ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 260/2724/20
адміністративне провадження № К/9901/18071/21; К/9901/17495/21; /9901/17575/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.
суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року (головуючий суддя - Шавель Р.М., судді: Глушко І.В., Кузьмич С.М.),
касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (суддя Ващилін Р.О.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року (головуючий суддя - Шавель Р.М., судді: Глушко І.В., Кузьмич С.М.)
у справі № 260/2724/20
за позовом ОСОБА_1
до П`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури
про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до П`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - Кадрова комісія, відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), Закарпатської обласної прокуратури (далі - відповідач 3), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення П`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 13 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації заступника прокурора Закарпатської області-начальника управління представництва інтересів держави в суді ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 24 липня 2020 року № 187К про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Закарпатської області-начальника управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника прокурора Закарпатської області начальника управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури, з 30 липня 2020 року та стягнути з Закарпатської обласної прокуратури на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- судові витрати покласти на відповідачів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з проведенням реформування органів прокуратури на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ним успішно пройдено І та ІІ етапи атестації, які полягали у складанні іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та на загальні здібності та навички. У подальшому позивача було допущено до співбесіди, за результатами проведення якої прийнято рішення про неуспішне проходження ним атестації.
Позивач зазначає, що належне виконання ним практичного завдання, яке стосується знань та умінь у застосуванні закону, не було враховано кадровою комісією, що свідчить про суб`єктивний та упереджений підхід при прийнятті рішення про неуспішне проходження ним атестації.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення П`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 13 липня 2020 року №7 про неуспішне проходження атестації заступника прокурора Закарпатської області - начальника управління представництва інтересів держави в суді ОСОБА_1 ;
- визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 24 липня 2020 року №187К про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Закарпатської області - начальника управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Закарпатської області - начальника управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури або рівнозначній посаді з 31 липня 2020 року;
- стягнуто з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 185341,52 грн;
- рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Закарпатської області - начальника управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури або рівнозначній посаді та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 34042,32 грн. допущено до негайного виконання.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що основним засобом дослідження рівня професійної компетентності прокурора є складання ним іспиту та виконання практичного завдання. Саме результати виконаних завдань підлягають дослідженню та обговоренню членами кадрової комісії та повинні бути покладені в основу їх рішення щодо рівня професійної компетентності прокурора, який проходить атестацію.
Досягнуті ОСОБА_1 результати тестування є достатнім доказом високого рівня знань та компетентності останнього, оскільки саме ці засоби згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 03 жовтня 2019 року №221, покликані надати належну оцінку вказаним показникам, а тому висновки Кадрової комісії про недостатню професійну компетентність ОСОБА_1 є безпідставними.
Крім того, мотиви прийнятого Кадровою комісією рішення про невідповідність ОСОБА_1 критеріям доброчесності судом визнано безпідставними, оскільки відповідачами не надано доказів належного підтвердження сумнівів членів Кадрової комісії та не використано будь-який із наданих законодавством засобів отримання інформації, в тому числі, шляхом надіслання запитів у відповідні органи.
З огляду на те, що П`ята кадрова комісія прийняла необґрунтований та безпідставний висновок про невідповідність ОСОБА_1 критеріям професійної компетентності, доброчесності та етики, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправними та скасування рішення кадрової комісії та наказу Генерального прокурора про звільнення позивача, як такого, що прийнятий на підставі вищезазначеного рішення кадрової комісії. Також суд першої інстанції уважав належним способом захисту позивача поновлення його у відповідності до частини першої статті 235 КЗпП України на посаді, з якої його було звільнено, а в разі неможливості - на іншій рівнозначній посаді.
Крім того, суд першої інстанції стягнув з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 185341, 52 грн, виходячи з середньоденного заробітку останнього в розмірі 1891, 24 грн та 98 робочих днів вимушеного прогулу (період з 31 липня 2020 року по 17 грудня 2020 року).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Закарпатської обласної прокуратури задоволено частково, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року змінено, виключено із пунктів 4 і 6 його резолютивної частини слова «або на рівнозначній посаді». В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для поновлення позивача в органах прокуратури на посаді, з якої його незаконно звільнено, однак вказав, що судом першої інстанції помилково зазначено про можливість поновлення позивача на посаді, яка рівнозначна тій, з якої він був звільнений, натомість позивач підлягає поновленню в органах прокуратури на тій посаді, з якої його було звільнено, а саме заступника прокурора Закарпатської області-начальника управління представництва інтересів держави в суді, починаючи з 31 липня 2020 року (тобто з наступної дати після звільнення).
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень).
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс Генерального прокурора, ОСОБА_1 та Закарпатська обласна прокуратура - подали касаційні скарги (№К/9901/17495/21; №К/9901/17575/21; К/9901/18071/21), в яких посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Так, позивач указує, що на час постановлення судових рішень судами попередніх інстанцій у цій справі, так і на час подання касаційної скарги, такої юридичної особи як Прокуратура Закарпатської області не існує, тому належним способом захисту його прав буде поновлення на рівнозначній посаді, зокрема у Закарпатській обласній прокуратурі, враховуючи, що судами скасовано рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації, а повторне проходження атестації або одного з її етапів забороняється.
