ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 380/4224/20
адміністративне провадження № К/9901/21185/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Львівської області, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними і скасування рішення та наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року, прийняте у складі судді Кузана Р.І. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Носа С. П. (головуючий), Кухтея Р. В., Шевчук С. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Прокуратури Львівської області, Офісу Генерального прокурора, в якому просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення першої кадрової комісії №45 від 02.04.2020 про неуспішне проходження атестації начальником відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді Управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Львівської області ОСОБА_1 у зв`язку із неявкою;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Львівської області №623-к від 30.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді Управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Львівської області та органів прокуратури з 04 травня 2020 року;
1.3. поновити ОСОБА_1 на службі в органах прокуратури на посаді начальника відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді Управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Львівської області з 05.05.2020 або на іншій рівнозначні посаді прокурора прокуратури Львівської області;
1.4. стягнути з прокуратури Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в жовтні 2019 року подала Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Однак, після ознайомлення з умовами проведення атестації відмовилася проходити таку. Позивач зазначає, що Першу кадрову комісію створено 07.02.2020, тобто після того як нею була написана вказана заява. Створена 07.02.2020 кадрова комісія №1 є комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур, а не обласної прокуратури. Також додає, що в день проходження атестації обласні прокуратури створені не були. Вказує, що визначена процедура атестації прокурорів носить дискримінаційний характер, оскільки суперечить Загальній Декларації з прав людини, Конвенції Міжнародної організації праці. Атестація у сенсі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» - це неправомірні зміни умов зайнятості, оскільки працівники, яких під загрозою звільнення примушують до атестації, задовго до цього уклали трудову угоду на інших умовах, які не передбачали атестації. Окрім того, позивач посилається на те, що вказаним законом не передбачено відповідальних осіб прокуратури, які б відповідали за збереження рішень кадрових комісій, протоколів засідань, матеріалів атестації прокурорів, строки їх зберігання, порядок знищення. Зазначає, що Порядок проходження прокурорами атестації містить нелогічні поняття, які не відповідають жодній нормі закону, зокрема: прокурор повинен погодитись з умовами та процедурами проведення атестації, погодитись з майбутнім звільненням у разі неуспішного проходження атестації, а також з тим, що будь-яка недостовірна інформація щодо прокурора є доведеним фактом та не підлягає підтвердженню. Вказані обставини породжують невизначеність для прокурора. Також зазначає, що рішення першої кадрової комісії №45 від 02.04.2020 підписане не уповноваженою особою. Крім цього, позивач посилалася на те, що в наказі про її звільнення від 30.04.2020 не вказано конкретної підстави з перелічених у п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру». У зв`язку з тим, що прокуратура Львівської області не перебуває в стані припинення, відсутня підстава для застосування положень вказаної норми. Також вказує, що на момент її звільнення не виносилось жодних розпоряджень щодо скорочення кількості прокурорів в Прокуратурі Львівської області. Окрім того, посилається на те, що відповідач у наказі про звільнення повинен був керуватися Кодексом законів про працю України, а не Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», оскільки такий не є законом, що регулює статус прокурора. З цих підстав ОСОБА_1 вважає, що її звільнено з посади із порушенням встановленого законодавством порядку, а тому оскаржуваний наказ про її звільнення є протиправним та підлягає скасуванню, а вона поновленню на відповідній посаді із стягненням на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
3. Відповідачі позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 10.10.2019 звернулась до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію на підставі п.10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".
5. Наказом Генерального прокурора № 77 від 07.02.2020 з метою проведення атестації прокурорів регіональних прокурату, у тому числі військових прокуратур регіонів України і об`єднаних сил, утворено першу кадрову комісію у відповідному складі.
6. 04.03.2020 проходив іспит у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, на який позивач не з`явилася, що підтверджується додатком 3 до протоколу №6 засідання першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 04.03.2020.
7. Рішенням №45 Кадрової комісії №1 про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою від 02.04.2020 ОСОБА_1 визнано такою, що неуспішно пройшла атестацію.
