ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 826/20153/14
касаційне провадження № К/9901/45891/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року (головуючий суддя - Качур І.А.)
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Василенко Я.М.; судді - Файдюк В.В., Чаку Є.В.)
у справі № 826/20153/14
за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»
до Офісу великих платників податків ДФС,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Сокільське»,
Приватне підприємство «Агрофірма «Хлібодар»
про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2014 року Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - ДП з ІІ «Сантрейд»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 вересня 2014 року № 0000334050.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 20 вересня 2017 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Офіс ВПП ДФС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій.
Верховний Суд ухвалою від 10 травня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу ВПП ДФС.
05 червня 2018 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також наголосив на реальності оспорюваних поставок.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП з ІІ «Сантрейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Сокільське», Товариством з обмеженою відповідальністю «Алген», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Самара», Приватним підприємством «Агрофірма «Хлібодар», Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Агропроменерго» ЛТД, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоліант Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта В.В.В.», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вента-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Станколідер», Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛМ Транс», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС «Реальто», Товариством з обмеженою відповідальністю «Астер Груп», Приватним підприємством «Джерел Стайл», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ель Лібро», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліа Компані», Товариством з обмеженою відповідальністю «Цетеріс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Юдіс Інвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс-Спецторг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Пактор-А», Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліос-Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вектор Ц», Приватним підприємством «Компанія Інвестиційні Технології», Приватним підприємством «Буд-Владлена», Фермерським господарством «Литвин Іван Віталійович», Товариством з обмеженою відповідальністю «Центуріон ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерно Дім» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 11 вересня 2014 року № 43/28-10-40-5/25394566.
Перевіркою встановлено порушення платником вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Сокільське» та Приватним підприємством «Агрофірма «Хлібодар», за наслідками постачання насіння соняшника з огляду на фіктивний характер проведених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на відсутність у контрагентів позивача в достатній кількості основних фондів і трудових ресурсів, а також звертав увагу на порушення посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Сокільське» та Приватного підприємства «Агрофірма «Хлібодар» податкового та земельного законодавства під час провадження господарської діяльності.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2014 року № 0000334050, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 12003284,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 6001642,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.