Постанова
Іменем України
14 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 149/696/20
провадження № 61-16640св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В., Ткачука 0. С.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року під головуванням судді Войнаревича М. Г. та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Шемети Т. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, в якому просив стягнути на його користь суму основного боргу в розмірі 500 000 грн, але не менше ніж суму еквівалентну 17 844,40 доларам США та 3 % за весь час прострочення терміну повернення боргу в сумі 9 800 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 15 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів у розмірі 500 000 грн, що на той час було еквівалентом 17 844,40 доларів США, за умови повернення відповідачем грошових коштів до 01 серпня 2019 року у тому самому обумовленому сторонами розмірі.
ОСОБА_1 зазначає, що відповідач не виконав умови договору, кошти не повернув в термін передбачений договором та прострочив повернення боргу на 238 днів, чим порушив взяті на себе зобов`язання.
В заперечення позову, 03 червня 2020 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 договору позики із ОСОБА_1 не укладав та не підписував.
Вказує, що копія договору позики від 15 січня 2019 року, який посвідчений нотаріусом, містить підпис не ОСОБА_2 . Вважав, що його волевиявлення на укладання договору не було, а тому просить суд визнати такий договір недійсним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області рішенням від 07 травня 2021 року первісний позов ОСОБА_1 задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 500 000 грн, але не менше ніж суму еквівалентну 17 844, 40 доларам США згідно з офіційним курсом НБУ та проценти за прострочення боргу в сумі 9 800 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 5 098 грн
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення почеркознавчого дослідження в сумі 2 250, 24 грн.
Вінницький апеляційний суд постановою від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року в частині стягнення судових витрат змінив, виключивши з його резолютивної частини вказівку щодо стягнення з ОСОБА_2 витрат за проведення почеркознавчого дослідження в сумі 2 250,24 грн.
Місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити позивачу суму боргу в розмірі 500 000 грн, але не менше ніж суму еквівалентну 17 844, 40 доларів США згідно з офіційним курсом НБУ та з урахуванням 3 % річних від простроченої суми, визначених статтею 625 ЦК України, оскільки відповідач не виконав умови укладеного договору позики.
Місцевий суд також зазначив, що висновок експерта спростовує доводи відповідача за первісним позовом про те, що ним не укладався спірний договір позики.
Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що суд обґрунтовано зазначив щодо стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу у національній валюті України - гривні з визначенням суми еквівалента в доларах США, оскільки за даним договором позики грошові кошти передавалися в національній валюті з визначенням еквівалента такої суми в іноземній валюті, яка має бути повернута саме в такому розмірі.
Одночасно апеляційний суд зауважував, що із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції ухвалою суду від 09 грудня 2020 року, призначаючи почеркознавчу експертизу вказував, що витрати за проведення експертизи покладаються на ОСОБА_2 (а. с. 157, 158 том 1).
Відтак вважав за необхідне виключити з резолютивної частини вказівку щодо стягнення з ОСОБА_2 витрат за проведення почеркознавчого дослідження в сумі 2 250,24 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Пинзар І. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 вересня 2021 року, в якій просив судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі представник заявника посилається на те, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 січня 2019 року у праві № 464/3790/16-ц.
Зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що при обрахунку 3 % річних за основу може братися прострочена сума визначена у договорі чи у судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Також вказує на наявність арифметичної помилки при визначенні 3 % річних. Представник заявника зазначає, що мало місце прострочення повернення боргу на 238 днів, а тому до стягнення підлягає 9 780,82 грн.
Аргументом касаційної скарги також є те, що, на думку представника заявника, суд апеляційної інстанції не вирішив питання розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області.
09 листопада 2021 року цивільна справа № 149/696/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено та нотаріально посвідчено договір позики.
Відповідно до п. 1 договору, позикодавець при укладенні договору передав у власність позичальникові строком до 01 серпня 2019 року, а позичальник прийняв у власність грошові кошти в розмірі 500 000 грн, які виходячи із встановленого курсу НБУ станом на дату укладення договору є еквівалентом 17 844,40 доларів США. Таку саму суму грошових коштів без нарахування процентів позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві до 01 серпня 2019 року (а. с. 4, 59 том 1).
П. 11 договору передбачено, що сторони фактом підписання цього договору стверджують передачу позикодавцем та отримання позичальником всієї суми грошових коштів зазначених в п.1 договору до нотаріального посвідчення договору.
З висновку експерта від 05 лютого 2021 року № СЕ-19/102-20/17468-ПЧ встановлено, що підпис та рукописний напис « ОСОБА_2 » від імені особи ОСОБА_2 у графі «Позичальник» у примірнику договору позики від 15 січня 2019 року, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С. А., зареєстровано в реєстрі за № 89 на бланку ННМ № 310827, виконані ОСОБА_2 . Також підпис та рукописний напис « ОСОБА_2 » від імені особи ОСОБА_2 у графі «Позичальник» у примірнику договору позики від 15 січня 2019 року, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С. А., зареєстровано в реєстрі за № 89, виконані ОСОБА_2 (а. с. 2-13 том 2).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.