Постанова
Іменем України
12 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 462/2610/20
провадження № 61-17650св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сідловської Ірини Юріївни на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 квітня
2021 року у складі судді Палюх Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р.,
Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 17 жовтня 2019 року між ним та
ОСОБА_2 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Рачинською І. Я. за реєстровим номером № 2101, відповідно до якого він позичив ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4 416 552,00 грн, що еквівалентно 177 800,00 доларів США, строком
до 31 грудня 2019 року.
Листом-повідомленням про місце виконання зобов`язання від 04 грудня
2019 року ОСОБА_1 повідомив відповідача, що остаточне повернення позики має бути здійснено за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань та неповернення суми боргу у визначений договором термін, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики у розмірі 5 054 149,51 грн, з яких: 4 866 919,40 грн - сума основного боргу, що еквівалентно
177 800,00 доларів США згідно курсу Національного банку України станом на 06 квітня 2020 року, 148 534,11 грн - проценти та 38 696,00 грн - 3% річних.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 4 866 919,40 грн та 3% річних в сумі 38 696,00 грн - всього 4 905 615,40 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував наявність у позивача оригіналу договору позики, який був оглянутий судом в судовому засіданні, та виходив з того, що між сторонами існують договірні правовідносини з позики, зобов`язання перед позикодавцем позичальником не виконані, кошти, отримані у позику, не повернуті, а тому, з урахуванням встановленої статтею 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми основного боргу у розмірі 4 866 919,40 грн, що еквівалентно 177 800,00 дол. США станом на 06 квітня 2020 року, оскільки позивач скористався своїм процесуальним правом обирати валюту зобов`язання та пред`явив позовну вимогу щодо стягнення заборгованості у гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України станом
на 06 квітня 2020 року.
При цьому, суд відмовив у задоволенні позову в частині стягнення відсотків, оскільки між сторонами існують договірні правовідносини, а тому відсутні правові підстави для застосування положень глави 83 ЦК України та нарахування процентів на підставі статті 1214 цього кодексу.
Виходячи з того, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії договору позики, суд стягнув з відповідача на користь позивача нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за період з 01 січня по 06 квітня
2020 року, що становить 38 696,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 квітня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, оскільки наявність оригіналу договору позики у позивача та відсутність розписки у відповідача про повернення грошових коштів, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконано.
Також апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині застосування статті 625 ЦК України, оскільки кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії договору позики.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката
Сідловської І. Ю. на рішення Залізничного районного суду м. Львова
від 26 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 04 жовтня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Сідловська І. Ю., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, провадження № 61-33115св18, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, провадження № 61-20376св18, від 12 вересня
2019 року у справі № 604/1038/16, провадження № 61-42076св18, від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, провадження № 61?30435сво18, у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі
№ 6-1967цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували вимоги пункту 5 договору позики, відповідно до якого на підтвердження факту передачі грошових коштів в позику ОСОБА_2 була власноручно написана розписка, проте остання відсутня в матеріалах справи, оскільки була повернута позивачем відповідачу після повернення боргу. Саме факт відсутності в позивача оригіналу документу, який безпосередньо посвідчив факт передання-отримання грошових коштів у борг, є доказом повернення цих коштів. Відсутність у позивача оригіналу розписки є підставою для відмови в задоволенні позову.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 жовтня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_2 як позичальником укладено договір позики, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округуРачинською І. Я., зареєстрований в реєстрі за № 2101.
Відповідно до умов пункту 1 договору позичальник ОСОБА_2 отримав від позикодавця ОСОБА_1 , а позикодавець ОСОБА_1 передав позичальникові ОСОБА_2 на термін до 31 грудня 2019 року включно гроші в готівковому вигляді (надалі позика) шляхом надання коштів у сумі 4 416 552,00 грн, що на день передачі грошей відповідає еквівалентові суми
177 800,00 доларів США за курсом, встановленим Національним банком України на дату укладення цього договору.
Пунктом 2 договору сторони передбачили, що цей договір є безпроцентним; остаточний розрахунок щодо повернення позичальником позикодавцю суми позики має бути здійснено позичальником не пізніше 31 грудня 2019 року включно; сума позики, що підлягає поверненню позичальником, має відповідати еквівалентові суми 177 800,00 доларів США за курсом, встановленим НБУ на день передачі грошей; виконання позичальником свого зобов`язання за цим договором по остаточному поверненню позики має бути здійснено готівкою в межах міста Львова за адресою, вказаною позикодавцем.
За умовами пункту 5 договору після виконання позичальником свого зобов`язання по поверненню своєчасно та в повній мірі позикодавцю повної суми позики, позикодавець повинен передати позичальнику оригінальний примірник цього договору та розписку до нього, яка є невід`ємною частиною зазначеного договору. Наявність у позикодавця після спливу терміну повернення грошей примірника цього договору та розписки до нього є свідченням прострочення виконання позичальником свого зобов`язання.
Згідно з пунктом 12 договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення.
Листом-повідомленням про місце виконання зобов`язання від 04 грудня
2019 року ОСОБА_1 повідомив боржнику ОСОБА_2 , що остаточне повернення всієї суми позики повинно бути проведено ним в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.