ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 641/2938/15
провадження № 51-3679км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В.М.,
суддів Стороженка С.О., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Круценко Т.В.,
захисників Боровика І.В., Грицько О.В.,
представників потерпілих Венгера В.Л. (у режимі відеоконференції),
Кундіса Є.В. (у режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув касаційні скарги засудженого ОСОБА_2, захисника Боровика І.В. та потерпілої ОСОБА_1 на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2018 року та вирок Харківського апеляційного суду від 17 червня 2021 рокущодо
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), маючого на утриманні малолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358; ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено:
за ч. 2 ст. 190 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
за ч. 3 ст. 190 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Також за цим вироком ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та за ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі статей 49, 74 його звільнено від відбуття покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358; ч. 4 ст. 358 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Стягнуто з ОСОБА_2 : на користь потерпілої ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 543 690 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн; на користь держави - вартість проведення експертизи в розмірі 1759,20 грн.
Згідно з цим вироком ОСОБА_2 на початку квітня 2013 року, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб - з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, перебуваючи у м. Харкові, на вказівку останньої передав їй свою фотографію для внесення недостовірних даних у паспорт, використовуючи яку, ця особа потім підробила паспорт громадянина України, серійний номер НОМЕР_1, виданий 07 листопада 2000 року Пісочинським ВМ ХМУ ГУМВС України в Харківській області на ім`я ОСОБА_4, шляхом вклеювання фотокартки із зображенням ОСОБА_2 з метою подальшого використання для незаконного заволодіння чужим майном.
Такі дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК, тобто як пособництво у підробці офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою подальшого використання його як підроблювачем, так і іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Продовжуючи реалізацію злочинного умислу групи, ОСОБА_2, діючи умисно, використав підроблені документи з метою шахрайського заволодіння правом на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
19 квітня 2013 року ОСОБА_2 отримав від особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, підроблені документи - паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_4 та правовстановлюючі документи на вказану квартиру, а саме протокол проведення прилюдних торгів від 13 січня 2013 року №11-01/378/13/і та акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 27 лютого 2013 року.
Вказані документи стали підставою для реєстрації нотаріусом права власності на зазначену квартиру, тобто були використані ОСОБА_2 з метою заволодіння правом на нерухоме майно.
Такими діями ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК, використання завідомо підробленого документа.
Далі ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, та виконуючи її вказівки, 19 квітня 2013 року надав приватному нотаріусу підроблені документи - паспорт на ім`я ОСОБА_4 та правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_3 протокол проведення прилюдних торгів від 13 січня 2013 року №11-01/378/13/і та акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 27 лютого 2013 року.
Ці документи стали підставою для реєстрації нотаріусом права власності на вказану квартиру, тобто були використані ОСОБА_2 з метою заволодіння правом на нерухоме майно.
Внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_2 та особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, законному спадкоємцю ОСОБА_5 спричинено матеріальну шкоду на суму 122 199 грн, яка є значною.
Такими діями ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК, а саме придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, згідно з розробленим раніше злочинним планом, ОСОБА_2 спільно з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, 30 квітня 2013 року уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, який був засвідчений нотаріусом. ОСОБА_6, будучи введеною в оману, сприймаючи ОСОБА_2 як дійсного власника зазначеної квартири - особу на прізвище ОСОБА_4, передала йому грошові кошти в сумі 112 000 грн у рахунок сплати за квартиру, після чого ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_7 розпорядилися грошовими коштами потерпілої на свій розсуд, завдавши останній значної шкоди.
Такими своїми діями ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілим.
Далі, ОСОБА_2, реалізуючи спільний з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, злочинний умисел, спрямований на використання підроблених документів, за попередньою змовою з цією особою використав підроблені документи з метою шахрайського заволодіння правом на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .
Для цього ОСОБА_2 15 травня 2013 року отримав від згаданої особи підроблені документи - паспорт громадянина на ім`я ОСОБА_4 та правовстановлюючі документи на вказану квартиру, а саме протокол проведення прилюдних торгів від 13 січня 2013 року № 11-01/382/13/і та акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 28 лютого 2013 року.
Ці документи стали підставою для реєстрації права власності, тобто були використані ОСОБА_2 з метою заволодіння правом на зазначений об`єкт нерухомості.
Такими діями ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК, що полягало у використанні завідомо підробленого документа.
Продовжуючи злочинну діяльність, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_2 разом з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, 15 травня 2013 року прибули до нотаріуса та, використовуючи підроблені документи, зареєстрували право власності на квартиру АДРЕСА_5, вартість якої становить 192 940 грн.
Цього ж дня нотаріус вніс відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та видав свідоцтво про право власності від 15 травня 2013 року №1055 на ім`я ОСОБА_4 .
