ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого2022 року
м. Київ
справа № 225/3731/18
провадження № 51-3200 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Голюк І. О.,
прокурора Подоляка Р. Д.
розглянув касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Зубка О. О. на ухвалу Донецького апеляційного суду від 6 квітня 2021 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017051110000137, за обвинуваченням
ОСОБА_1,громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Торецька (Дзержинська) Донецької області, який обіймає посаду заступника керівника військово - цивільної адміністрації м.Торецьк Донецької області, раніше не судимого, зареєстрованого і проживаючого в АДРЕСА_1,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 13 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 369-2 КК та виправдано його, у зв`язку з недоведеністю вчинення ним цього злочину; ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 2 (два) роки, з конфіскацією майна, що є його особистою власністю.
Строк покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з моменту затримання.
Згідно ч.5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 в строк покарання період попереднього ув`язнення з 21 березня 2018 року по 23 березня 2018 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на проведення судово-технічної експертизи документів 4576 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят шість) грн. та на проведення судової експертизи відео звукозапису 4576 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят шість) грн.
Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді від 26 березня 2018 року.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 6 квітня 2021 року вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 13 серпня 2019 року з опискою, яка виправлена ухвалою від 19 серпня 2019 року, в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК, скасовано.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з невстановленням достатності доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Процесуальні витрати на проведення судово-технічної експертизи документів в сумі 4576 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят шість) гривень та на проведення судової експертизи відео, звукозапису в сумі 4576 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят шість) гривень постановлено компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 19 серпня 2019 року про виправлення описки скасовано.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він з 01 вересня 2017 року обіймаючи посаду виконуючого обов`язки заступника керівника військово - цивільної адміністрації м.Торецьк Донецької області (надалі - ВЦА м. Торецьк). Розпорядженням керівника ВЦА м.Торецьк від 12 січня 2018 року № 6-О ОСОБА_1 з 12 січня 2018 року призначено на посаду заступника керівника ВЦА м. Торецьк.
Працюючи на посаді заступника керівника ВЦА м. Торецьк, ОСОБА_1, який був службовою особою, яка займає відповідальне становище, відповідно до розпорядження керівника ВЦА м. Торецьк від 18 вересня 2017 року № 70 "Про затвердження складу конкурсної комісії з оренди об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Торецька" призначено головою вказаної комісії.
04 грудня 2017 року, більш точний час не встановлено, директор ТОВ "Промекоресурс" ОСОБА_2 звернувся до заступника ВЦА м. Торецьк ОСОБА_1 щодо укладення договору оренди нежитлових приміщень для здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної із збиранням вторинної сировини на території м. Торецька Донецької області.
З метою реалізації свого корисливого злочинного умислу, спрямованого на особисте протиправне збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 за позитивне вирішення питання про укладення з останнім договору оренди комунального нерухомого майна територіальної громади м.Торецька, ОСОБА_1 ознайомив останнього з порядком надання в оренду комунального нерухомого майна на території м. Торецька Донецької області та повідомив йому, що у разі дотримання ОСОБА_2 відповідної процедури він, як голова конкурсної комісії з оренди об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Торецька, зможе посприяти у прийнятті рішення про укладення з ОСОБА_2 договору оренди. ОСОБА_1 за сприяння у підписанні з ОСОБА_2 договору оренди запропонував надати йому особисто неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 5000 грн.
ОСОБА_2, діючи в інтересах ТОВ "Промекоресурс", усвідомлюючи, що у разі невиконання протиправних вимог ОСОБА_1 для господарської діяльності вказаного підприємства, можуть настати негативні наслідки, не бажаючи їх настання, погодився на протиправні вимоги ОСОБА_1 .
Однак, розуміючи незаконність вимог ОСОБА_1 та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди є кримінально-карним діянням, не бажаючи настання негативних наслідків для себе у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності, ОСОБА_2, 26 грудня 2017 року звернувся із заявою до правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_1
21 березня 2018 року близько 08 год. 30 хв. ОСОБА_2, діючи під контролем правоохоронних органів, виконуючи незаконні вимоги ОСОБА_1, зустрівся з останнім у його службовому кабінеті на другому поверсі адміністративної будівлі ВЦА м. Торецьк за адресою: Донецька область, м. Торецьк, вул. Маяковського, 24А та передав останньому грошові кошти у сумі 5000 грн. ОСОБА_1 прийняв від останнього зазначені грошові кошти, при цьому поклав їх у шухляду свого робочого столу і у такий спосіб одержав неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 5000 грн.
Крім того, ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у тому, що він в середині грудня 2017 року, більш точний час не встановлено, директор ТОВ "Промекоресурс" ОСОБА_2 звернувся до заступника керівника ВЦА м. Торецьк ОСОБА_1 щодо отримання дозволу на виїзну торгівлю ялинками в м. Торецьк Донецької області.