Також скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 7, 17, 18 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, згідно яких визначено, що прокурори які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих, у тому числі у регіональних прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора у обласних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації (п.7); лише у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури (п.18); повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється (п.17).
На касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції надійшли відзиви Офісу Генерального прокурора та Закарпатської обласної прокуратури, у яких відповідачі просили залишити касаційну скаргу позивача без задоволення та задовольнити касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Закарпатської обласної прокуратури.
У своїх відзивах відповідачі вказують, зокрема, про те, що при прийнятті рішень про поновлення позивача мають застосовуватись норми статті 235 КЗпП України, а не Закону України №113-ІХ, який є спеціальним та має застосовуватись імперативно.
Також відповідачі зазначають про те, що суд не наділений повноваженнями визначати питання для оцінювання відповідності критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), у тому числі й щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок. Повноваження членів кадрової комісії щодо вирішення питання про відповідність прокурора критерію доброчесності є дискреційними та знаходяться в межах їх виключної компетенції.
У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування своєї позиції скаржник указує, що Кадровою комісією було ухвалено рішення від 13 липня 2020 № 7 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, оскільки на підставі дослідження матеріалів атестації та отриманих пояснень прокурора у Кадрової комісії були обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної етики, доброчесності та професійної компетенції.
Окрім того, позивач під час співбесіди не назвав жодного рішення Європейського суду з прав людини та позиції Верховного Суду, які прокурор застосовує у своїй роботі, не орієнтувався в показниках роботи управління, у тому числі у звітності по своєму напрямку роботи.
Також, скаржник звертає увагу, що у Кадрової комісії виникли сумніви щодо відповідності позивача вимогам доброчесності у зв`язку з користуванням нерухомим майном, яке придбане та оформлене на його тещу, та отримання номерного знаку автомобіля в обхід прийнятої процедури, використовуючи своє службове становище.
Крім того, скаржник зазначає, що завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його рівня компетентності та відповідності вимогам професійної етики і доброчесності прокурора.
Кадрова комісія не зобов`язана юридично доводити чи встановлювати невідповідність прокурора конкретному критерію, а уповноважена лише вказати на чіткий перелік обставин, які стали підставою для прийняття рішення, що підтверджує наявність у членів комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Разом з тим, відсутність можливості у суду перевірити обставини, встановлені Кадровою комісією, не означає, що це рішення є необґрунтованим та протиправним.
Також у касаційній скарзі скаржник посилається на правовий висновок Верховного Суду з аналогічними обставинами у справі № 826/26007/15, у якому зазначено, що повноваження кадрових комісії є дискреційними та щодо відсутності у судів повноваження на перевірку оцінки якостей, здібностей та характеристик прокурорів під час атестації.
Великою Палатою Верховного Суду також неодноразово висловлювалась позиція щодо меж судового розгляду, згідно якої жоден інший суб`єкт чи орган, у тому числі суд, не може втручатися у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, тому суди не наділені повноваженнями здійснювати переоцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора та відповідно встановлювати відповідність прокурора цим вимогам.
Крім того, скаржник вказує, що рішеннями судів попередніх інстанцій зобов`язано поновити ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Закарпатської області - начальника управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури або на рівнозначній посаді, що суперечить Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233, оскільки прокурори можуть бути переведені на посаду в обласній прокуратурі лише у разі успішного проходження ними атестації.
На думку скаржника, такий спосіб захисту як поновлення прокурора на посаді в обласній прокуратурі, без дотримання процедури, передбаченої Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», є перевищенням повноважень та прямо суперечить положенням статей 19, 24 Конституції України щодо обов`язку державних органів діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як приклад скаржник наводить позицію Верховного Суду у справі №200/13482/19-а, де вказано, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
Також Офіс Генерального прокурора зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 7,9,13,15,17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, а також підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення», як підстави для звільнення прокурора.
На касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 подано відзив, у якому позивач не погоджується з висновками Кадрової комісії щодо його професійної компетентності та доброчесності, вказує, що такі висновки є припущеннями та не ґрунтуються на жодних доказах.
Позивач указує на необґрунтованість висновків Кадрової комісії щодо невідповідності вимогам професійної компетентності, оскільки виконане ним анонімне тестування на знання законодавства оцінено на 89 балів із 100 можливих, а практичне завдання виконано на відмінно.
Кадровою комісією, на думку позивача, не взято до уваги послужний список, досвід та стаж роботи у органах прокуратури та низки заохочень, зокрема присвоєння почесного звання «Заслужений юрист України».
Висновок Кадрової комісії щодо неорієнтування у показниках роботи відділу є безпідставним, оскільки характеристика позивача з місця роботи вказує на протилежне.
