ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 640/11035/20
адміністративне провадження № К/9901/23194/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/11035/20
за позовом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2021, постановлену у складі головуючого судді Шейко Т.І.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів Глущенко Я.Б., Собківа Я.М.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 19.05.2020 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру щодо нездійснення державного контролю;
зобов`язати ГУ Держгеокадастру здійснити державний контроль за використанням земельної ділянки на перетині вулиць Вирлицької та Колекторної у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:90:291:0002) відповідно до покладених повноважень.
2. В обґрунтуванням позовних вимог Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради вказав на протиправну бездіяльність ГУ Держгеокадастру щодо виконання визначених законодавством повноважень щодо здійснення державного контролю за використанням земельних ділянок. Зокрема, зазначив, що в ході обстеження ним в установленому порядку земельної ділянки на перетині вулиць Вирлицької та Колекторної у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:90:291:0002), яка перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Мегатранс», було виявлено невикористання цієї земельної ділянки за цільовим призначенням, про що повідомлено відповідача, до повноважень якого законодавством віднесено здійснення заходів державного контролю за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення. Відповідач жодних заходів реагування не вжив, повідомивши позивача, про можливість їх здійснення після отримання від позивача акта перевірки із документами, що підтверджують виявлені порушення.
Також Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради вказав, що при зверненні до адміністративного суду з цим позовом, реалізував своє право, надане йому пунктом 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Також послався на приписи частини першої статті 19 КАС України, якою визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, зокрема, спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
3. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 17.02.2021, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021, на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України закрив провадження у справі.
4. 23.06.2021 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
5. Верховний Суд ухвалою від 03.09.2021 відкрив касаційне провадження за вказаною вище апеляційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. У справі, яка розглядається суди встановили, що рішенням Київської міської ради від 19.12.2000 №174/334 ТОВ «Мегатранс» надано в оренду земельну ділянку на перетині вулиць Вирлицької та Колекторної у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:90:291:0002) для будівництва та обслуговування сервісно-складського комплексу на 25 років, до 21.02.2028.
На підставі указаного рішення між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Мегатранс» (орендар) укладено договір оренди згаданої земельної ділянки від 21.02.2003 №63-6-00043 (далі - договір оренди).
Листом від 09.04.2019 №101-3122/01 Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація повідомила Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради про неналежне санітарне утримання окремих земельних ділянок та їх фактичне невикористання за цільовим призначенням, зокрема й земельної ділянки на перетині вулиць Вирлицької та Колекторної у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:90:291:0002), переданій в оренду ТОВ «Мегатранс».
За результатами розгляду вказаного звернення Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради встановлено невикористання орендарем згаданої земельної ділянки за цільовим призначенням, що є порушенням умов договору оренди. Наведене зафіксовано в акті обстеження земельної ділянки від 12.06.2019 №19-0433-02.
Беручи до уваги викладене, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради звернувся до ГУ Держгеокадастру з листом від 21.12.2019 №05703-24408 про вжиття заходів державного контролю за використанням згаданої земельної ділянки відповідно до статті 10 Закону України від 19.06.2003 № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (далі - Закон № 963-IV).
У відповідь ГУ Держгеокадастру листом від 21.01.2020 №8-10-0.411-795/2-20 висловило позивачу пропозицію в установленому порядку самостійно здійснити самоврядний контроль щодо згаданої земельної ділянки, у разі виявлення порушення вимог земельного законодавства оформити акт перевірки, який разом з документами, що підтверджують виявлені порушення та інформацією про вжиті заходи надати до ГУ Держгеокадастру для вжиття заходів реагування згідно з вимогами чинного законодавства.
Незгода Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради із вищевказаними діям ГУ Держгеокадастру й стала підставою для звернення до суду із відповідним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкта владних повноважень надано такому суб`єкту законом. Натомість судами не встановлено повноважень Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради ні щодо звернення до органів Держгеокадастру з повідомленнями про результати виявлених порушень земельного законодавства, ні щодо звернення як безпосередньо в своїх інтересах, так і в інтересах Київської міської ради з позовами до органів Держгеокадастру у випадках нездійснення ними заходів державного контролю за використанням та охороною земель.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Касаційна скарга Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської мотивована тим, що Законом № 963-IV не встановлено обмежень щодо переліку осіб, які наділені правом звернення до Держгеокадастру або його територіальних органів щодо вжиття заходів державного контролю за використанням та охороною земель. При цьому, позивач вказує на те, що в окремих випадках, коли виникає необхідність у судовому захисті охоронюваного законом інтересу, суб`єкт владних повноважень наділений повноваженнями на звернення до адміністративного суду із позовом.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУД
9. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
10. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
11. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
12. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
13. Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
14. Пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
15. Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
16. У пунктах 8-9 частини першої статті 4 КАС України позивача визначено як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. При цьому відповідачем може бути суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інша особа, до якої звернена вимога позивача.
17. Термін суб`єкт владних повноважень - означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Частиною четвертою статті 5 КАС визначено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
18. Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".