Реалізовуючи свій корисливий злочинний умисел, спрямований на особисте протиправне збагачення шляхом висловлення ОСОБА_2 обіцянки здійснити вплив на прийняття позитивного рішення керівником ВЦА м. Торецьк ОСОБА_3 щодо надання дозволу на здійснення ОСОБА_2 виїзної торгівлі ялинками в м. Торецьк Донецької області, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 надати йому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 4000 (чотирьох тисяч) грн.
ОСОБА_2, з метою як найшвидше розпочати виїзну торгівлю ялинками, погодився надати ОСОБА_1 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 4000 (чотирьох тисяч) грн. за здійснення ним впливу на керівника ВЦА м. Торецьк ОСОБА_3 щодо надання дозволу на здійснення ОСОБА_2 виїзної торгівлі ялинками в м. Торецьк Донецької області.
Водночас ОСОБА_2 26 грудня 2017 звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів.
27 грудня 2017 близько 12 год. 25 хв., ОСОБА_2, діючи під контролем правоохоронних органів, попередньо домовившись, зустрівся з ОСОБА_1 в його службовому кабінеті на другому поверсі адміністративної будівлі ВЦА м. Торецьк за адресою: Донецька область, м. Торецьк, вул. Маяковського, 24-А.
Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_2, виконуючи незаконне прохання ОСОБА_1, передав йому частину неправомірної вигоди - грошові кошти у сумі 1000 грн. та повідомив останньому, що решту неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 3000 грн. передасть йому пізніше, після продажу ялинок.
В свою чергу, ОСОБА_1, прийняв від останнього зазначені грошові кошти, поклавши їх у шухляду свого робочого столу.
03 січня 2018 року близько 10 год. ОСОБА_2, діючи під контролем правоохоронних органів, на виконання попередніх домовленостей з ОСОБА_1 щодо передачі другої частини предмету неправомірної вигоди, зустрівся з останнім в його службовому кабінеті на другому поверсі адміністративної будівлі ВЦА м. Торецьк за адресою: Донецька область, м. Торецьк, вул. Маяковського, 24А та передав йому частину неправомірної вигоди - грошові кошти у сумі 3000 грн.
ОСОБА_1 прийняв від останнього зазначені грошові кошти, чим у такий спосіб одержав від ОСОБА_2 другу частину предмету неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 3000 грн.
За результатами судового розгляду вказане обвинувачення не знайшло свого підтвердження, а тому ухвалою Донецького апеляційного суду від 6 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватими у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК, та виправдано у зв`язку у зв`язку з невстановленням достатності доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор мотивує свої доводи тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснювалось з порушенням правил підслідності, внаслідок чого докази, зібрані під час досудового розслідування слідчим відділом слідчого управління військової прокуратури сил антитерористичної операції є недопустимими.
Прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на недопустимість отриманих доказів слідчими військової прокуратури, постановив незаконне рішення щодо скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
У доповненнях до касаційної скарги прокурор зазначив, що апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції без аналізу фактичних обставин кримінального провадження, не врахував ч. 4 ст. 216 КПК та ч. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" КПК та правові позиції Верховного Суду, які містяться в постановах від 28 січня 2020 року в справі № 359/7742/17, від 8 жовтня 2019 року в справі № 639/8329/14-к, від 12 листопада 2019 року у справі № 236/863/17.
Прокурор вважає, що апеляційний суд не надав оцінки усім доводам апеляційних скарг., порушив вимоги статей 404, 405 КПК в частині безпосередності дослідження доказів.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Подоляк Р. Д. підтримав касаційну скаргу прокурора та просив скасувати ухвалу апеляційного суду, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Статтею 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і при перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Положеннями кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції, вказані вимоги під час перегляду кримінального провадження апеляційний суд виконав.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо порушень правил підслідності під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Із цим висновком погоджується колегія суддів Верховного Суду з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 86 КПК докази визнаються допустимими, якщо їх отримано у порядку, встановленому цим Кодексом.
Докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином.
За змістом ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист і шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Тобто здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.
Як встановив апеляційний суд, 25 жовтня 2017 року до УЗЕ в Донецькій області Національної поліції України надійшла заява ОСОБА_4 про притягнення до кримінальної відповідальності службових осіб ВЦА м. Торецька, що була направлена військовому прокурору сил антитерористичної операції для прийняття рішення у порядку ст. 214 КПК.
Відповідно до ст. 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
25 жовтня 2017 року військовою прокуратурою сил антитерористичної операції внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017051110000137 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
Відповідно до заяви від 26 грудня 2017 року до військової прокуратури об`єднаних сил м. Краматорська звернувся ОСОБА_2 про вимагання з нього працівниками ВЦА м. Торецька ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 неправомірної вигоди від суб`єктів господарської діяльності м. Торецька за не перешкоджання у здійсненні підприємницької діяльності.
Як встановлено апеляційним судом, 26 грудня 2017 року дані про вчинений злочин були внесені до ЄРДР та постановою військової прокуратури сил антитерористичної операції від 26 грудня 2017 року матеріали досудових розслідувань за заявами від громадян про вимагання службовими особами неправомірної вигоди від суб`єктів господарської діяльності об`єднані в одне провадження за № 42017051110000137 від 25 жовтня 2017 року.
