ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2022 року
м. Київ
справа №640/2961/20
адміністративне провадження № К/9901/47380/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 (судді: Безименна Н.В. (головуючий), Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.) у справі №640/2961/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Буд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт Буд» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.01.2020 № 000131261505, від 23.01.2020 №000132261505.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.06.2021 в задоволенні позову відмовлено.
4. Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції дійшов висновку про нереальність господарських операцій з контрагентами ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ЕКОБУД», ТОВ «БАРСА ІНТЕРПРАЙМ», ТОВ «МІКРОТОРГ», ТОВ «ДИПЛОМАТ УНІВЕРС», ТОВ «КАРАТ ТРЕНД», ТОВ «БІНОМ КОРПОРЕЙТ». Такі висновки суд першої інстанції зробив виходячи з аналізу господарських правовідносин обумовлених укладеними договорами (проведення робіт (надання послуг) з ремонту та обслуговування, поставка товару), обсягів виконання робіт (надання послуг) та відсутності у виконавців (постачальників) трудових, виробничих потужностей, а також здійснення ними діяльності, відмінної від діяльності, яка була предметом договорів з ТОВ «Моноліт Буд». За результатом аналізу встановлених обставин спірних господарських операцій та наданих позивачем первинних документів суд першої інстанції зазначив про те, що такі в сукупності не дають можливості встановити реальність відображених у податковому обліку господарських операцій із зазначеними контрагентами. При цьому суд також виходив з того, що позивачем не подано доказів щодо перевірки ділової репутації контрагентів та не наведено конкретних обставини укладення та виконання спірних договорів.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.
6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов апеляційний суд виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача чи його контрагентів, як і не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру отримати виключно неправомірну податкову вигоду у вигляді безпідставного формування податкового кредиту. Також, суд вказав, що основним підґрунтям доводів контролюючого органу, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, фактично було не підтвердження здійснення господарських операцій з надання послуг та поставки товарів по ланцюгу їх постачання, відсутність трудових ресурсів та основних засобів у контрагентів, проте такі доводи не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами. Вказані обставини обґрунтовано виключно податковою інформацією, отриманою в результаті аналізу даних, наявних в інформаційно-аналітичних ресурсах ДПС, що не оформлено окремими документами (доказами), як і не вжито контролюючим органом заходів щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів.
При цьому судом було встановлено, що на балансі позивача перебуває значна кількість будівельної техніки, в тому числі баштові крани, здійснення їх технічного обслуговування та ремонту є таким, що відповідає розумній діловій меті Товариства, а до видів діяльності контрагентів належить професійна технічна діяльність, що може включати обслуговування та ремонт устатковання та механізмів; всі придбані у контрагентів матеріали (дріт, оцинковані рулони, фундаментні анкери) оприбутковані позивачем та використовувались ним у власній господарській діяльності при утриманні, експлуатації і оперативній оренді основних засобів загальновиробничого призначення, що підтверджується відповідними первинними документами; позивачем надано первинні документи, які підтверджують реальне виконання договірних правовідносин, що були обумовлені між позивачем та контрагентами і будь- які зауваження щодо їх оформлення у контролюючого органу відсутні
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.06.2021.
8. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з ПДВ, зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки №242/26-15-05-01-02/35131736 від 26.12.2019, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МОНОЛІТ БУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «БФ ЕКОБУД» за період жовтень 2018 року, ТОВ «БАРСА ІНТЕРПРАЙМ» за січень, лютий 2019 року, ТОВ «МІКРОТОРГ» за період січень, лютий 2019 року, ТОВ «ДИПЛОМАТ УНІВЕРС» за період лютий 2019 року, ТОВ «КАРАТ ТРЕНД» за період лютий, березень 2019 року, ТОВ «БІНОМ КОРПОРЕЙТ» за квітень 2019 року, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3672377 грн та завищено суму від`ємного значення ПДВ на загальну суму 575231,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в акты перевірки вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ЕКОБУД», ТОВ «БАРСА ІНТЕРПРАЙМ», ТОВ «МІКРОТОРГ», ТОВ «ДИПЛОМАТ УНІВЕРС», ТОВ «КАРАТ ТРЕНД», ТОВ «БІНОМ КОРПОРЕЙТ» не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки за результатами аналізу даних наявних в інформаційно - аналітичних ресурсах ДПС було встановлено відсутність у вказаних контрагентів та контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріальних ресурсів (складських приміщень, транспортних засобів, основних засобів) для проведення відповідних господарських операцій, не звітування господарюючих суб`єктів до контролюючих органів. Також відповідач вказував на здійснення контрагентами діяльності відмінної від діяльності, що була предметом договорів з ТОВ «Моноліт Буд».
