ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 160/665/20
адміністративне провадження № К/9901/13623/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року (головуючий суддя: Букіна Л.Є.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року (колегія суддів: Ясенова Т.І., Головко О.В., Суховаров А.В.) у справі №160/665/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У січні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2020 № 0000015010.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.01.2020 №0000015010, яким Приватному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний завод» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 497150 грн.
Присуджено на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7457,25 грн (сім тисяч п`ятдесят сім гривень, 25 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби України.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що Товариство знаходиться на податковому обліку в Офісі великих платників податків ДФС.
Судом також установлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис грн, по декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року (вх. №9244879463 від 21.10.2019).
За результатами перевірки складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 20.12.2019 № 23/28-10-50-10/5393056 (далі Акт перевірки, у висновках якого зазначено про порушення Товариством:
- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п. 20.1.1ст. 201, з урахуванням п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями, діючими в періодах, що охоплені перевіркою) унаслідок неправомірного визначення податкового кредиту, що призвело до завищення суми податкового кредиту у вересні 2019 року на суму 497150 грн, що у свою чергу призвело до порушення п. 200.1 ст. 200 абз. «в» п. 200.4 ст. 200 розділуПодаткового кодексу України у частині завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 497150 грн.
26 грудня 2019 року Товариством надано заперечення на Акт перевірки, проте листом відповідача від 13.01.2020 «Про розгляд заперечень» позивачу надано відповідь з приводу того, що висновки акту є об`єктивними, обґрунтованими, задокументованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
На підставі названого Акту перевірки і встановлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення форми «В4» від 03.01.2020 № 0000015010, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 497150 грн, яке і є предметом розгляду у вказаному спорі.
Також судом установлено, що Товариство мало господарські взаємовідносини, у тому числі: з ТОВ «ВКФ «НАЙС» (код ЄДРПОУ 19311369), ТОВ «Стронг Прайд» (код ЄДРПОУ 42226009), ТОВ «Стрім Медіа Плюс» (код ЄДРПОУ 36036242), ЗАТ «Промважмаш». Також, у вказаному періоді позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «ВОГНЕТРИВСИРОВИНА», проте оскарженим рішенням не зменшено грошові показники за наслідками визначених фінансових показників по господарським операціям між вказаними суб`єктами господарювання.
Матеріалами справи підтверджено, що 01.03.2015 між ТОВ ВКФ «НАЙС» (Власник) та Товариством (Абонент) укладено договір №285/2015 від 01.03.2015 з прийому до гідротехнічної споруди № 1 та транспортування до р. Дніпро дренажних, зливових, стічних та зворотних вод відповідно умов цього договору.
Так, 02.10.2016 Дніпропетровською обласною державною адміністрацією був виданий дозвіл на СВК (спеціальне водокористування) №00760, строком дії до 03.10.2019, та в п. 4 дозволу державний орган визначив найменування та водного об`єкту та водогосподарської ділянки (джерело водопостачання та приймач стічних вод, а саме ТОВ ВКФ «НАЙС» (виробничі стічні води з випусків №1, №4, №5, №6), р. Дніпро (20) через Східний колектор (виробничі, зливові, талі, дренажні з випуску № 7), а тому є безпідставним та необгрунтованим висновок відповідача щодо не вірного вказання назви колектору ТОВ ВКФ «НАЙС» у податкових накладних «Західний колектор», оскільки в Дозволі «Східний колектор» визначено прийняття виробничі, зливові, талі, дренажні з випуску №7, у той час, як в податкових накладних зазначено про випуски №1, №4, №5 та №6.
Крім того, підпунктом «е» пункту 6 дозволу на спец водокористування чітко встановлено, що «виробничі стічні води з випусків №1, №4, №5, №6 передаються ТОВ ВКФ «НАЙС» по договору від 01.03.2015 №285/2015».
ТОВ ВКФ «НАЙС» надано послуги у вересні 2019 року відповідно до укладеного договору № 285/2015 від 01.03.2015 з прийому до гідротехнічної споруди № 1 та транспортування до р. Дніпро дренажних, зливових, стічних та зворотних вод відповідно умов цього договору.
Надані послуги з прийому до гідротехнічної споруди № 1 та транспортування до р. Дніпро всіх дренажних, зливових, стічних та зворотних вод, що скидаються по водоспусках № 1, №4, №5, №6 Західного колектору підтверджуються актом № ОУ-00000034 від 30.09.2019 та податковою накладною № 5 від 30.09.2019.
Оплата за надані послуги відбувалась у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою по платіжному дорученню.
Крім того, у періоді, який підлягав перевірці, Товариство мало господарські з ТОВ «СТРІМ МЕДІА ПЛЮС» (Постачальник), з яким уклало договір №1876/2016.
Додатком (специфікацією) № 25 від 17.07.2019, який є невід`ємною частиною договору № 1876/2016 від 07.11.2016, сторонами визначено найменування товару, перелік який наведено в специфікації, опис, код, кількість, ціну, умови оплати, строк поставки та умови поставки: СРТ - склад вантажоперевізника.