Згідно ч. 7 ст. 214 КПК, якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов`язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.
Відповідно до положень ст. 216 КПК (у редакції станом на 25 жовтня 2017 року) слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.
Згідно частини п`ятої статті 216 КПК детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених у тому числі статтею 368 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов: злочин вчинено посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до відомостей особової картки № 10 ОСОБА_1 йому присвоєно 9 ранг посадової особи органів місцевого самоврядування IV категорії посад.
Розпорядженням керівника ВЦА м. Торецька від 1 вересня 2017 року № 1-0 ОСОБА_1 1 вересня 2017 року призначено на посаду в.о. заступника керівника військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області.
Розпорядженням керівника ВЦА м. Торецька від 12 січня 2018 року № 6-0 ОСОБА_1 з 12 січня 2018 року призначено на посаду заступника керівника військово- цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області.
Згідно ч. 2 ст. 218 КПК, якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.
Відповідно до ч. 5 ст. 36 КПК Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь - якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування.
Апеляційним судом встановлено, що постанова заступника Генерального прокурора -Головного військового прокурора Матіоса А. В. про визначення підслідності кримінального провадження мотивована знаходженням місця виявлення злочину під юрисдикцією військової прокуратури сил антитерористичної операції та містить посилання на пункти 12,13 наказу Генерального прокурора України від 29 серпня 2014 року № 12гн "Про особливості діяльності військових прокуратур" (далі - наказ).
Згідно пунктів 12,13 наказу спори про підслідність належить вирішувати прокурорам обласного рівня, а у випадках, коли вони не дійшли згоди - заступнику Генерального прокурора України - Головному військовому прокурору.
Слідчому відділу Головної військової прокуратури належить здійснювати досудове розслідування у кримінальних провадженнях щодо особливо важливих кримінальних правопорушень у воєнній сфері, зазначених у пункту 7 цього наказу, а також прийнятих до провадження відповідно до постанови Генерального прокурора України або заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора.
За змістом пункту 7 наказу слідчими військових прокуратур здійснюється досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 402-421, 425 -425 КК, а також вчинених військовослужбовцями правоохоронних органів та іншими особами, зазначеними у частині 4 статті 216 КПК, які проходять службу та/або працюють в державних органах чи установах, указаних у пункті 1 цього наказу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" (далі - Закону) військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів та інші повноваження, визначені цим Законом.
Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Згідно статті 3 Закону Військово-цивільні адміністрації населених пунктів формуються з військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів України, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, які відряджаються до них у встановленому законодавством порядку для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, службі в правоохоронних органах без виключення зі списків особового складу, а також працівників, які уклали з Антитерористичним центром при Службі безпеки України (у разі утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі проведення антитерористичної операції) або з Об`єднаним оперативним штабом Збройних Сил України (у разі утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях) трудовий договір.
Працівники військово-цивільних адміністрацій населених пунктів (крім військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів України, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, які відряджаються до них у встановленому законодавством порядку для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, службі в правоохоронних органах без виключення зі списків особового складу), які здійснюють посадові обов`язки, безпосередньо пов`язані з виконанням цими військово-цивільними адміністраціями повноважень органів місцевого самоврядування, є посадовими особами місцевого самоврядування, на яких поширюється дія Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Згідно Положення про роботу військо-цивільної адміністрації м. Торецька Донецької області, затвердженого розпорядженням керівника військо-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області від 31 серпня 2017 року № 1р, відповідно до Указу Президента України від 12 травня 2017 року № 128/2017 "Про утворення військово-цивільної адміністрації", Закону України "Про військо-цивільні адміністрації" для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у місті Торецьк створено військово-цивільну адміністрацію, яка є юридичною особою публічного права.
Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не є суб`єктом, стосовно якого слідчі військової прокуратури мають право здійснювати функції органів прокуратури відповідно до наказу Генеральної прокуратури України № 12гн від 29 серпня 2014 року.
У розумінні ч. 5 ст. 36 та ч. 2 ст. 218 КПК допускається зміна лише територіальної підслідності, але не предметної. В порушення вимог кримінального процесуального закону прокурор не вирішив питання про спрямування вказаного кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 для розслідування до належного правоохоронного органу, тому всі процесуальні слідчі дії слідчих військової прокуратури сил антитерористичної операції не можна вважати законними.
Колегія суддів Верховного Суду також погоджується з висновками апеляційного суду, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, у порушення приписів ч. 7 ст. 214 КПК не передавалось з дотриманням правил підслідності слідчим органам Національної поліції для здійснення досудового розслідування, відсутні й наслідки неефективності досудового розслідування.
Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду, що уповноваженими на здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні є слідчі органи Національної поліції.
Враховуючи, що органи військової прокуратури сил антитерористичної операції діяли поза межами наданих їм процесуальним законом повноважень, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду про недопустимість отриманих в результаті відповідних слідчих дій доказів.