Постанова
Іменем України
07 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 682/2246/20
провадження № 61-9561св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Славутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 січня 2021 року в складі судді Зеленської В. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 травня 2021 року в складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Славутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про стягнення боргу за аліментами.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є батьком їх спільної дочки - ОСОБА_3 . За рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2011 року відповідач сплачував на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 500,00 грн щомісячно. Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2015 року розмір аліментів змінено та встановлено на рівні 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Протягом 2015 року ОСОБА_2 сплатив аліменти у сумі 4 777,18 грн. Відповідач займається підприємницькою діяльністю та з 16 березня 2000 року є одноосібним засновником і власником селянського (фермерського) господарства (далі - СФГ) «Клепачі». Його частка у статутному фонді підприємства становить 100 %, а отже дохід СФГ «Клепачі» є власністю відповідача. Станом на 01 січня 2016 року він мав у власності 657 земельних ділянок а станом на 13 травня 2020 року - 1099 земельних ділянок. Загальна сума доходу ОСОБА_2 від сільськогосподарського виробництва у 2015 році становила 44 162 929,20 грн. Відповідач мав би сплачувати аліменти з цієї суми доходу. Проте державний виконавець не нараховував заборгованість за аліментами з урахуванням даної суми. З приводу розміру заборгованості за аліментами між сторонами виник спір. ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за аліментами у сумі 11 040 732,30 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 травня 2021 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходили із їх недоведеності та необґрунтованості. Зокрема, позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження наявності у відповідача відповідних доходів, з яких можна було б вираховувати до стягнення аліменти у розмірі 1/4 частки від них.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
07 червня 2021 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 січня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 травня 2021 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 січня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 травня 2021 року, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не було враховано висновку про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 760/4569/18-ц. Підставою касаційного оскарження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників справи
У липні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказав на законність оскаржуваних рішень та безпідставність доводів касаційної скарги. Також він просив відшкодувати понесені витрати на правничу допомогу за підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу. Однак, заявлене клопотання не підлягає задоволенню у зв`язку із ненаданням належних доказів на підтвердження фактично понесених витрат ОСОБА_2 на оплату правничої допомоги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
За рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2011 року в справі № 2-992/2011 Славутський міськрайонний суд Хмельницької області видав виконавчий лист № 2-992/2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 500,00 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
На підставі рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2015 року в справі № 682/2133-14-ц судом був виданий виконавчий лист № 682/2133/14-ц про зміну розміру стягуваних за рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2011 року аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки - ОСОБА_3 , та визначено розмір аліментів на рівні 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Згідно із довідками від 10 серпня 2016 року № 788, № 789, виданими Славутським МРВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області, за період з січня 2015 року по червень 2015 року ОСОБА_1 отримала аліменти від ОСОБА_2 у розмірі 2 000,00 грн; за період з червня 2015 року по листопад 2015 року - 2 195,18 грн.
У довідці-розрахунку заборгованості за аліментами, затвердженій начальником Славутського МРВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області, зазначено, що заборгованість ОСОБА_2 за аліментами, що стягуються на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 станом на 31 грудня 2015 року становила 582,00 грн; станом на 22 липня 2016 року - 1 646,32 грн.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статуту СФГ «Клепачі», зареєстрованого Славутською районною радою 16 березня 2000 року, станом на 20 лютого 2012 року ОСОБА_2 був засновником СФГ «Клепачі».
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у 2015 році засновником і керівником СФГ «Клепачі» була ОСОБА_6 .
Згідно із інформацією Славутської об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області, станом на червень 2016 року сума доходу СФГ «Клепачі», отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, продуктів її переробки, та від надання супутніх послуг за 2015 рік становила 41 113 825,20 грн, а загальна сума доходів - 44 162 829,20 грн.
Станом на 01 січня 2015 року ОСОБА_2 набув право власності на 605 земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 1268,8575 га, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).