Постанова
Іменем України
18 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 760/30693/19-ц
провадження № 61-14630св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - приватне акціонерне товариство «Запорізька кондитерська фабрика»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуприватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» на постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року в складі колегії суддів: Борисової О. В., Пікуль А. А., Невідомої Т. О.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» (далі - ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика») про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Вимоги позову обґрунтовано тим, що згідно з протоколом №7 засідання наглядової ради ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» від 30 березня 2018 року його було обрано генеральним директором ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика».
Вказував, що 03 квітня 2018 року між ним та відповідачем, в особі голови наглядової ради ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» укладено контракт Генерального директора ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» та згідно з наказом від 03 квітня 2018 року №23-ос він приступив до виконання обов`язків генерального директора.
Зазначав, що 03 квітня 2018 року між ним та відповідачем в особі голови наглядової ради ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» укладено додаткову угоду №1 до вказаного контракту, відповідно до умов якої сторони домовились, що за виконання обов`язків генерального директора ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» він буде гарантовано отримувати грошову винагороду у розмірі, що становить 2000 доларів США щомісячно або еквівалент вищевказаної суми у іншій валюті в перерахунку згідно НБУ на день виплати. Термін виплати грошової винагороди - до 15 числа місяця наступного за звітним.
Посилався на те, що він виконував обов`язки генерального директора ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» до 10 вересня 2019 року та звільнився за власним бажанням.
Вказував, що заробітну плату на обумовленому рівні він не отримував, натомість отримував значно менше.
Зазначав, що різниця між обумовленою заробітною платою та отриманими коштами становить 483255,27 грн. Указані кошти відповідач повинен був виплатити йому в день звільнення, проте не зробив цього.
У зв`язку з цим позивач просив стягнути зазначену заборгованість в примусовому порядку.
Також, посилаючись на положення статті 117 КЗпП України позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з середньоденної заробітної плати в розмірі 2278,70 грн.
У липні 2020 року ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» подало до суду зустрічний позов, у якому просило визнати недійсною угоду №1 від 03 квітня 2018 року до Контракту генерального директора ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» від 03 квітня 2018 року, яка укладена між ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» в особі Голови Наглядової ради Пшигоцької Ж. Б. та ОСОБА_1 .
На обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 03 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та відповідачем в особі голови наглядової ради ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» укладено додаткову угоду №1 до указаного контракту, відповідно до умов якої сторони домовились, що за виконання обов`язків генерального директора ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» ОСОБА_1 буде гарантовано отримувати грошову винагороду в розмірі, що становить 2000 доларів США щомісячно або еквівалент вищевказаної суми в іншій валюті в перерахунку згідно НБУ на день виплати.
Вважало, що угода №1 має бути визнана недійсною на підставі ст.215 ЦК України, оскільки всупереч приписам статті 203 ЦК України, Голова Наглядової ради ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» Пшигоцька Ж. Б. не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для підписання додаткової угоди.
Зазначав, що підписуючи оспорювану додаткову угоду, ОСОБА_1 був обізнаний про відсутність у Голови Наглядової ради необхідного обсягу повноважень для її підписання, так як ОСОБА_1 , як Генеральний директор ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» був ознайомлений зі змістом статутних документів та обізнаний про необхідність вирішення питання про зміну розміру його винагороди на засіданні Наглядової ради з оформленням відповідного протоколу.
Вказувало, що даний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним, адже до штатного розкладу ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» не були внесенні відповідні зміни у частині збільшення розміру посадового окладу Генерального директора.
Зазначав, що під час перебування у трудових відносинах з ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» ОСОБА_1 отримував заробітну плату у розмірі, який був визначений у штатному розкладі та останній не звертався до Наглядової ради зі скаргами чи заяви про виплату йому заробітної плати у розмірі, встановленому оскаржуваною Додатковою угодою.
Вказував, що Наглядовою радою ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» не вчинялися дії, які б свідчили про наступне схвалення оспорюваного правочину, що свідчить про відсутність внутрішньої волі юридичної особи на укладення цього правочину та є підставою для визнання його недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» задоволено.
Визнано недійсною угоду від 03 квітня 2018 року №1 до Контракту Генерального директора ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика», яка укладена між ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» в особі голови Наглядової ради Пшигоцької Ж. Б. та ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та задовольняючи зустрічну позовну заяву про визнання недійсною угоду №1 до контракту генерального директора, суд першої інстанції виходив з того, що укладення оспорюваної додаткової угоди відбулось із перевищенням повноважень Голови Наглядової ради ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика», а саме без відповідного рішення Наглядової ради, що свідчить про відсутність внутрішньої волі юридичної особи на укладення цього правочину та є підставою для визнання його недійсним та відповідно вважав, що відсутні підстави для задоволення первісного позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 грудня 2020 року скасовано та прийнято нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 367836,82 грн, з урахуванням податків і інших обов`язкових платежів та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 7 356,74 грн.
У задоволенні зустрічного позову ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходив із порушення відповідачем положень КЗпП України в частині невиплати заробітної плати.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, апеляційний суд зробив висновок про те, що укладений договір не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, на який поширюються передбачені нормами статей 203, 215 цього Кодексу загальні вимоги щодо чинності правочину та який може бути визнаний недійсним із передбачених ЦК України підстав із застосуванням наслідків недійсності правочину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України
від 24 червня 2015 року в справі № 6-530цс15 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Встановлені обставини справи
Встановлено, що рішенням Наглядової ради ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика», оформленим Протоколом від 30 березня 2018 року №7, Генеральним директором ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» було обрано ОСОБА_1 на строк з 03 квітня 2018 року по 03 квітня 2021 року.
Рішенням Наглядової ради ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика», оформленим протоколом від 03 квітня 2020 року № 8 було затверджено проект контракту Генерального директора ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика», вирішено підписати контракт у затвердженій редакції із обраним Генеральним директором.
Згідно з пунктом 3.1 проекту контракту генерального директора ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика», на виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, генеральному директору щомісяця виплачується заробітна плата за рахунок коштів ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика»: розмір посадового окладу встановлюється у відповідності до штатного розкладу.
03 квітня 2018 року між ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» та ОСОБА_1 був укладений контракт генерального директора ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика».
Відповідно до пункту 1.2 контракту, він є трудовим договором. На підставі контракту виникли трудові стосунки між Генеральним директором та ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика», які з боку останнього реалізуються виконавчим органом товариства (Наглядовою радою). Кодекс законів про працю України, інші нормативні акти що регулюють трудові правовідносини, поширюються на взаємовідносини сторін за цим контрактом.
Згідно з пунктом 3.1 контракту, за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, генеральному директору щомісяця виплачується заробітна плата за рахунок коштів ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика»: розмір посадового окладу встановлюється у відповідності до штатного розкладу.