8. Наказом прокурора Львівської області від 30.04.2020 №623-а "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади начальника відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Львівської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 04.05.2020, підставою звільнення вказано рішення кадрової комісії від 02.04.2020 №45.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ухвалюючи оскаржуване рішення від 02.04.2020 №45 про неуспішне проходження атестації начальником відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді Управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Львівської області ОСОБА_1 у зв`язку із неявкою, перша кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, з дотриманням принципів пропорційності та законності, оскільки позивач для складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора у визначені графіком дату та час не з`явилася, заяву про перенесення тестування до кадрової комісії не надала. В свою чергу неявка позивача для складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та неподання ним при цьому заяви про перенесення тестування у встановлений Порядком №221 спосіб, є безумовною правовою підставою для прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
8.1. Крім того, оскаржуваний наказ від 30.04.2020 №623-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді Управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Львівської області та органів прокуратури з 04 травня 2020 року також прийнятий на підставі та до вимог чинного законодавства України, оскільки чітко визначеним нормою закону юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», у даному випадку є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
9. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
10. Нормативними підставами для касаційного оскарження судових рішень в цій справі позивач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
10.1. Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) та пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
10.2. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що для наявності законних підстав для звільнення прокурора з посади відповідно до пп. 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» необхідна одночасна наявність двох обставин: 1) ліквідація чи реорганізація органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України. При цьому, застосування пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697 має обов`язковою умовою наявність факту ліквідації, реорганізації, скорочення. Позивач зазначає, що вона не могла бути звільнена на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697 без наявності юридичного факту реорганізації чи ліквідації прокуратури Львівської області, де була працевлаштована. Підстава її звільнення (передбачена п.9 ч.1 ст.51 Закону № 1697-УІІ) відсутні, адже не настала жодна з подій, які є змістовним наповненням пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Звільнення її з посади та органів прокуратури відбулось з грубим порушенням діючого законодавства. В даному випадку ні реорганізація, ні ліквідація прокуратури Львівської області не відбувалася.
10.3. Скаржник зазначає, що станом на день її звільнення - 04 травня 2020 року Львівську обласну прокуратуру не було утворено, Прокуратура Львівської області та відділ забезпечення обвинувачення в апеляційному суді Управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Львівської області, в якому вона працювала, не ліквідовані, накази про скорочення штатної чисельності не видавалися. Відповідно до п.1 наказу Генерального прокурора від 03.09.2020 № 410 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур», який набув чинності з дня початку роботи обласних прокуратур (11.09.2020), юридичну особу «Прокуратура Львівської області» перейменовано без зміни ідентифікаційного коду в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ-02910031) у «Львівську обласну прокуратуру». З наведеного випливає висновок, що обставини, які б зумовлювали необхідність написання нею заяви про переведення, не настали, оскільки не настали обставини, які зумовлювали можливість переведення, обставини ліквідації, реорганізації чи скорочення штату. Отже, доведеними в судовому засіданні та не спростовані відповідачем є обставини відсутності реорганізації чи ліквідації юридичної особи відповідача на момент її звільнення. Крім того, відповідачем не надано до суду доказів, які підтверджують факт скорочення штату прокурорів на час звільнення позивача з органів прокуратури. Наведені у сукупності обставини вказують на відсутність правових та фактичних підстав для звільнення її з органів прокуратури, що є самостійною та достатньою підставою для висновку про протиправність оскаржуваного наказу.
10.4. Позивач вказує, що подання нею заяви про переведення в обласну прокуратуру не створює ніяких правових наслідків для цілей її звільнення, оскільки відбулась лише зміна найменування державного органу без настання обставин, які зумовлюють переведення.
10.5. Позивач також посилається на те, що кадрова комісія №1, на рішення якої посилається прокурор області в оскаржуваному нею наказі, не мала жодних повноважень щодо проведення атестації відповідно до Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури». Відповідачем не доведено та не надано належних доказів щодо підтвердження правомірності формування Першої кадрової комісії, у тому числі компетентності та наявності необхідних професійних і моральних якостей її членів, які мають необхідний досвід щодо проведення атестації та бездоганну ділову репутацію, володіють тематикою, яка використовується для складання тестів та завдань іспиту.
10.6. Скаржник зазначає, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишився факт підписання рішення першої кадрової комісії від 02.04.2020 № 45 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 не уповноваженими особами, зокрема, виконувачем обов`язків голови кадрової комісії - Гнатівим А. замість призначеного наказом Генерального прокурора Трепака В.М.
11. Відповідачі у відзивах на касаційну скаргу вказують на її безпідставність та просять залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
V. Джерела права й акти їх застосування
12. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
14. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
15. Статтями 2, 5№ Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
16. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
17. Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
18. Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
19. Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
20. У тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
21. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
22. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
23. Згідно з пунктом 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
24. Пунктом 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
25. На виконання вимог Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).
26. Відповідно до пункту 1 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
27. Згідно з пунктами 2, 4 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
28. За приписами пунктів 9, 10 розділу І Порядку №221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.
28.1. Заява, вказана у пункті 9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.
29. Відповідно до пункту 11 розділу 1 Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документа, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.
30. Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
VI. Висновок Верховного Суду
31. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).