Постанова
Іменем України
14 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 216/1279/21
провадження № 61-15699св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В., Ткачука 0. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, слідчий Слідчого відділу Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Кухтін Богдан Сергійович, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, слідчого Слідчого відділу Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Кухтіна Богдана Сергійовича, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в якому просила стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання кошів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, на свою користь 349 368,47 грн - матеріальної шкоди та 10 368 000 грн - моральної шкоди.
Предметом спору у позовній заяві є матеріальна шкода, яка складається з ціни самого втраченого майна (автомобіля), витрат з його оцінки, втраченої вигоди від здачі автомобіля в оренду, його зберігання, витрат, пов`язаних з поїздками до суду та завдана позивачу моральна шкода.
Мотивуючи позов ОСОБА_1 вказувала, що внаслідок підпалу було пошкоджено її автомобіль. За фактом цієї події вона звернулась до Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, проте слідчий проявив бездіяльність, внаслідок чого вона зазнала як матеріальної так і моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу ухвалою від 20 квітня 2021 року під головуванням судді Бутенко М. В. позовну заяву визнав неподаною та повернув позивачу.
Місцевий суд вважав, що заявлені позивачем позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 10 368 000 грн повинні бути оплачені судовим збором у розмірі 11 350 грн.
Ухвалою суду від 16 березня 2021 року, позивачу було надано строк для виправлення, зазначених в ухвалі недоліків у термін 10 днів з дня отримання ухвали суду.
Суд першої інстанції вважав, що отримане 13 квітня 2021 року клопотання позивача про звільнення її від сплати судового збору за усіма її позовними вимогами на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», не є виправленням недоліків, які були зазначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 04 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року про повернення позовної заяви позивачу визнав неподаною та повернув апелянту.
Апеляційний суд вказував, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року апеляційну скаргу позивача на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2021року було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали. 02 серпня 2021 року до суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 про усунення недоліків, в якій заявник знову ставить питання про звільнення від сплати судового збору, проте жодних доказів на підставі яких заявник може бути звільнений від сплати судового збору не надав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від ОСОБА_1 у вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, вона просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження у справі щодо оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року.
ОСОБА_1 вказує, що у цій категорії справ, вона звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає порушення судом норм процесуального права, яке суттєво вплинуло на права заявника, визначені законом. Також заявник указує, що судом не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №758/824/17, від 03 квітня 2019 року у справі №465/6874/17.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 03 листопада 2021 відмовив ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року.
Відкрив касаційне провадження у даній справі в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року.
03 грудня 2021 року цивільна справа № 216/1279/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про стягнення матеріальної та моральної шкоди в якому просила стягнути з Державного бюджету України шляхом списання кошів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача 349 368,47 грн матеріальної шкоди та 10 368 000 грн моральної шкоди.
Позивач вказувала, що їй була завдана матеріальна шкода, яка складається з ціни самого втраченого майна (автомобіля), витрат з його оцінки, втраченої вигоди від здачі автомобіля в оренду, його зберігання, витрат, пов`язаних з поїздками до суду. Моральна ж шкода була завдана внаслідок протиправної бездіяльності слідчого Слідчого відділу Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Кухтіна Б. С.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.