ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 754/197/19
провадження № 61-11969св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Київський міський військовий комісаріат, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 1 квітня 2019 року, постановлену у складі судді Саламон О. Б., та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
В обґрунтування заяви вказував, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 серпня 2004 року задоволено його позов до Київського міського військового комісаріату про зобов`язання перерахувати розмір пенсії. У зв`язку зі змінами у законодавстві функції з призначення, нарахування та виплати пенсії перейшли від Київського міського військового комісаріату перейшли до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
(далі - в ГУ ПФУ в місті Києві).
За таких обставин просив замінити вибулого боржника - Київський міський військовий комісаріат на його правонаступника - ГУ ПФУ в місті Києві.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 1 квітня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для заміни сторони виконавчого провадження.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 1 квітня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1, зазначивши про відсутність підстав для заміни у порядку статті 442 ЦПК України сторони виконавчого провадження з виконання рішення суду, яке набрало законної сили понад чотирнадцять років тому і добровільно виконане.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 1 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
Касаційна скарга мотивована помилковим застосуванням судами попередніх інстанцій статті 512 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки вказана норма встановлює порядок зміни кредитора, а у даній справі заявник просив замінити боржника.
Заявник вказує про неврахування судами попередніх інстанцій того, що з 1 січня 2007 року функції з призначення, виплати та перерахунку пенсій, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", передано органам Пенсійного фонду України, тому фактично правонаступником Київського міського військового комісаріату у цій справі є Головне управління ГУ ПФУ в місті Києві.
Вказує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви у зв`язку із виконанням рішення, оскільки матеріали справи не містять постанови про закінчення виконавчого провадження.
Безпідставними також заявник вважає висновки суду апеляційного інстанції про визнання представником заявника обставин щодо виконання рішення суду, оскільки представник у судовому засіданні зазначав, що спочатку рішення про перерахунок пенсії виконано Київським міським військовим комісаріатом, однак з 1 січня 2006 року не виконується в частині зобов`язання провести перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням підвищення пенсії інвалідам війни на 350% мінімальної пенсії за віком, яка становить 90 грн на місяць, починаючи
з 1 серпня 2004 року. В іншій частині рішення про перерахунок пенсії на час подання заяви про заміну сторони виконавчого провадження продовжує виконуватись.
Заявник вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що заміна сторони виконавчого провадження можлива лише у відкритому виконавчому провадженні щодо примусового виконання рішення та лише на підставі правонаступництва однієї зі сторін, оскільки такий висновок суперечить висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та Верховного Суду, викладеним у постанові
від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 серпня 2004 року у справі №2-5148 задоволено позов ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату про зобов`язання перерахувати розмір пенсії та зобов`язано Київський міський військовий комісаріат провести перерахунок раніше призначеної пенсії
ОСОБА_1, починаючи з 1 серпня 2004 року, та зобов`язав виплатити різницю між фактично нарахованою пенсією та пенсією, належною йому відповідно до встановлених законодавством норм з часу її призначення.
Заявник перебуває на обліку в ГУ ПФУ в місті Києві відповідно до Закону
України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах пенсійної справи заявника наявна копія рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 серпня
2004 року та розрахунки на виконання даного рішення суду.
Апеляційний суд з пояснень представника заявника - Шилова В. В. встановив, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 серпня 2004 року був проведений. Звернення до суду із заявою про заміну боржника пов`язане із подальшими діями органів Пенсійного фонду України з незаконного, на його думку, зменшення пенсії.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ ";Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 1 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частинами першою та другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Процесуальне правонаступництво можливе на будь-якій стадії процесу і в будь-якому виді провадження.
Виходячи зі змісту процесуального законодавства, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони у справі іншими особами у зв`язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов`язків попередньої особи.
Таким чином, підставою процесуального правонаступництва, у тому числі і заміни сторони виконавчого провадження, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок чого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що
Київським міським військовим комісаріатом здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 серпня 2004 року; вказані обставини визнав і представник ОСОБА_1 - адвокат Шилов В. В. у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.
Встановивши, що рішення Деснянського районного суду міста Києва
від 17 серпня 2004 року набрало законної сили більше чотирнадцяти років тому та виконано боржником у добровільному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження з виконання вказаного рішення суду.
У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/1799/19 (провадження № 61-13495св19) зазначено, що "цивільно-процесуальне законодавство не передбачає заміни сторони виконавчого провадження при закінченому виконавчому провадженні, тобто ймовірно в припинених та виконаних зобов`язаннях".
Доводи касаційної скарги про неврахування судами того, що з 1 січня 2007 року функції з призначення, виплати та перерахунку пенсій, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", передано органам Пенсійного фонду України, відхиляються касаційним судом, оскільки підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 стали встановлені судом та визнані сторонами обставини щодо виконання рішення суду, а висновків щодо відсутності підстав вважати ГУ ПФУ України в місті Києві правонаступником Київського міського військового комісаріату суди не робили.
Посилання заявника про помилковість висновків апеляційного суду щодо виконання рішення за відсутності у матеріалах справи постанови про закінчення виконавчого провадження відхиляються касаційним судом, оскільки обставини щодо добровільного виконання рішення Київським міським військовим комісаріатом визнані представниками учасників.
Доводи касаційної скарги про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо визнання представником заявника обставин щодо виконання рішення спростовуються як змістом постанови апеляційного суду, так і змістом касаційної скарги. Посилання заявника про те, що після виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 серпня 2004 року боржник
з 1 січня 2006 року не виплачує йому одну зі складових пенсії, вказує про незгоду заявника з діями заінтересованих осіб, які вчинені після виконання вказаного рішення.
Посилання заявника про невідповідність висновку суду першої інстанції висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, та висновками Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження
№ 61-12076св18), і помилкове посилання на статтю 512 ЦК України, є обґрунтованими, однак такі недоліки судового розгляду фактично усунені судом апеляційної інстанції.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги).
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.
Разом з тим, у постанові від 3 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20, пункти 74, 75) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, дійшла висновку про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому
статтею 334 ГПК України (статтею 442 ЦПК України), з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу (стаття 55 ЦПК України). У такому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України (статті 55 ЦПК України). У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено в частині п`ятій статті 334 ГПК України (статті 442 ЦПК України).
Такі висновки також викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові
від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21).
У справі, що переглядається, суди встановили, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 серпня 2004 року у справі №2-5148 не пред`являлись до примусового виконання, оскільки виконано добровільно; строк для пред`явлення вказаного рішення до виконання закінчився. Зазначені обставини виключали можливість заміни стягувача правонаступником на підставі частин першої, п`ятої статті 442 ЦПК України, що було правильно встановлено місцевим та апеляційним судами.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди першої і апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої
статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій без змін.