ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2022 року
м. Київ
справа №522/10310/17
адміністративне провадження № К/9901/41016/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А,А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу приватної виробничо-торгової фірми «Евіта»
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 (головуючий суддя Осіпов Ю.В., судді Бойко А.В., Скрипченко В.О.)
у справі №522/10310/17
за позовом приватної виробничо-торгової фірми «Евіта»
до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів
про визнання протиправним та скасування вимог, визнання протиправним та скасування рішення.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:
1. Приватна виробничо-торгова фірма «Евіта» (далі - ПВТФ «Евіта») звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Одеської міськради та Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міськради, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати вимогу (припис) Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів від 25.04.2017 №011494 про демонтаж тимчасової споруди, що розташована адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1-Н;
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міськради від 25.05.2017 №203 «Про демонтаж тимчасових споруд» в частині внесення до «Переліку тимчасових споруд, що підлягають демонтажу», оформленого додатком до цього рішення виконкому, до тимчасових споруд, що підлягають знесенню, тимчасової споруди, яка розташована за адресою м.Одеса, вул.Маразліївська,1-Н, яка належить ПВТФ «Евіта».
2. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2017 позов ПВТФ «Евіта» задоволено: визнано протиправним та скасовано вимогу (припис) Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 25.04.2017 №011494 про демонтаж тимчасової споруди, що розташована за адресою: м.Одеса, вул.Маразліїська,1-Н; визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Одеської міськради від 25.05.2017 №203 «Про демонтаж тимчасових споруд» в частині внесення до «Переліку тимчасових споруд, що підлягають демонтажу», оформленого додатком до цього рішення виконкому №203, до тимчасових споруд, що підлягають знесенню нежитлової будівлю з навісом, яка розташована за адресою: м.Одеса, вул.Маразліївська,1-Н та належить ПВТФ «Евіта».
3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 скасовано постанову Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2017 та прийнято нову, якою у задоволенні позову ПВТФ «Евіта» відмовлено.
4. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:
4.1. 06.12.2002 між ПВТФ «Евіта» та Одеською міською радою було укладено нотаріальний договір купівлі-продажу №195, згідно якого ПВТФ «Евіта» стала власником нежилої будівлі та навісу загальною площею 35,5 кв.м, що розташована за адресою: м.Одеса, вул.Маразліївська,1-Н.
4.2. На підставі вищезазначеного договору, начальником представництва по УКВ Одеської міської ради позивачу було видано свідоцтво №022527 від 24.12.2002 про право власності на цю нежилу будівлю з навісом.
4.3. 25.04.2017 Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міськради було проведено комісійне обстеження належної позивачу тимчасової споруди (кафе «Хвиля» з навісом і літнім майданчиком) на відповідність її розміщення «Правилам розміщення ТС для проведення підприємницької діяльності в м.Одесі» №3961-УІ від 09.10.2013, за результатами якого, складено акт обстеження, в якому було зафіксовано порушення вимог п.6.1 Правил - у підприємства відсутні паспорт прив`язки та договір на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасової споруди (далі - ТС).
4.4. Також 25.04.2017 Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР винесено припис №011494, яким зобов`язало позивача до 30.04.2017 за власний рахунок здійснити демонтаж тимчасової споруди, що розташована адресою: м.Одеса, вул.Маразліївська,1-Н, який, у свою чергу, у встановлений строк виконаний не був.
4.5. 25.05.2017 рішенням виконавчого комітету ОМР №203 «Про демонтаж тимчасових споруд» був прийнятий Перелік тимчасових споруд, що підлягають демонтажу, в який увійшла і належна ПВТФ «Евіта» тимчасова споруда.
4.6. Не погоджуюсь з такими рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду із цим позовом.
5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки припис носить нечіткий, неконкретний характер, неможливо встановити, яку саме тимчасову споруду зазначила посадова особа, яка видала оскаржуваний припис.
6. Задовольняючи апеляційну скаргу, Одеський апеляційний адміністративний суд виходив із того, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм права. Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що відповідачі, приймаючи оскаржувані рішення діяли обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:
7. Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ПВТФ «Евіта» звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 та залишити в силі постанову Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2017.
7.1. Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що Акт обстеження ТС від 25.04.2017, який є єдиним доказом у справі, неінформативний.
7.2. Також позивач вказує на те, що Правила розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, які були затверджені Рішенням Одеської міської ради №3961-VI від 09.10.2013, на які посилався у своєму рішенні суд апеляційної інстанції, суперечать статті 19 Конституції України та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України від 21.10.2011 №244. Вважає, що Порядком №244 не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо встановлення порядків та правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
8. Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів подано заперечення на касаційну скаргу, у яких воно просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018. Мотивами заперечень проти касаційної скарги відповідач зазначає законність і обґрунтованість прийнятого рішення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
9. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у редакції до 08.02.2020, у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
10. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Норми процесуального права під час касаційного перегляду судом касаційної інстанції застосовуються у редакції КАС України станом до 08.02.2020.
11. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема, у сфері бюджету та фінансів, соціально-економічного і культурного розвитку, у сфері управління комунальною власністю, в галузі житлово-комунального господарства, у сфері регулювання земельних відносин, соціального захисту населення тощо. Реалізуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати управлінські рішення. Зокрема, у статті 1 Закону наведено визначення виконавчих органів рад, згідно з яким ці органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
13. Відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів і спрямовуються на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження і охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення врегульовані Законом України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 №2807-IV (далі - Закон № 2807-IV).
14. Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень (стаття 5 Закону №2807-IV).
15. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб).
16. Згідно із частиною 1 статті 34 Закону №2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
17. За змістом пункту 7 частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 №280/97-ВР до повноважень виконавчого комітету міської ради в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку належить організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
18. Частиною 1 статті 73 цього Закону встановлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
19. Згідно з частинами 2 та 4 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон №3038-VI) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.