Постанова
Іменем України
14 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 758/15111/14-ц
провадження № 61-19936св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Комунальне підприємство «Синьоозерне Подільського району міста Києва», про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_4 , поданою представником ОСОБА_7 , на постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позов обґрунтований тим, що у квартирі АДРЕСА_1 рахуються зареєстрованими позивачі та відповідачка ОСОБА_4 . Однак з 2007 року остання постійно проживає за кордоном у м. Роттердам, Королівство Нідерланди, де створила сім`ю з громадянином цієї країни та народила сина.
Посилаючись на те, що відповідачка понад шість місяцівне проживає у квартирі АДРЕСА_1 , позивачі на підставі статті 71 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) просили визнати її такою, що втратила право користування цим житловим приміщенням.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами не було надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідачка обрала інше постійне місце проживання, навпаки у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 інтересу до спірної квартири не втрачала.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі про задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Визнано ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4 тривалий час не проживає у квартирі, комунальні послуги не сплачує та ними не користується, має дозвіл на постійне проживання у Королівстві Нідерланди, де народила дитину. З огляду на ці обставини у справі, а також те, що відповідачка не надала належних та допустимих доказів щодо її проживання у вказаній квартирі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2021 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року та залишити в силі рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року.
Заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а також якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає цим вимогам.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до ордеру на жиле приміщення від 23 червня 1977 року ОСОБА_8 було надано у користування на сім`ю з чотирьох осіб: ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 59,5 кв. м, житловою площею 38, 1 кв. м (а. с. 16, т. 1).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 1999 року, яке набрало законної сили, у справі № 2-2382/99 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , третя особа - Шевченківська районна державна адміністрація м. Києва, про зміну договору найму жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла (а. с. 63, т. 1).
ОСОБА_4 є громадянкою України (а. с. 250, т. 3) та її зареєстрованим місцем проживання є: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання (а. с. 250, т. 3).
Відповідно до заяви ОСОБА_4 , адресованій директору КП «Синьоозерне Подільського району міста Києва» від 01 квітня 2015 року, остання повідомила про те, що вона тимчасово перебуває за кордоном на роботі, у зв`язку з чим просила не знімати її з реєстрації за місцем її проживання у квартирі АДРЕСА_1 (а. с. 228, т. 1).
Згідно з листом начальника Подільського районного відділу в м. Києві Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві ДМС України від 14 січня 2016 року ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
17 серпня 2018 року з ОСОБА_4 було укладено декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-1346-5000 (а. с. 248, т. 3).
Відомості про виїзд ОСОБА_4 до м. Роттердаму, Королівства Нідерландів, у період з 2006 по 2007 роки в картотеці реєстраційного обліку Подільського РВ ГУ ДМС України в м. Києві відсутні (а. с. 244, т. 1).
За змістом листа начальника Головного центру обробки спеціальної інформації від 20 січня 2016 року відповідно до наявної інформації в базі даних щодо осіб, які перетнули державний кордон України, ОСОБА_4 в`їхала в Україну 16 липня 2014 року та виїхала 29 липня 2014 року (а. с. 2, т. 2).
Відповідно до довідки посольства України в Королівстві Нідерланди від 03 жовтня 2016 року син ОСОБА_4 - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований громадянином України (а. с. 108, т. 2).
ОСОБА_4 має посвідку на проживання у Королівстві Нідерланди, яка видана 05 липня 2013 року та дійсна до 05 липня 2018 року (а. с. 116, т. 2).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права