Після цього ОСОБА_2, продовжуючи злочинну діяльність, діючи за попередньою домовленістю з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, 21 травня 2013 року здійснив відчуження вказаної квартири шляхом укладення договору-купівлі продажу з ОСОБА_8, яка є матір`ю особи, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, однак вона не була обізнаною щодо злочинних планів останньої та лише формально виконувала роль покупця на прохання своєї доньки.
Згодом 30 травня 2013 року ОСОБА_8, шляхом підписання договору купівлі-продажу № 764 вказану квартиру відчужила ОСОБА_9, який у свою чергу, будучи введеним в оману щодо законності укладеної угоди та сприймаючи надані йому фіктивним власником ОСОБА_8 та особою, матеріали стосовно якої виділені у окреме провадження, правовстановлюючі документи як достовірні, передав останній грошові кошти в сумі 235 793,50 грн у рахунок сплати за квартиру.
Ці кошти ОСОБА_2 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, розподілили між собою.
Такими діями ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.190 КК, яке полягає у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах.
Крім того, ОСОБА_2, продовжуючи злочинну діяльність, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб - з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, виконуючи вказівки останньої, з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на заволодіння правом на майно, використав підроблені документи з метою шахрайського заволодіння правом на майно - об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_6, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Так, 17 вересня 2013 року ОСОБА_2 отримав від особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, підроблені документи - паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_4 та правовстановлюючий документ на вказаний об`єкт нерухомості, а саме підроблений договір купівлі-продажу від 13 грудня 1999 року №3-799.
Зазначені документи стали підставою для реєстрації права власності тобто були використані ОСОБА_2 з метою заволодіння правом на майно - квартиру за вищезгаданою адресою.
Такими своїми діями ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК, - використання завідомо підробленого документа.
Далі, ОСОБА_2 17 вересня 2013 року, використовуючи вказаний документ, зареєстрував за собою право власності на цю квартиру, вартість якої становила, 141 745 грн, спричинивши законному власнику матеріальну шкоду на зазначену суму, яка є значною.
Такими діями ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК, а саме придбав право на майно шляхом обману, повторно, за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди.
Далі, ОСОБА_2 за попередньою домовленістю групою осіб - з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, 17 вересня 2013 року здійснив відчуження квартири АДРЕСА_7 ОСОБА_10, який є знайомим особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, при цьому не був обізнаним щодо злочинних планів останньої та лише формально виконував роль покупця на її прохання.
Після цього 26 вересня 2013 року ОСОБА_10, не будучи обізнаним зі злочинними планами ОСОБА_2 та особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, здійснив відчуження вказаної квартири шляхом укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_3 . Отримані грошові кошти були розподілені ОСОБА_2 та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, між собою.
Внаслідок таких протиправних дій було завдано матеріальної шкоди ОСОБА_3 на суму 167 853 грн, що є великим розміром.
Такими діями ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК, а саме заволодів чужим майном шляхом обману повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах.
Харківський апеляційний суд 17 червня 2021 року скасував вирок місцевого суду за апеляційними скаргами потерпілих та засудженого ОСОБА_2 і постановив свій вирок, згідно з яким ОСОБА_2 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено від відбуття покарання, призначеного за ч. 2 ст. 190 КК, у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
За частиною 3 ст. 190 КК ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Виключено з вироку посилання на призначення остаточного покарання ОСОБА_2 за сукупністю вироків на підставі ст. 70 КК.
Виключено з мотивувальної частини вироку посилання на прізвище ОСОБА_7, замість чого вказано "особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження".
В решті вирок залишено без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, і заперечення на них
У касаційних скаргах засуджений і захисник не погоджуються із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважають, що в цілому вони прийняті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, у зв`язку з чим просять скасувати їх і направити кримінальне провадження на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вважають, що місцевий суд допустив неповноту судового розгляду та його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а також неналежно дослідив докази. Стверджують, що судові рішення ґрунтуються на припущеннях. Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду в порядку апеляційної процедури, залишив поза увагою допущені місцевим судом порушення та прийняв рішення з порушенням ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не навівши мотиви прийнятого рішення.
Крім цього, засуджений вважає, що місцевий суд допустив порушення його права на захист, оскільки, приймаючи заяву захисника Герасимені О.Ю. про розірвання договору про правову допомогу, порушуючи ч. 2 ст. 54 КПК, не з`ясував думки засудженого з цього приводу і продовжив розгляд справи, до того ж йому не було роз`яснено права скористатись послугами захисника за рахунок держави. В результаті вказаних дій він був позбавлений належного захисту.
