ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 635/2129/16-ц
провадження № 61-5583св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позов № 1:
позивач - Кредитна спілка «Фінансова підтримка»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
позов № 2:
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідачі: Кредитна спілка «Фінансова підтримка», ОСОБА_1 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 6 квітня 2017 року, ухвалене у складі судді Березовської І. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М., та за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 6 травня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог за об`єднаними позовами
У грудні 2015 року Кредитна спілка (далі - КС) «Фінансова підтримка» звернулася з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставлене майно.
В обґрунтування позову вказувала, що 4 вересня 2013 року КС «Фінансова підтримка» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 699К, відповідно до умов якого останній отримав у кредит грошові кошти у розмірі 53 000 грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості зі сплатою 36% річних з кінцевим терміном повернення
до 3 вересня 2015 року.
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором цього ж дня КС «Фінансова підтримка» та ОСОБА_1 уклали договір застави транспортного засобу, предметом якого є автомобіль Skoda Superb 2003 року випуску, номер кузова/рами НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .
Відомості про обтяження на підставі вказаного договору 6 вересня 2013 року внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Вказувало, що в порушення умов договору застави щодо заборони відчуження предмету застави без письмової згоди КС «Фінансова підтримка» ОСОБА_1 зняв автомобіль з реєстрації, змінив реєстраційний номер на НОМЕР_3 та передав його у власність ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 придбав автомобіль за відсутності згоди заставодержателя на відчуження предмета застави та за наявності відомостей про його обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, тому до нього перейшли обов`язки заставодавця вказаного автомобіля і він не може вважатися його добросовісним набувачем.
ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором не виконав, тому
на 10 грудня 2015 року його заборгованість становить 68 347,63 грн, з яких 39 252,77 грн - заборгованість за кредитом та 29 094,86 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.
КС «Фінансова підтримка» вважає можливим пред`явити вимоги до
ОСОБА_2 про звернення стягнення на автомобіль в порядку та у спосіб, визначені умовами договору застави та Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
За таких обставин КС «Фінансова підтримка» просила в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави шляхом укладення КС «Фінансова підтримка» від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу автомобіля будь-яким способом з іншою особою-покупцем. Початкову ціну продажу встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності. Надати
КС «Фінансова підтримка» повноваження на підписання від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу та вчинення від його імені усіх дій, необхідних для зняття предмета застави з обліку за місцем звернення в органах ДАІ МВС України, в тому числі одному з Центрів надання послуг, пов`язаних з
використанням автотранспортних засобів (або інших органах, на які чинним законодавством покладено обов`язки і повноваження з реєстрації речових прав на майно та реєстрації автотранспортних засобів). Надати КС «Фінансова підтримка» повноваження на звернення з письмовою заявою про видачу нового свідоцтва про реєстрацію предмета застави замість втраченого або викраденого, на отримання акта огляду автомобіля та нового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, на підпис зазначених заяв, на пред`явлення предмета застави для огляду. Витребувати у ОСОБА_2 предмет застави та передати його у володіння КС «Фінансова підтримка».
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до КС «Фінансова підтримка» і ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним та захист прав споживача.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказував, що сторони кредитного договору № 699К від 4 вересня 2013 року не досягли згоди щодо істотних умов договору, зокрема, щодо: розміру, періоду нарахування та сплати процентів за користування грошовими коштами; згоди на передачу кредиту іншій особі; цільового використання кредиту.
На думку ОСОБА_2 , кредитний договір № 699К від 4 вересня 2013 року містить несправедливі умови. Сторонами кредитного договору не досягнуто згоди щодо цільового призначення кредиту, оскільки в договорі не зазначена мета кредитування, що також є істотним порушенням умов споживчого кредиту. Крім того, КС «Фінансова підтримка» не направила на його адресу вимогу про порушення основного зобов`язання та жодним чином не ініціювала питання щодо врегулювання спору шляхом переговорів. Позивач вважав, що такими діями йому завдано моральну шкоду. Вказував, що недійсність договору кредиту має наслідком недійсність договору застави.
Уточнивши позовні вимоги, просив визнати недійсним кредитний договір № 699К від 4 вересня 2013 року; встановити факт нарахування неприбутковою організацією КС «Фінансова підтримка» процентів поза межами розмірів, визначених у додатку № 1 до кредитного договору; встановити факт порушення КС «Фінансова підтримка» Закону України «Про захист прав споживачів» та пов`язаного з ним законодавства; встановити факт порушення КС «Фінансова підтримка» пунктів 1-3 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів».
