1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

Іменем України

23 лютого 2022 року

Київ

справа №560/7790/20

провадження № К/9901/30129/21, К/9901/30240/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Смоковича М. І.,

суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.,

за участі:

секретаря судового засідання           Жидецької В. В.,

позивача            ОСОБА_1,

представника Держаної судової адміністрації України (відповідач) Сердіченка С. А.,

представників Державного бюро розслідувань (третя особа) Федорченко   Д.   А., Халанчук   О.   С.

представника Офісу Генерального прокурора (третя особа) Орленка А. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Державного підприємства "Інформаційні судові системи", за участі третіх осіб: Офісу Генерального прокурора, Державного бюро розслідувань, про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25   лютого 2021 року (суддя Петричкович А. І.) і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021   року (судді Гонтарук В. М., Сторчак В. Ю., Курко О. П.),

в с т а н о в и в:

1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), Державного підприємства "Інформаційні судові системи" (далі - ДП "ІСС"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Офіс Генерального прокурора, Державне бюро розслідувань (далі - ДБР), у якому просила:

1) визнати протиправними дії ДСА України з надання вказівок ДП "ICC" вжити заходів щодо обмеження права на доступ до судових рішень з підстав, що не передбачені Законом України [від 22 грудня 2005 року №   3262-IV] "Про доступ до судових рішень" (далі - Закон № 3262-IV), якими є необхідність виконання постанови слідчого, прокурора про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та зобов`язати ДСА України утриматись від таких дій;

2) визнати протиправними дії ДП "ICC" з обмеження права на доступ до судових рішень, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР, Реєстр) з підстави, що не передбачена Законом № 3262-IV, якими є потреба виконання постанов слідчого, прокурора про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, та зобов`язати ДП "ICC" відновити доступ до судових рішень.  

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила, з-поміж іншого, що під час пошуку у Реєстрі судових рішень у кримінальних провадженнях №   62019000000000945; №   62019000000000683; №   62019000000001219; №   62019000000000734; №   62019000000000713; №   62019000000000753 вона з`ясувала, що ДП "ICC", тобто адміністратор Реєстру, обмежило до них доступ.

У відповідь на її скарги з приводу цієї ситуації ДСА України і ДП "ІСС" повідомили, що обмеження доступу до судових рішень у Реєстрі здійснено на виконання постанов органів досудового розслідування про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування.  

Позивачка вважає, що обмеження доступу до судових рішень є неправомірним, позаяк таких підстав, які назвали відповідачі, Закон № 3262-IV не передбачає. Додала, що Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України) теж не містить положень, які б надавали слідчому, прокурору право обмежувати доступ до судових рішень, прийнятих у відкритих судових засіданнях й за відсутності будь-яких обмежень (щодо доступу до судових рішень) з боку суду, який їх ухвалив, притому на відкритому судовому засіданні.

3. Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, стисло можна викласти так.

ОСОБА_1 є адвокатом, що підтверджується Свідоцтвом № 000337 від 05   серпня 2020 року, виданим Радою адвокатів Хмельницької області, і здійснює адвокатську діяльність в Адвокатському об`єднанні "Головань і партнери".

Позивачка як адвокат звернулася зі скаргою до ДСА України від 15 жовтня 2020 року №   20-695, в якій просила: 1) забезпечити ведення ЄДРСР відповідно до положень Закону № 3262-IV шляхом припинення неправомірних дій ДП "ІСС" щодо обмеження доступу до судових рішень, які були винесені за результатом розгляду судових справ у кримінальних провадженнях №   62019000000000945; №   62019000000000683; №   62019000000001219; №   62019000000000734; №   62019000000000713; №   62019000000000753, що містяться у Реєстрі, з підстави, що не передбачена Законом № 3262-IV; 2) відновити доступ до судових рішень, які були винесені за результатом розгляду судових справ у кримінальних провадженнях №   62019000000000945; №   62019000000000683; №   62019000000001219; №   62019000000000734; №   62019000000000713; №   62019000000000753, що містяться у ЄДРСР, та були обмеженні у доступі з підстави, не передбаченої Законом №   3262-IV.

ДСА України листом від 27 жовтня 2020 року № 32174-20-2067/20 повідомила позивачку, що обмеження в Реєстрі загального та повного доступу до копій судових рішень, перелічених у скарзі кримінальних проваджень, уведено до завершення досудового розслідування. Заодно порадили, що у випадку незгоди з рішеннями слідчого, прокурора щодо обмежень, оскаржувати слід саме ці постанови.

Позивачка зверталася також зі скаргою від 15 жовтня 2020 року №   20-696 до ДП "ІСС", в якій просила надати інформацію щодо того, що у ЄДРСР немає відомостей про ухвали Печерського районного суду м. Києва, що були винесені за результатами судового розгляду у кримінальних провадженнях №   62019000000000945; №   62019000000000683; №   62019000000001219; №   62019000000000734; №   62019000000000713; №   62019000000000753, і негайно припинити неправомірні дії щодо обмеження доступу до судових рішень, які були винесені за результатом розгляду судових справ у зазначених кримінальних провадженнях, що містяться у ЄДРСР, бо таке рішення не узгоджується з вимогами частини четвертою статті 4 Закону № 3262-IV; відновити доступ до судових рішень, які були винесені за результатом розгляду судових справ у кримінальних провадженнях №   62019000000000945; №   62019000000000683; №   62019000000001219; №   62019000000000734; №   62019000000000713; №   62019000000000753, що містяться у ЄДРСР, але доступ до них обмежений з не передбаченої Законом №   3262-IV підстави; утриматися від неправомірних дій з обмеження доступу до судових рішень, які будуть винесені за результатами розгляду судових справ у кримінальних провадженнях з підстав, не передбачених положеннями Закону №   3262-IV.

ДП "ІСС" листом від 02 листопада 2020 року № 5629/6/06-00-20 повідомило адвокатці ОСОБА_1, що немає перешкод для доступу до судових рішень, бо відповідно до статті 8 Закону України "Про доступ до публічної інформації", інформація, яка містить державну таємницю досудового розслідування, відноситься до таємної інформації, порядок доступу до якої регулюється, зокрема, спеціальними законами, в цьому випадку КПК України.

У вимірі встановлених обставин справи суд першої інстанції підкреслив, що позивачка зверталася до відповідачів зі скаргами як громадянка України та як адвокатка, на які отримала відповіді. Водночас, як зауважив цей суд, позивачка оскаржує не відповіді, а (не)правомірність дій: ДСА України - щодо надання вказівок ДП "ICC" стосовно вжиття заходів обмеження права на доступ до судових рішень на виконання постанов слідчого, прокурора про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування; ДП "ІСС" - щодо обмеження права на доступ до судових рішень, що містяться в Реєстрі на виконання постанови слідчого, прокурора про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування.

У цьому зв`язку суди попередніх інстанцій встановили, що слідчий ДБР постановою від 28   жовтня 2019 року у кримінальному провадженні №   62019000000000945 обмежив на час досудового розслідування доступ користувачів Реєстру ДСА України до судових рішень слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва, які ухвалено чи буде ухвалено в рамках зазначеного кримінального провадження (з метою нерозголошення відомостей досудового розслідування).

Аналогічним чином слідчий ДБР обмежив доступ користувачів Реєстру до судових рішень слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва у кримінальних провадженнях №   62019000000000683 (згідно з постановою слідчого ДБР від 05   листопада 2019   року), №   62019000000001219 (згідно з постановою слідчого ДБР від 26   листопада 2019 року), №   62019000000000734 (згідно з постановою від 30   липня 2020 року).

Відповідно до (двох) постанов прокурора Генеральної прокуратури України від 24   червня 2019 року у кримінальних провадженнях № 62019000000000713 і №   62019000000000753 обмежено доступ користувачів Реєстру до судових рішень, ухвалених слідчими суддями Печерського районного суду в рамках цих кримінальних проваджень (з метою нерозголошення відомостей досудового розслідування).

Згадані постанови надалі у цій справі узагальнено називатимуться "постанови слідчого, прокурора".

Зазначені постанови органи досудового розслідування направили ДСА України для виконання, що відповідачі й зробили та, можна підсумувати, спричинилися до виникнення цього спору.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

4. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 25 лютого 2021   року задовольнив позовні вимоги частково.

4.1. Визнав протиправними дії ДСА України щодо скерування листами №   15-26679/19 від 05 листопада 2019 року, № 15-27534/19 від 11 листопада 2019 року, №   15-3090/19 від 03 грудня 2019 року, № 15-16961/19 від 27 червня 2019 року, №   15-16557/19 від 27   червня 2019 року листів та постанов Генеральної прокуратури України та ДБР до ДП "ІСС" та виконання їх останнім, наслідком чого стало обмеження доступу ОСОБА_1 в ЄДРСР до судових ухвал у справах номери:   757/50074/19-к, 757/50093/19-к, 757/50091/19-к, 757/50072/19-к, 757/54257/19-к, 757/33318/19-к, 757/34319/19-к, 757/34341/19-к, 757/37545/19-к, 757/37664/19-к, 757/39628/19-к, 757/48268/19-к, 757/58043/19-к, 757/65909/19-к, 757/65920/19-к, 757/50215/19-к, 757/55375/19-к, 757/55367/19-к, 757/55379/19-к, 757/54238/19-к, 757/54244/19-к, 757/54234/19-к, 757/54241/19-к, 757/54260/19-к, 757/54239/19-к, 757/54255/19-к, 757/31642/19-к, 757/66621/19-к, 757/15449/20-к, 757/15450/20-к.

4.2. Зобов`язав ДП "ІСС" надати користувачам доступ до судових рішень у справах №№: 757/50074/19-к, 757/50093/19-к, 757/50091/19-к, 757/50072/19-к, 757/54257/19-к, 757/33318/19-к, 757/34319/19-к, 757/34341/19-к, 757/37545/19-к. 757/37664/19-к, 757/39628/19-к, 757/48268/19-к, 757/58043/19-к, 757/65909/19-к, 757/65920/19-к, 757/50215/19-к, 757/55375/19-к, 757/55367/19-к, 757/55379/19-к, 757/54238/19-к, 757/54244/19-к, 757/54234/19-к, 757/54241/19-к, 757/54260/19-к, 757/54239/19-к, 757/54255/19-к, 757/31642/19-к, 757/66621/19-к, 757/15449/20-к, 757/15450/20-к, у порядку, визначеному Законом № 3262-IV.

4.3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

5. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 липня 2021 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зауважив, що за описаної ситуації відповідачі виконували рішення органів досудового розслідування й саме ці дії позивачка вважає неправомірними, спираючись у своїй аргументації на положення Закону №   3262-IV. Але воднораз наголосив, що позивачка не оскаржує рішень органів досудового розслідування, як вважає ДБР, бо притримується думки, що предметом судового розгляду цього спору є тільки дії суб`єктів владних повноважень (відповідачів), якими, відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, щодо обмеження доступу саме до судових рішень Печерського районного суду м.   Києва.

На думку судів попередніх інстанцій, ДП "ІСС" як адміністратор Реєстру могло обмежити доступ до Реєстру тільки у випадку порушення користувачем (позивачем) вимог: 1) законодавства та Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя від 19   квітня 2018 року №   1200/0/15-18 (далі - Порядок); 2) Правил використання Єдиного державного реєстру судових рішень. Однак фактів порушення позивачкою зазначених вимо не встановлено.

Тимчасом, Печерський районний суд м. Києва у письмовій формі поінформував (листом від 09   лютого 2021 року № 605) про те, що суд (судді) не ухвалювали будь-яких рішень про обмеження доступу громадян у ЄДРСР у судових провадженнях: №№   757/50074/19-к, 757/50093/19-к 757/50091/19-к, 757/50072/19-к, 757/54257/19-к, 757/33318/19-к, 757/34319/19-к, 757/34341/19-к, 757/37545/19-к. 757/37664/19-к, 757/39628/19-к, 757/48268/19-к, 757/58043/19-к, 757/65909/19-к, 757/65920/19-к, 757/50215/19-к, 757/55375/19-к, 757/55367/19-к, 757/55379/19-к, 757/54238/19-к, 757/54244/19-к, 757/54234/19-к, 757/54241/19-к, 757/54260/19-к, 757/54239/19-к, 757/54255/19-к, 757/31642/19-к, 757/66621/19-к, 757/15449/20-к, 757/15450/20-к.

Відтак суди попередніх інстанцій виснували, що в цій справі не було підстав для обмеження доступу до судових рішень, передбачених статтями 4, 7 Закону №   3262-IV. З огляду на ці обставини, інформацію Печерського районного суду м.   Києва від 09 лютого 2021 року та відсутність в учасників справи доказів, які б її спростовували, суди першої та апеляційної інстанцій визнали неправомірними дії ДСА України із скерування листів і постанов органів досудового розслідування до ДП "ІСС" для виконання.

Суди наголосили також на тому, що КПК України не регулює спірних правовідносин, а суд в адміністративній справі не дає і не може давати правової оцінки постановам, винесеним під час досудового розслідування, які прийняті згідно з КПК України, як і не заперечує обов`язковості їх виконання тими, кого вони стосуються, але такого виконання, яке б не порушувало Закон № 3262-IV та КПК України.

На думку судів попередніх інстанцій, можуть бути задоволені тільки вимоги позивачки щодо конкретних вказаних ним судових рішень, зокрема, які досліджувались адміністративним судом у цій справі, а не невизначеного кола рішень судів та на майбутнє, як просила позивачка.

Касаційне оскарження

6. У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закрити провадження в цій справі.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв`язку з чим її автор зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 4, 7 Закону № 3262-IV та статей 110, 222 КПК України в контексті обов`язковості виконання постанови слідчого органу досудового розслідування, прокурора щодо обмеження доступу до судових рішень, розміщених в ЄДРСР.

На думку скаржника, цей спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, позаяк він стосується обмеження у доступі до інформації, розміщеної в ЄДРСР, щодо певних кримінальних проваджень, яке застосовано на підставі постанов слідчого, прокурора у межах цих кримінальних проваджень.

Зауважив, що інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яка була створена або одержана відповідачем у кримінальному провадженні після внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Порядок доступу до такої інформації регулює КПК України. З погляду скаржника, суди попередніх інстанцій в цій справі, по суті, надали оцінку правомірності виконання відповідачами постанов слідчого, прокурора, ухвалених у порядку кримінального судочинства. Такі дії відповідачів не можна трактувати як управлінські функції, адже самостійно вони не ухвалювали ніяких рішень, спрямованих на обмеження доступу до судових рішень, розміщених в ЄДРСР, а лише виконували вимоги слідчого, прокурора.

Ухвалою від 01 вересня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження з наведених підстав.

7. Позивачка надіслала відзив на цю касаційну скаргу (та додаткові пояснення до нього), у якому просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

Передусім акцентувала увагу на тому, що цей спір не стосується розгляду її звернень/запитів відповідно до законів України "Про звернення громадян", ";Про доступ до публічної інформації". Відтак наголосила, що оспорені дії ДП "ІСС" та ДСА України (щодо обмеження доступу до судових рішень в Реєстрі) порушують її право на доступ до повних текстів судових рішень, звужують засаду гласності та відкритості судового процесу, приховуючи сам факт здійснення судочинства - ухвалення судового рішення у відкритому судовому засіданні.

На думку позивачки, зміст спірних правовідносин у цій справі стосується виключно (не)законності дій ДП "ІСС" та ДСА України щодо неодноразового обмеження повного та загального доступу до текстів судових рішень, зокрема й тих, які прийняті у відкритих судових засіданнях, на підставі та у спосіб, що не передбачений жодною нормою законодавства України (ані Законом № 3262-IV, ані Порядком, ані КПК України), а саме - на виконання постанов слідчого, прокурора.  

Зазначила, що порядок надання та обмеження доступу до судових рішень регулюються положеннями Закону № 3262-IV та Порядку [ведення Єдиного державного реєстру судових рішень], а не статтями 110 та 222 КПК України, які не визначають повноважень ДП "ІСС" та ДСА України щодо адміністрування Реєстру. ДСА України і ДП "ІСС" не підпорядковані органам досудового розслідування та не є їхніми структурними підрозділами. Відповідачі не брали участі у досудових розслідуваннях та не є учасниками кримінальних проваджень, в рамках яких обмежено доступ до судових рішень. Це, на думку позивачки, означає також, що в них не могло виникнути обов`язку щодо нерозголошення відомостей досудового розслідування.

Звернула увагу також на те, що ДП "ІСС" на виконання постанов слідчих, прокурорів обмежила не окрему частину інформації в Реєстрі, а повні тексти судових рішень, зокрема й тих, які були ухвалені у відкритих судових засіданнях, при проведенні яких міг бути присутнім будь-який громадянин України. У цьому контексті доповнила, що виключно суд (яких ухвалив судове рішення) може визначити обсяг інформації, яка не може розголошуватися у судовому рішенні.

ДП "ІСС" та ДСА України не зобов`язане та не уповноважене обмежувати загальний та повний доступ громадянам України - користувачам Реєстру до судових рішень, що містяться в Реєстрі, на виконання постанови слідчого, прокурора, та не зобов`язане неухильно виконувати постанови слідчих та прокурорів, що прийняті поза межами їхніх повноважень.

Отримавши постанови слідчих та прокурорів про обмеження доступу до судових рішень, ДП "ІСС" та ДСА України, з погляду позивачки, мали б спершу перевірити, чи існує така підстава для обмеження доступу до судових рішень, як постанова слідчого, прокурора, відтак перевірити чи уповноважує їх Закон № 3262-IV обмежувати доступ до судових рішень на підставі постанови слідчого, прокурора.

У цьому зв`язку зауважила, що Закон № 3262-IV вичерпно визначив випадки, в яких допускається обмеження доступу до судових рішень. Слідчий, прокурор не мають повноважень змінювати своїми вимогами чи процесуальними рішеннями положення зазначеного Закону, обмежуючи право громадян на безперешкодний та цілодобовий доступ до судових рішень, що містяться в Реєстрі. Такі дії слідчого, прокурора, на думку позивачки, виходять за межі їхньої компетенції.

Переконуючи у підвідомчості цього спору адміністративному суду позивачка, апелюючи до правого статусу ДСА України (як держателя Реєстру) і утвореного нею ДП "ІСС" (як адміністратора Реєстру) зазначила, що ці суб`єкти наділені владними управлінськими функціями щодо ведення Реєстру, надання до нього доступу, тому спір, який виник у зв`язку із (не)виконанням ними своїх повноважень є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

З уваги на міркування про те, що відповідачі не є учасниками кримінального провадження, позивачка додала, що оскарження їхніх дій у порядку,  передбаченому КПК України, є неможливе. На підтвердження цього ОСОБА_1 послалася (у своїх поясненнях до відзиву) на ухвали Київського апеляційного суду у справах №№ 761/7750/21, 761/7749/21, 761/7748/21, постановлених за наслідками апеляційного перегляду ухвал слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у кримінальних провадженнях №   62019000000001219, №   62019000000000734, №   62019000000000753.

Пояснила, що 25 лютого 2021 року вона звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва зі скаргами на постанови слідчих, прокурорів про обмеження користувачам Реєстру доступу до судових рішень, ухвалених у зазначених кримінальних провадженнях. Цей суд відмовив у відкритті провадження за її скаргами з тих мотивів, що ці судові рішення відповідно до статті 303 КПК України не підлягають оскарженню.

Київський апеляційний адміністративний суд відповідними ухвалами (постановленими за наслідками апеляційного розгляду) скасував ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва, однак скарги [ ОСОБА_1 ] повернув на тій підставі, що стосовно ОСОБА_1 чи щодо її майна не здійснюються дії, які у значенні пункту 161 частини першої статті 3 КПК України наділяли би її процесуальним статусом особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. Додав також, що ОСОБА_1 не має ніякого стосунку до кримінальних проваджень (в рамках яких розглядалися її скарги). З цих мотивів апеляційний суд повернув скарги ОСОБА_1 (зважаючи на її процесуальний статус на підставі пункту 1 частини другої статті 304 КПК України), але й скасував ухвали Шевченківського районного суду міста Києва. Водночас звернув увагу, з-поміж іншого, на те, що жодна з цих норм (за текстом ухвал апеляційного суду мова йде про статті 2, 7, 28, 40, 110, 222 КПК України, якими керувався слідчий, коли ухвалював оскаржені постанови) не наділяє слідчого повноваженнями приймати рішення про обмеження користувачів Реєстру у доступі до судових рішень.