Також 10 червня 2021 року було укладено договір з адвокатом Мельником І.В., який цього ж дня брав участь у судовому засіданні в цій справі, однак апеляційний суд намагався обмежити його в часі на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження для ефективного захисту та оголосив перерву до 11 червня 2021 року. Проти цього захисник заперечував, оскільки брав участь у іншій справі, тому суд переніс розгляд на 16 червня 2021 року. Такими діями, на думку засудженого, суд проявив упередженість під час розгляду справи.
Стверджує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні постанови про призначення групи прокурорів та слідчих, внаслідок чого суд був позбавлений можливості перевірити повноваження вказаних осіб щодо законності прийняття ними процесуальних рішень.
Ряд письмових доказів, на які посилаються суди в рішеннях, були отримані оперативним працівником, однак у матеріалах кримінального провадження відсутні доручення слідчого на проведення таких слідчих дій.
Експертні висновки, результати яких наявні в матеріалах справи, проведені в межах різних кримінальних проваджень, утім постанови про об`єднання або виділення проваджень відсутні.
На його думку, суд безпідставно задовольнив цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 .
Судові рішення мають хибні посилання на особу ОСОБА_7 як організатора злочинних дій, оскільки суди не допитували її як свідка.
Апеляційний суд, розглядаючи справу, не дотримався вимог ст. 404 КПК.
Також касатори вважають, що апеляційний суд, визначаючи покарання, не в повній мірі врахував особу ОСОБА_2, який раніше не судимий, не притягувався до кримінальної відповідальності, працевлаштований, має на утриманні неповнолітню доньку, з якою проживає без матері, сприяв досудовому розслідуванню та визнав свою винуватість, а також інші обставини, які мають за законом значення під час призначення покарання (ст. 65 КК).
Крім цього, захисник вважає, що суд за наявності всіх цих обставин мав можливість застосувати положення ст. 75 КК, однак цього не зробив, просить врахувати обставини, які мають значення та звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання з іспитовим строком.
Потерпіла ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з вироком місцевого суду щодо ОСОБА_2, вважає, що він безпідставно закрив кримінальне провадження в зв`язку із спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності за епізодом вчинення шахрайських дій ОСОБА_2 стосовно неї. На її думку призначене покарання ОСОБА_2 за іншими епізодами є м`яким і таким, яке не відповідає особі засудженого. Просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі.
У своїх запереченнях на касаційні скарги засудженого та захисника потерпіла ОСОБА_2 категорично не погоджується з їх доводами та просить скарги відхилити.
При цьому вказує, що їх доводи є надуманими, місцевий суд у повному обсязі дослідив докази, надані стороною обвинувачення, оцінив їх з точки зору належності та допустимості. Таким чином, докази, досліджені в ході судового розгляду кримінального провадження, вказують на умисний характер дій засудженого та його співучасників стовно до неї та інших потерпілих. Шкоду, завдану своїми діями, ні він, ні інші співучасники не відшкодували. У квартирі, яка була предметом шахрайства, мешкати неможливо, оскільки вона приведена у непридатний для проживання стан, на її відновлення потрібно значні кошти. ОСОБА_2 постійно затягував розгляд справи, не визнав себе винуватим у інкримінованих злочинах.
У запереченнях на касаційні скарги представник потерпілих Венгер В.Л. категорично не погоджується з доводами засудженого та захисника, просить скарги відхилити.
В обґрунтування своїх заперечень вказує, що місцевий суд вірно встановив, що ОСОБА_2 спільно з іншою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, протиправно позбавили житла потерпілу ОСОБА_1 та заволоділи грошовими коштами потерпілої ОСОБА_3, про що детально засуджений розповідав під час допиту в суді першої інстанції і не оспорював встановлені досудовим розслідуванням обставини.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 захисник та засуджений не погоджується з її доводами вважає їх не обґрунтованими, просять касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 відхилити.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисники засудженого підтримали доводи, викладені у касаційних скаргах, просили їх задовольнити, а в задоволенні касаційної скарги потерпілої ОСОБА_1 - відмовити.
Потерпіла ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника, а касаційну скаргу ОСОБА_1 просили задовольнити.
Представник потерпілої Кундіс Є.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника.
Прокурор у судовому засіданні не підтримала касаційних скарг засудженого і захисника, вважає, що їх доводи є необґрунтованими, рішення судів відповідають вимогам КПК. Апеляційний суд у повному обсязі перевірив доводи апеляційної скарги засудженого, надав на них вичерпні відповіді.
Щодо касаційної скарги потерпілої ОСОБА_1 прокурор заперечувала проти її задоволення, оскільки вона не є обґрунтованою.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників, вислухавши позицію потерпілої, представників потерпілих, прокурора та перевіривши доводи касаційних скарг, заперечень і вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого, захисника та потерпілої задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.