Позивач зазначає, що з 2015 року ним подавалися декларації майнового стану, а здійснення контролю щодо перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування віднесено до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.
Крім того, позивач вказав, що відносно нього відбувалися таємні перевірки доброчесності, які ним успішно пройдені, і які, на його думку, повинні враховуватися при проходженні атестації.
Позивач стосовно сумнівів Кадрової комісії у доброчесності звернув увагу на те, що надав пояснення з приводу користування нерухомим майном, оформленим на матір його дружини у м. Вінниця, однак при проведенні співбесіди будь-які підтверджуючі документи щодо купівлі-продажу вказаного майна членами комісії не вимагалися.
У касаційній скарзі Закарпатська обласна прокуратура, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги Закарпатської обласної прокуратури аналогічні доводам касаційної скарги Офісу Генерального прокурора.
Скаржник вказав на неправомірне застосування судами попередніх інстанцій при прийнятті рішення про поновлення на посаді позивача статті 235 Кодексу законів про працю України, оскільки застосуванню підлягав Закон України від 19 вересня 2019 №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», який є спеціальним та має застосовуватись імперативно, а саме - прокурори можуть бути переведені на посаду в обласних прокуратурах лише у разі успішного проходженнями ними атестації.
Окрім цього Закарпатська обласна прокуратура звернула увагу, що поновлення позивача, який не пройшов атестацію, на посаді у органах прокуратури, усупереч конституційному принципу рівності громадян надасть йому привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури, доводи якого збігаються з відзивом на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора.
Також ОСОБА_1 зазначає, що скаржник змінив свою позицію, оскільки відзив на позовну заяву подавався лише в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Закарпатської обласної прокуратури на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року з підстав, визначених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року з підстав, визначених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в попередньому судовому засіданні на 20 квітня 2022 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій, та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 05 травня 2003 року.
Наказом Генерального прокурора від 02 червня 2020 року № 247 «Про створення П`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур», з наступними змінами, внесеними наказом Генерального прокурора від 19 червня 2020 року № 288, створено П`яту кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур та затверджено її персональний склад.
На підставі пункту 10 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» позивач 11 жовтня 2019 року подав заяву, у якій просив перевести його на посаду прокурора в обласній прокуратурі і допустити до проходження атестації.
За результатами проходження тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора позивач набрав - 89 балів, а за результатами проходження тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки набрав - 117 балів.
Набрана позивачем за результатами тестувань кількість балів перевищувала прохідний бар`єр, внаслідок чого його було допущено до проходження співбесіди.
Кадровою комісією з метою виявлення відповідності вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками 13 липня 2020 року з позивачем проведена співбесіда, за результатами якої прийнято рішення № 7 про неуспішне проходження прокурором атестації.
За змістом рішення встановлено, що під час проведення співбесіди комісія з`ясувала наявність обставин, що свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Так зокрема, з метою оцінки професійної компетентності комісія запропонувала прокурору назвати рішення Європейського суду з прав людини, які прокурор застосовує у своїй роботі, або інші відомі йому рішення такого судового органу, однак такий не назвав жодного.
Також ОСОБА_1 не зміг відповісти на жодне запитання щодо Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На запитання, чи слідкує він за практикою Верховного Суду, повідомив, що так, але жодної позиції назвати не зміг, в тому числі, по своєму напрямку роботи. На інші питання комісії щодо професійної компетентності прокурор також відповіді або не надав, або надав не в повному обсязі. Крім того позивач зовсім не орієнтується в показниках роботи свого відділу, в тому числі, в звітності по своєму напрямку роботи.
У рішенні Кадрової комісії зазначено, що на запитання про номерний знак належного йому на праві власності автомобіля позивач відповів, що отримав такий безоплатно, попередньо зателефонувавши начальнику МРЕО, що свідчить про використання службового становища для задоволення власних потреб. Також кадрова комісія виявила сумніви щодо відповідності позивача критерію доброчесності у зв`язку із користуванням нерухомим майном, яке придбане та оформлене у 2015 році на його тещу.
На підставі рішення Кадрової комісії та відповідно до статті 9, пункту 2 частини другої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури», наказом Генерального прокурора № 187к від 24 липня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Закарпатської області начальника управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 липня 2020 року.
Згідно з довідкою Закарпатської обласної прокуратури №236-вих-20 від 02 листопада 2020 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1891,24 грн, середньомісячна заробітна плата складає 34042,35 грн.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII), який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, виключено із Конституції України розділ VII «ПРОКУРАТУРА» та доповнено Конституцію України статтею 131-1, якою передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України.
Статтями 2, 5-1 КЗпП України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України (далі - Закон №1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
Статтею 4 Закону №1697-VII визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Закон України від 19.09.2019 №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
Зазначений Закон №113-IX набрав чинності 25 вересня 2019 року, ним запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку з чим, внесено ряд змін до Закону №1697-VII, зокрема, в тексті Закону №1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
Згідно з пунктом 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України» (пункт 4 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX).
Відповідно до пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
Згідно з пунктом 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX).