ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 460/3502/19
адміністративне провадження № К/9901/21360/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Калашнікової О.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року (головуючий суддя - Комшелюк Т.О.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року (головуючий суддя - Гінда О.М., судді: Ніколін В.В., Пліш М.А.)
у справі № 460/3502/19
за позовом ОСОБА_1
до Оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неоформленні наказів командувача щодо нарахування та виплати щомісячної додаткової грошової винагороди з 31 липня по 28 вересня 2017 року у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України"; зобов`язати здійснити нарахування та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення з 31 липня по 28 вересня 2017 року у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550.
2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. Ухвалами Верховного Суду від 19 жовтня, 9 листопада, 24 листопада, 21 грудня 2020 року, 21 січня, 29 січня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
4. 12 січня 2021 року позивач звернувся з заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, в якій просив ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
У обґрунтування заяви посилався на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2020 року у справі № 460/4193/20, що набрало законної сили 4 грудня 2020 року, яким визнано протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2013 рік без урахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема, щомісячної додаткової грошової винагороди у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та наказу Міністра оборони України "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 11 червня 2008 року № 260.
А також посилався на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2020 року у справі № 460/3528/20, що не набрало законної сили, яким визнано протиправними дії Оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України щодо нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення у 2014-2017 роках не в розмірі місячного грошового забезпечення, без урахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема, щомісячної додаткової грошової винагороди у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та наказу Міністра оборони України "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 11 червня 2008 року № 260.
Такими судовими рішеннями було надано оцінку щодо обрахунку одноразових видів грошового забезпечення та встановлено що до складу одноразових видів грошового забезпечення, як обрахункової величини, включаються усі щомісячні додаткові види грошового забезпечення, яким є і щомісячна додаткова грошова винагорода.
5. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року, у задоволенні заяви відмовлено.
6. У поданій касаційній скарзі позивач, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
7. Ухвалою Верховного Суду від 9 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
8. Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні на 24 лютого 2022 року. У зв`язку із запровадженням Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, воєнного стану через акт відкритої агресії з боку Російської Федерації, а також, враховуючи наказ Голови Верховного Суду від 02 березня 2022 року №29/0/8-22 "Про встановлення особливого режиму роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану", з метою забезпечення безперервності правосуддя, ця скарга розглядається у перший день можливості вчинення процесуальних дій.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
9. Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обставини, встановлені судовими рішеннями у справах №№ 460/4193/20 та 460/3528/20 стосуються іншого періоду, ніж встановлені обставини у справі № 460/3502/19.
10. Зазначені у заяві підстави про перегляд судового рішення, а саме правові позиції, наведені у рішеннях Рівненського окружного адміністративного суду у справах №460/4193/20 та № 460/3528/20, не є нововиявленими обставинами у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
11. Інші зазначені у заяві доводи свідчать про намір позивача переконати суд здійснити переоцінку доказів у розглядуваній справі.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм процесуального права.
13. Зокрема, скаржник вказує на те, що судом у справах № 460/4193/20 та № 460/3528/20 встановлено, що щомісячна додаткова винагорода вперше запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 як новий вид грошового забезпечення військовослужбовців, мала постійний (систематичний) характер та повинна виплачуватися йому з дня запровадження (2013 року) до дня виключення зі списків особового складу військової частини, у якій він проходив військову службу. Зазначені обставини мають істотне значення, бо вказують на помилковість ототожнення судом першої інстанції у цій справі поняття "щомісячна додаткова грошова винагорода", законодавчо запровадженого у 2010 році, з поняттям "винагорода", передбаченим в Інструкції № 260, затвердженій у 2008 році та в цілому свідчать про неправильне застосування пункту 9.1 Інструкції № 260, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
14. При цьому, зазначає, що відмінність періодів часу спірних правовідносин, які розглядалися у справах № 460/4193/20, № 460/3528/20 та № 460/3502/19 не має жодного значення при встановленні підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки ці обставини суд встановлював за період запровадження поняття "щомісячна додаткова грошова винагорода" до дня виключення його зі списків особового складу військової частини. Крім того, Інструкція № 550, яка встановлювала правила виплати військовослужбовцям щомісячного додаткового виду грошового забезпечення - щомісячної додаткової грошової винагороди, не містить періодів часу щодо її виплати, а є постійною щомісячною виплатою.
15. Також скаржник у касаційній скарзі звертає увагу на те, що при обрахунку одноразового виду грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення за всі роки служби) не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду, а тому судовим рішенням у справі № 460/3528/20 зобов`язано відповідача включити її в обрахунок до одноразових видів грошового забезпечення, посилаючись на те, що щомісячна додаткова грошова винагорода - це щомісячний додатковий вид грошового забезпечення. При цьому грошове забезпечення він отримував щомісячно в повному обсязі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди - як не виконуючи обов`язки за посадою, перебуваючи у відпустці щорічно, так і неодноразово перебуваючи на лікуванні, за виключенням останнього лікування.
16. Крім того вказує на те, що у судових рішеннях у справах № 460/3528/20 та № 460/4193/20 та в постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/19058/17 між цими ж сторонами встановлено, що щомісячна додаткова грошова винагорода є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, проте у судових рішеннях у справі № 460/3502/19 вирішено, що щомісячна грошова винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а тому існують подвійні стандарти.
17. Також вказує на постанови Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 822/94/16, від 23 травня 2018 року у справі № 826/2068/16, від 23 січня 2019 року у справі № 817/1171/16, від 6 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 24 липня 2020 року у справі № 816/654/17, які на його думку свідчать про юридичну нікчемність рішень окружного та апеляційного судів у справі № 460/3502/19.
18. 23 грудня 2021 року від позивача надійшла заява про врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 наголосила на тому, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили. Тому до спірних правовідносин застосуванню підлягали норми Закону № 2011-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України № 889, а не інструкцій № 595 та 550, а також Інструкції № 260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
20. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
21. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині надання правової оцінки обґрунтованості підстав поданої позивачем заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, необхідно вказати таке.