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 січня 2017 року вказані позови об`єднані в одне провадження.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 6 квітня
2017 року, з урахуванням виправлень, внесених ухвалами цього ж суду від 11 травня 2017 року та від 5 вересня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, а позов КС «Фінансова підтримка» задоволено.
Звернено стягнення на предмет застави - автомобіль Skoda Superb 2003 року випуску, тип ТЗ - легковий седан-В, номер кузова/рами НОМЕР_1 , колір сірий, об`єм двигуна 2771 куб. см, повна маса 2078, номерний знак НОМЕР_3 , шляхом вилучення його у ОСОБА_2 та передачі у володіння
КС «Фінансова підтримка» для укладення договору купівлі-продажу даного транспортного засобу КС «Фінансова підтримка» від імені ОСОБА_2 будь-яким способом з іншою особою-покупцем в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 68 347,63 грн з початковою ціною продажу, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, з наданням
КС «Фінансова підтримка» повноважень на підписання від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу та вчинення від імені останнього усіх дій, необхідних для зняття вказаного транспортного засобу з обліку за місцем звернення в органах ДАІ МВС України, в тому числі, в одному з центрів надання послуг, пов`язаних з використанням транспортних засобів (або інших органах, на які чинним законодавством покладено обов`язки і повноваження з реєстрації речових прав на майно та реєстрації автотранспортних засобів), повноваження на звернення з письмовою заявою про видачу нового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого або викраденого, на отримання акта огляду вказаного автомобіля, на підпис зазначених заяв, на пред`явлення вказаного автомобіля для огляду. Стягнено з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь
КС «Фінансова підтримка» судовий збір по 913,50 грн з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором не виконав та має заборгованість за кредитом і процентами. КС «Фінансова підтримка» на надавала згоди на відчуження предмета застави, тому обтяження у вигляді застави зберігає силу для нового власника автомобіля. ОСОБА_2 придбав предмет застави за наявності відомостей про обтяження цього автомобіля в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, тому КС «Фінансова підтримка» має право на задоволення вимог з повернення кредитних коштів шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з недоведення останнім порушення його прав та інтересів оспорюваним правочином. Місцевий суд врахував, що сторони кредитного договору № 699К від 4 вересня 2013 року його чинність не оспорювали.
Постановою Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Харківського районного суду Харківської області від 6 квітня 2017 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань за кредитним договором та збереженням відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» заставою своєї дії при переході транспортного засобу у власність ОСОБА_2 .
Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 з підстав недоведення останнім порушення його прав та законних інтересів оспорюваним правочином. Зазначив, що ОСОБА_2 у розумінні пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» не є споживачем послуг КС «Фінансова підтримка», тому його права не підлягають захисту в порядку, визначеному вказаним Законом.
Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 6 травня 2019 року стягнено з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь КС «Фінансова підтримка» судові витрати, пов`язані з проведенням експертизи, по 1 287 грн з кожного.
Приймаючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції зазначив про понесення КС «Фінансова підтримка» витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 2 574 грн, які відповідно
до статті 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 і ОСОБА_2 пропорційно задоволених вимог позову.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи особи, які їх подала
У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області
від 6 квітня 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду
від 20 лютого 2019 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про витребування з відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області матеріалів кримінального провадження № 12015130370003244 для встановлення обставин щодо походження купленого ним автомобіля та неодноразового зняття автомобіля з реєстрації.
Заявник вказує про неврахування судами попередніх інстанцій встановленого Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» мораторію на виконання договірних зобов`язань та на нарахування пені і штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов`язаннями.
На думку заявника, суди попередніх інстанцій не врахували, що рішенням Головного управління ДФС у Харківській області № 1720304600950 від 31 липня 2017 року КС «Фінансова підтримка» виключено з реєстру неприбуткових установ та організацій.
Заявник вважає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки розрахунку заборгованості та безпідставно стягнули неустойку, нараховану кредитною спілкою поза межами спеціальної позовної давності. Суди не врахували його заперечення щодо розміру нарахованої банком неустойки, оскільки нарахування таких складових заборгованості у заявленому банком розмірі суперечить умовам кредитного договору.
