Постанова
Іменем України
14 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 477/2640/19
провадження № 61-8088св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенко В. М., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,
Стрільчука В.А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
третя особа - Служба у справах дітей Миколаївської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на постанову Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2021 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах яких діє ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , за участю третьої особи - Служби у справах дітей Миколаївської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою та зняття їх з реєстрації місця проживання.
Позовну заяву мотивувало тим, що 10 червня 2008 року ОСОБА_1 та Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») уклали кредитний договір, за яким вона отримала 139 000,00 дол. США.
Належне виконання кредитних зобов`язань забезпечено іпотекою належного позичальнику житлового будинку АДРЕСА_1 за договором від 10 червня 2008 року.
Право вимоги за цими кредитними та забезпечувальними зобов`язаннями перейшло до позивача на підставі договору купівлі-продажу ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» від 08 грудня 2011 року.
З 18 лютого 2014 року позивач набув право власності на зазначений житловий будинок на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, а тому відповідачі, які зареєстровані в цьому будинку не мають права ним користуватись.
Посилаючись на статтю 109 ЖК Української РСР, статтю 40 Закону України «Про іпотеку», позивач просив визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 такими, що втратили право на користування будинком АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстрації місця проживання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 02 грудня 2020 року Центральний районний суд м. Миколаєва у позові відмовив.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що предметом іпотеки є житловий будинок, площа якого не перевищує, визначений у Законі України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» розмір, виселення відповідачів із житлового будинку на АДРЕСА_2 та зняття їх з реєстрації є неможливим.
Приписами статті 109 ЖК Української РСР закріплено правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення.
Спірне житлове приміщення власник придбав на прилюдних торгах 18 лютого 2014 року, при підготовці до яких мали бути зазначені обтяження у вигляді наявності осіб, які зареєстровані і проживають у житловому приміщенні, тобто виявлені ризики, пов`язані з придбанням спірної нерухомості та ПАТ «Дельта Банк» до того часу вже набуло право вимоги, що виникло з кредитного договору і договору іпотеки, та існувало у первісного кредитора - тобто було обізнано про всі обставини взаємовідносин сторін. Однак до суду з цим позовом банк звернувся у жовтні 2019 року.
ПАТ «Дельта Банк» при наданні згоди на реалізацію предмета іпотеки мав виконати вимоги частини другої статті 109 ЖК Української РСР, яка містила заборону виселення боржника за кредитним договором без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 31 березня 2021 року Миколаївський апеляційний суд апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задовольнив частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2020 року в частині вимог про виселення скасував і ухвалив нове рішення про їх задоволення.
Виселив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання їм іншого житлового приміщення.
У решті рішення місцевого суду залишив без змін.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що переданий позичальником в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_2 придбаний за кредитні кошти, а тому є правові підстави, передбачені частиною другою статті 109 ЖК Української РСР, для виселення відповідачів без надання їм іншого житла.
При вирішені справи суд апеляційної інстанції врахував висновок Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові від 24 червня 2020 року у справі № 139/839/19.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_6 , ОСОБА_5 просять, посилаються на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції у частині задоволених вимог про виселення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою від 27 липня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою від 08 лютого 2022 року Верховний Суд справу призначив до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_6 , ОСОБА_5 зазначають неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування статей 41, 47 Конституції України, статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку», статті 109 ЖК Української РСР, у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц, постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 754/4727/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 640/14765/15-ц (провадження № 61-27871св18), від 08 липня 2019 року у справі № 727/10734/16-ц (провадження № 61-25745св18), від 01 серпня 2019 року у справі № 725/5032/18 (провадження № 61-11023св19), постановах Верховного Суду України від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1449цс15, від 03 лютого 2016 року у справі №6-2947цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1061цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1469цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2830цс15, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-161цс14.
Касаційну скаргу мотивували тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач заявляв вимоги про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою та зняття їх з реєстрації місця проживання, а не про виселення; частково вартість цього будинку сплачена за рахунок коштів відповідачів, а тому відповідачі не можуть бути виселені із житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення, оскільки будинок, що є предметом іпотеки придбаний в тому числі й за власні кошти позичальника; відповідачі не отримали копію апеляційної скарги та не були повідомлені належним чином про розгляд справи у суду апеляційної інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що 10 червня 2008 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11357561000, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала 139 000,00 дол. США.
Цільове призначення (мета) кредиту - для особистих потреб, а саме для купівлі житлового будинку (пункт 1.4 договору).
Також місцевий суд установив, що 10 червня 2008 року ОСОБА_1 придбала житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно, копія яких є в матеріалах справи. Загальна вартість майна становить 107 179,00 грн, що було еквівалентно на час придбання майна 4 500,00 дол. США.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором прийнято: 1) заставу нерухомості (будівлі/споруди/приміщення), а саме: житловий будинок загальною площею 49,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (79 бригади) та є власністю ОСОБА_1 ; 2) поруку ОСОБА_6 .
Відповідно до договору іпотеки від 10 червня 2008 року, іпотекодавець ( ОСОБА_1 ) передала в іпотеку іпотекодержателю (АКІБ «УкрСиббанк») житловий будинок (опис: складається з житлового будинку за літ. А, загальною площею 134,1 кв. м, житловою площею 56,2 кв. м та до нього прилягають господарські та побутові будівлі та спорудження: огорожі № № 3, 4 та споруда № 1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить іпотекодавцю на праві власності.
У грудні 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.
У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору 18 лютого 2014 року право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 за результатами прилюдних торгів отримало ПАТ «Дельта Банк».
За вказаною адресою зареєстровано місце проживання таких осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Рішенням від 02 жовтня 2015 року № 181 Виконавча дирекція фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочала процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року та вирішила пов`язані з цим питання, продовжила строк здійснення процедури ліквідації до жовтня 2019 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.