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.01.2020:
- №000131261505, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 4590471,00 грн, у т.ч. за основним платежем в розмірі 3672377,00 грн та за штрафними санкціями 918094,00 грн;
- №000132261505, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 575231,00 грн.
Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ЕКОБУД», ТОВ «БАРСА ІНТЕРПРАЙМ», ТОВ «МІКРОТОРГ», ТОВ «ДИПЛОМАТ УНІВЕРС», ТОВ «КАРАТ ТРЕНД», ТОВ «БІНОМ КОРПОРЕЙТ» на підставі договорів поставки, надання послуг та виконання робіт.
Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії документів, зокрема, договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, акти, платіжні доручення, картки рахунку 1091, інвентарні картки обліку основних засобів, наказ про введення в експлуатацію основних засобів, приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, картки рахунку 209, акти списання товарів, оборотно-сальдової відомості по рахунку 201, картки рахунку 201.
Судом апеляційної інстанції на підставі первинних документів також встановлено, що основними видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, 43.99 «Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.» (основний), 77.32 «Надання в оренду будівельних машин і устатковання», 33.20 «Установлення та монтаж машин і устатковання», 41.20 «Будівництво житлових і нежитлових будівель». Станом на жовтень 2018 - квітень 2019 на балансі у позивача перебувало, 30 баштових кранів, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку.
Враховуючи, що на балансі позивача перебуває значна кількість будівельної техніки, в тому числі баштові крани, здійснення їх технічного обслуговування та ремонту (предмет договорів з контрагентами) є таким, що відповідають розумній діловій меті Товариства.
Придбані у контрагентів товари (дріт, оцинковані рулони) оприбутковані позивачем та використовувались ним у власній господарській діяльності при утриманні, експлуатації і оперативній оренді основних засобів загальновиробничого призначення, що підтверджується відповідними первинними документами, зокрема. актами списання товарів, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку та картками рахунків.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неправильно застосовано норми п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України,
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення не врахував відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 826/6838/18, від 20.02.2020 у справі № 826/16/16, від 26.06.2018 у справі № 816/1422/17, що свідчить про неправильне застосування судами п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. Зокрема, відповідач вказує, що всупереч висновкам Верховного Суду суд апеляційної інстанції не враховано, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник повинен мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Проте судом не враховано доводи контролюючого органу щодо неможливості надання послуг та постачання товару контрагентами в силу відсутності в них трудових та матеріальних ресурсів, ненаданого документів, що підтверджують якість застосованих матеріалів під час проведення ремонтних робіт, журналів нагляду, графіку ремонту, допуску до проведення робіт, дозволів на проведення робіт з ремонту, не надано доказів, які б свідчили про виявлену позивачем належну обачність при виборі контрагентів, крім того, в деяких договорах зазначено розрахункові рахунки, які були відкриті в банківських установах пізніше в час, а ніж датовано укладені договори.
11. Товариством надано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в яких позивач вказує, що судом апеляційної інстанції надано юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких підтверджуються дотримання позивачем вимог норм Податкового кодексу України при формуванні даних податкового обліку та зазначає, що фактичне здійснення операцій підтверджується наявними у справі первинними документами, складеними з дотриманням вимог чинного законодавства, натомість контролюючим органом не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції щодо відсутності реальних правових наслідків господарських операцій між позивачем та контрагентами, у зв`язку з чим, Товариство просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції просить залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
12. Надаючи оцінки доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).
Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).