ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 360/3289/21
адміністративне провадження № К/9901/42543/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області
на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року (суддя Ірметов О.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року (колегія у складі суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., Гайдар А.В.)
у справі № 360/3289/21
за позовом Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області
до ОСОБА_1
про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасової споруди.
У С Т А Н О В И В:
1. 29.06.2021 Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області (далі - Лисичанська МВЦА Сєвєродонецького району Луганської області) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач), в якому просила зобов`язати відповідача звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу тимчасової споруди - торговельного кіоску, розташованого за адресою: район будинку АДРЕСА_1 .
2. Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 05.07.2021, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021, відмовив у відкритті провадження.
3. 17.11.2021 Лисичанська МВЦА Сєвєродонецького району Луганської області подала касаційну скаргу, що 23.11.2021 надійшла до Верховного Суду, в якій просила скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4. Як на підставу касаційного оскарження покликається на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 914/1092/18, у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 923/652/19. Демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності є одним із заходів відновлення благоустрою. У такому разі Лисичанська МВЦА Сєвєродонецького району Луганської області здійснює владні управлінські функції; вважає, що спір має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
5. Верховний Суд ухвалою від 13.12.2021 відкрив касаційне провадження.
6. Відзив від позивача не надходив.
7. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
8. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на адресу Лисичанського міського голови 18.10.2018 від ОСОБА_1 надійшла заява про видачу паспорту прив`язки для встановлення тимчасової споруди для впровадження підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_1 .
9. Заяву відповідача було розглянуто та 29.10.2018 було видано паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності строком до листопаду 2019 року. Таким чином, паспорт прив`язки закінчив дію 30.11.2019.
10. 16.11.2020 на адресу відповідача направлено лист, яким було рекомендовано звернутись через Центр надання адміністративних послуг м. Лисичанськ із заявою про визначення можливості розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (з подальшим оформленням паспорту прив`язки) або демонтувати тимчасову споруду, в зв`язку з закінченням терміну дії паспорту прив`язки, але даний лист залишився поза увагою Відповідача.
11. Таким чином, на час звернення до суду з позовом тимчасова споруда не демонтована і Відповідач продовжує порушувати законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.
12. Відмовляючи у відкритті провадження, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області звернулась до суду з позовом про повернення земельної ділянки власникам землі відповідно до ст. 122 ЗК України. Тобто існує спір, що виник з земельних правовідносин, і справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
13. Відповідно до пункту 1 та 2 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
14. За правилами частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
15. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
16. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
17. Разом із тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
18. Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
19. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.