Суди не врахували, що відповідно до статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі - Закону
№ 1255-IV) обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Крім того, статтею 25 цього Закону встановлено обов`язок обтяжувача, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. На думку заявника,
КС «Фінансова підтримка» не виконала вимоги статей 24 та 25 Закону № 1255-IV, тому відсутні підстави для звернення стягнення на предмет застави. Висновок судів суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 квітня 2018 року у справі № 202/29241/13-ц (провадження № 14-118цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18).
Заявник вказує про ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки його посиланням на висновки Конституційного Суду України, викладені у Рішеннях від 10 листопада 2011 року у справі № 15-рп/2011 і від 11 липня
2013 року у справі № 1-12/2013, та роз`яснення, викладені у пунктах 13,
16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» щодо захисту прав споживачів у кредитних правовідносинах.
На думку заявника, суди попередніх інстанцій дійшли посилкового висновку про відсутність підстав вважати його добросовісним набувачем обтяженого заставою майна, оскільки на час набуття автомобіля у власність у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу були відсутні дані про обтяження його заставою. Висновок судів не відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31 січня 2019 року у справі № 676/525/16-ц (провадження
№ 61-10501св18).
У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Харківського апеляційного суду
від 6 травня 2019 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанцій про відшкодування за його рахунок на користь КС «Фінансова підтримка» судових витрат, понесених у зв`язку з проведення експертизи, оскільки експертиза проведена необ`єктивно, без огляду транспортного засобу і з вказівкою про дослідження матеріалів іншої цивільної справи, а саме справи № 365/2129/16.
Вважає, що висновок № 18015, складений 14 серпня 2018 року за результатами проведення вказаної експертизи не відповідає обставинам справи, оскільки експерт не врахував подані заявником докази ринкової вартості транспортного засобу.
Інші доводи касаційної скарги свідчать про незгоду заявника з рішенням Харківського районного суду Харківської області від 6 квітня 2017 року та постановою Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2019 року КС «Фінансова підтримка» подала відзив на касаційні скарги ОСОБА_2 , у якому послалась на безпідставність їх доводів та відповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Просила касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення Харківського районного суду Харківської області
від 6 квітня 2017 року, постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 6 травня 2019 року - без змін.
У грудні 2019 року ОСОБА_2 подав пояснення на відзив на касаційну скаргу, які не підлягають врахуванню Верховним Судом, оскільки ЦПК України не передбачено подання таких документів на стадії касаційного перегляду справи.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 6 квітня 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року і ухвалою цього ж суду від 17 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду
від 6 травня 2019 року.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 4 вересня 2013 року
КС «Фінансова підтримка» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 699К, відповідно до умов якого останній отримав у кредит грошові кошти у розмірі 53 000 грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості зі сплатою 36% річних з кінцевим терміном повернення до 3 вересня 2015 року.
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором цього ж дня КС «Фінансова підтримка» та ОСОБА_1 уклали договір застави транспортного засобу, предметом якого є автомобіль Skoda Superb 2003 року випуску, номер кузова/рами НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . Відомості про обтяження на підставі вказаного договору
6 вересня 2013 року внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Зі змісту пункту 2.3.4 вказаного договору застави суди встановили, що
ОСОБА_1 не має права без письмової згоди КС «Фінансова підтримка»здійснювати дії, пов`язані зі зміною права власності на предмет застави або його частину, а також не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею предмета застави третім особам.
Суди встановили, що ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконав, тому на 10 грудня 2015 року у нього виникла заборгованість у розмірі 68 34763 грн, з яких 39 252,77 грн - заборгованість за кредитом та 29 094,86 - заборгованість за процентами
10 лютого 2015 року право власності на предмет застави - автомобіль Skoda Superb 2003 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 - зареєстровано за ОСОБА_2 зі зміною номерного знака на НОМЕР_3 .
Судами встановлено, що на дату реєстрації за ОСОБА_2 права власності на вказаний автомобіль він перебував у заставі КС «Фінансова підтримка»на підставі вказаного договору застави.
З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 48516381, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області 8 грудня 2015 року, суди встановили, що 20 жовтня 2015 року
КС «Фінансова підтримка» зареєструвала у вказаному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 6 квітня 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року і касаційної скарги ОСОБА_2 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 6 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційних скарг і відзиву на них, суд дійшов таких висновків.
Щодо оскарження ОСОБА_2 рішення Харківського районного суду Харківської області від 6 квітня 2017 року та постанови Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином
(стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша
статті 611 ЦК України).
Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.