоду на те, що заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом
у заяві. Банк на підставі договору надання банківських послуг відкрив позивачу картковий рахунок з початковим лімітом, зазначеним у заяві про приєднання до банківських послуг (5 000 грн). У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 40 000 грн.
Свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг позивач виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 28 квітня 2020 року утворилася заборгованість
у розмірі 76 398,86 грн, з яких: 53 346,27 грн - заборгованість за тілом кредиту (заборгованість за простроченим тілом кредиту); 15 625,98 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 3 550,47 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до
статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); 250 грн - штраф (фіксована частина); 3 626,14 грн - штраф (процентна складова).
На підставі викладеного АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 76 398,86 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2020 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 76 398,86 грн заборгованості.
Стягнуто з ОСОБА_1 користь АТ КБ «ПриватБанк» 2 102 грн судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, тобто не погасив кредит, не сплатив відсотки за користування кредитом, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі. Так, відповідач користувався кредитними коштами, частково здійснював погашення заборгованості за кредитним договором. Місцевий суд взяв до уваги розрахунок заборгованості, наданий позивачем, стороною відповідача такий розрахунок не спростовано, не наведено контррозрахунку, який би підтверджував факт повного або часткового погашення заборгованості за договором, не надано доказів повної та своєчасної сплати заборгованості перед банком та відсутності заборгованості за договором або її наявності у розмірі, що відрізняється від запропонованої банком.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що у заяві, підписаній відповідачем, вказано, що він згоден з тим, що ця заява разом із умовами та правилами надання банківських послуг
і тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився, погодився з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень відповідач посилається на пункт 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), пункт 5 частини першої
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що жодних листів, судових повісток, копій позовної заяви з доданими матеріалами він не отримував та не знав про сам факт наявності цивільної справи та судових засідань. Таким чином, рішення суду першої інстанції від 03 грудня 2020 року було ухвалено без належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, що позбавило останнього надати докази на заперечення поданого позову.
Касаційна скарга також мотивована тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами розмір кредитної заборгованості. Надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені співробітниками банку, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.
Позивач не надав до суду первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці, є правильними. При цьому, матеріали справи не підтверджують заборгованість за кредитним договором у розмірі 76 398,86 грн, враховуючи, що згідно з анкетою-заявою відповідачем отримано кредит у розмірі 5 000 грн.
Умови та правила надання банківських послуг, витяг з тарифів обслуговування кредитної картки, на які посилається відповідач як на підставу заявлених вимог, не підписані відповідачем. Банк не подав до суду доказів, що зазначені умови та правила, а також витяг з тарифів обслуговування кредитної картки були додатком до анкети-заяви, підписаної відповідачем, тому їх не можна вважати складовими частинами укладеного між сторонами кредитного договору.
Позивач не надав доказів того, що відповідна картка, передбачена умовами заяви, була видана відповідачу чи продовжена. Також не надано суду відомостей, що підтверджують строк дії картки та доказів зарахування на неї кредитних коштів. Позивач не надав суду доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником. Додана до матеріалів справи довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» не містить відомостей про отримання зазначених документів з боку позичальника, ознайомлення останнього з вказаною довідкою та прикладами використання кредитних коштів.
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
10 січня 2022 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 04 грудня 2007 року підписав заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг
у ЗАТ КБ «ПриватБанк», назву якого змінено на АТ КБ «ПриватБанк».
У вказаній заяві зазначено термін дії картки - 07/11, кредитний ліміт - 5 000 грн. При цьому базову відсоткову ставку зазначено у розмірі 1,9 % на місяць з розрахунку 360 днів у році або 1 %.
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» 04 грудня 2007 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 5 000 грн, 12 лютого 2009 року кредитний ліміт було зменшено до 3 000 грн, 18 квітня 2009 року кредитний ліміт було зменшено до 2 400 грн, 17 червня 2009 року кредитний ліміт було зменшено до2 170 грн, 24 жовтня 2009 року кредитний ліміт було збільшено до 3 000 грн, 10 серпня 2010 року кредитний ліміт було збільшено
до 5 000 грн, 22 жовтня 2010 року кредитний ліміт було збільшено
до 6 000 грн, 25 листопада 2010 року кредитний ліміт було збільшено
до 8 000 грн, 06 січня 2011 року кредитний ліміт було збільшено до 10 000 грн, 29 травня 2011 року кредитний ліміт було збільшено до 13 000 грн, 03 жовтня 2011 року кредитний ліміт було зменшено до 10 000 грн, 27 червня 2013 року кредитний ліміт було збільшено до 15 000 грн, 13 липня 2016 року кредитний ліміт було збільшено до 19 000 грн, 28 жовтня 2016 року кредитний ліміт було збільшено до 24 000 грн, 05 липня 2017 року кредитний ліміт було збільшено до 39 000 грн, 02 листопада 2017 року кредитний ліміт було збільшено
до 40 000 грн.
Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» між сторонами був підписаний кредитний договір, за яким відповідачу було надано кредитні картки, а саме: 28 червня 2007 року з терміном дії - 07/11, 22 квітня 2008 року з терміном
дії - 07/11, 03 березня 2014 року з терміном дії - 06/17, 17 березня 2017 року з терміном дії - 05/20, 31 березня 2020 року з терміном дії - 04/23.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом
на 28 квітня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 76 398,86 грн, з яких: 53 346,27 грн - заборгованість за тілом кредиту (заборгованість за простроченим тілом кредиту); 15 625,98 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 3 550,47 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до статті 625 ЦК України; 250 грн - штраф (фіксована частина); 3 626,14 грн - штраф (процентна складова).
До кредитного договору банк додав довідку про умови кредитування платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, підписану ОСОБА_1 , витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», які не підписані відповідачем.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» вказувало, що ОСОБА_1 не виконав умови укладеного між сторонами кредитного договору, тому станом на 28 квітня 2020 року утворилася заборгованість
у розмірі 76 398,86 грн.
Заперечуючи проти заявлених у справі вимог, ОСОБА_1 вказував, що заявлена до стягнення сума не ґрунтується на укладеному між сторонами договорі, наданий позивачем розрахунок не підтверджений матеріалами справи, відповідач отримав у борг лише 5 000 грн, які повернув у повному розмірі, та не був ознайомлений, зокрема і під підпис, з наданими банком умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами обслуговування кредитної картки.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що у заяві, підписаній відповідачем, зазначено, що він згоден з тим, що ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з умовами та правилами надання банківських послуг
і тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, тобто не погасив кредит, не сплатив відсотки за користування кредитом, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі. Відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості.
Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з вказаними висновками судів, враховуючи наступне.
Згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним
(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ЗАТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.