Поставка товару у липні та вересні 2019 року підтверджується видатковими накладними Постачальника №43 від 29.07.2019, №57 від 17.09.2019, прибутковими ордерами тип. ф. М-4 № ДМ300009323 від 29.07.2019, №ДМ300011950 від 19.09.2019, податковими накладними № 43 від 29.07.2019, № 57 від 17.09.2019, сформованими та pареєстрованими в ЄРПН відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України.
Оплату Позивач здійснив 31.10.2019, 24.01.2020, що підтверджується банківськими виписками по платіжним дорученням, на підтвердження чого матеріали справи містять відповідні докази.
Із матеріалів справи також слідує, що Товариство мало господарські взаємовідносини ТОВ «СТРОНГ - ПРАЙД», відповідно до укладеного договору № 1643/2018 від 09.10.2018 та додатків (специфікації) № 19 від 31.07.2019, № 20 від 10.09.2019, які є невід`ємною частиною зазначеного договору, в вересні 2019 року здійснено поставку товару (плавикошпатовий концентрат) на склад Покупця.
Фактичне виконання умов договору підтверджується видатковими накладними № 18 від 03.09.2019, № 19 від 16.09.2019, № 21 від 20.09.2019, № 20 від 30.09.2019, прибутковими ордерами тип. ф. М-4 № ДМ300011583 від 03.09.2019, № ДМ300011856 від 16.09.2019, № ДМ312556 від 20.09.2019, № ДМ300012557 від 30.09.2019, податковими накладними № 1 від 03.09.2019, № 2 від 16.09.2019, №3 від 20.09.2019, № 4 від 30.09.2019,
Також, Товариством долучено до матеріалів справи рапорти переважування на автомобільних вагах.
Видача товару у виробництво підтверджується накладними - вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів тип.ф.М-11, оформленими у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» № ДМ300016664 від 30.09.2019, № ДМ300016667 від 30.09.2019 (копії долучаються до матеріалів справи).
Щодо господарських взаємовідносин з ЗАТ «ПРОМВАЖМАШ», то вони мали місце в рамках договору № 1155/2016, укладеного 28.07.2016 між Позивачем (Покупець) та ЗАТ «ПРОМВАЖМАШ» (Постачальник)
Додатками (специфікаціями) № 6 від 07.09.2016, №11 від 21.12.2016, № 18 від 09.03.2017, № 26 від 12.12.2018, які є невід`ємною частиною договору № 1155/2016 від 28.07.2016, сторонами було визначено найменування товару та опис, код, кількість, ціну, умови оплати, строк поставки та умови поставки: СРТ - склад Покупця.
Постачальник здійснив поставку товару (коробка клапана, напівмуфта, корпус та кришка підшипника, шестерня конічна, дверцята планірні, гвинт нажімний, циліндир) на склад Покупця.
Фактичне виконання умов договору підтверджується видатковими накладними № РН-00000034 від 20.04.2017, № РН-00000051 від 12.06.2017, № РН-00000057 від 23.06.2017, № РН-00000058 від 26.06.2017, № РН-000000107 від 18.09.2019, прибутковими ордерами тип. ф. М- 4 - №3827 від 20.04.2017, № 5794 від 12.06.2017, № 6216 від 23.06.2017, № 6309 від 26.06.2017, №ДМ300011936 від 18.06.2019, податковими накладними № 8 від 20.04.2017, №14 від 12.06.2017, № 15 від 23.06.2017, № 16 від 26.06.2017, № 4 від 18.09.2019.
Придбані ТМЦ використані Товариством у власному виробництві. Так, видача товару у виробництво підтверджується накладними - вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів тип.ф.М-11, № 800 від 15.06.2017, № 209 від 19.06.2017, № 207 від 19.06.2017, № 275 від 18.06.2017, № 229 від 21.06.2017, № 873 від 13.07.2017, № ДМ300016010 від 24.09.2019, № ДМ300004873 від 22.11.2019.
Оплату за товар позивач здійснив 08.06.2017, 09.10.2017, що підтверджується банківськими виписками по платіжним дорученням.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
ГУ ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справ не були враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №804/1118/16, від 18.03.2020 у справі №826/8114/15, від 21.02.2018 у справі №804/5825/16, від 24.10.2018 у справі №804/12772/13-а, від 25.06.2018 у справі №803/1923/13-а у подібних правовідносинах.
Скаржник уважає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що встановлені перевіркою факти непідтвердження придбання товару (послу) у контрагентів позивача не спростовують використання придбаного товару в якості сировини або матеріалів у виробництві, проте вказує на внесення недостовірних даних ПАТ «ДМЗ» до бухгалтерського обліку щодо постачальника товару.
Скаржник посилається на те, що проведеною перевіркою встановлені факти невідповідності первинних документів, наданих до перевірки, вимогам Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, що позбавляє їх юридичної сили та доказовості, не дозволяє ПАТ «ДМЗ» формувати на підставі наданих носіїв інформації, дані бухгалтерського та податкового обліку. В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено відсутність реально вчиненої господарської операції ПАТ «ДМЗ» по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками позивача та, як наслідок, недостовірність даних відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПК України, що не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на необґрунтованість викладених в ній доводів. Указує, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність викладених в акті перевірки висновків податкового контролюючого органу.
Верховний Суд ухвалою від 29.04.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2015) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.
Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.