Аналогічного висновку дійшов Шевченківський районний суд міста Києва в ухвалі від 19   травня 2021 року у справі № 761/7752/21, постановленій за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого ДБР від 05   листопада 2019 року у кримінальному провадженні № 62019000000000683.

Наведеним позивач має на меті переконати у неможливості відновлення її порушеного права на доступ до судових рішень у порядку кримінального судочинства.

8. ДСА України теж подала відзив на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, у якому просить її задовольнити та скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій у цій справі.

Виокремила, що постанови слідчого, прокурора відповідно до кримінального процесуального закону, є обов`язковими до виконання, тож одержавши їх ДСА України не могла їх не виконати. Перевіряти законність цих постанов (як умову для виконання) ДСА України не може, адже це виходить за межі її повноважень.

ДСА України поділяє думку Офісу Генерального прокурора про те, що цей спір не підвідомчий судам адміністративної юрисдикції. ДСА України, відповідно й ДП "ІСС" не ухвалювали самостійних (власних) управлінських рішень щодо обмеження доступу до судових рішень, а лише виконували вимоги постанов слідчого, прокурора, ухвалених в рамках кримінальних проваджень. З посиланням на статті 40, 110 КПК України ДСА України зазначила, що ці постанови є обов`язковими до виконання, водночас адресати цих постанов (як-от відповідачі) не можуть перевіряти ці постанови на відповідність вимогам закону.

Вважає, що в основі цього спору - незгода позивачки з правомірністю постанов слідчого, прокурора щодо нерозголошення відомостей досудового слідства, а не дії (відповідачів) щодо їх виконання. У цьому сенсі зазначені постанови можуть оскаржуватися тільки у порядку, визначеному КПК України.

Окрім того, з погляду ДСА України, суди попередніх інстанцій не з`ясували, у чому полягає порушення прав позивачки у спірних правовідносинах, що теж є однією з необхідних умов для звернення до суду.

9. Позивачка подала відповідь на цей відзив [ДСА України], у якому висловила міркування, подібні до тих, які зазначено в її відзиві на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора.

З-поміж іншого наголосила на тому, що положення КПК України не регулюють правовідносин щодо доступу до судових рішень, водночас Закон № 3262-IV не передбачає підстав для обмеження доступу до судових рішень в Реєстрі у той спосіб і на тій підставі, як це зробила ДСА України за посередництвом ДП "ІСС" (на виконання постанов слідчого прокурора).

Погодилася, що ДСА України не може оцінювати постанов слідчого, прокурора, але водночас зобов`язана дотримуватися Закону № 3262-IV і діяти у відповідності з ним.

Щодо порушеного права, за захистом якого подано цей адміністративний позов, зауважила, що захищає своє право як громадянки України на доступ до судових рішень, гарантоване їй Законом № 3262-IV.

10. У касаційній скарзі ДБР просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у  задоволенні позовних вимог.

Підставами для подання цієї касаційної скарги її автор зазначив пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.  

Заявлені підстави теж пояснив тим, що наразі немає правового висновку Верховного Суду щодо застосування статей 110, 222 КПК України, статей 2, 4 Закону № 3262-IV в контексті обов`язковості для виконання постанови слідчого органу досудового розслідування, прокурора щодо обмеження доступу до судових рішень, розміщених в ЄДРСР.

У цьому ж зв`язку зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували ці положення у вимірі обставин цієї справи. Переконує, що ДСА України і ДП "ІСС" у спірних правовідносинах не реалізовували владних управлінських функцій (не ухвалювали самостійних управлінських рішень), а виконували постанови слідчого, прокурора у кримінальних провадженнях.

Вважає, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили положення закону щодо закритого розгляду справи з нормами, які визначають повноваження слідчого, прокурора щодо заборони розголошення відомостей досудового розслідування.

Наголосив скаржник також і на тому, що відповідачі, отримавши зазначені вище постанови слідчих ДБР та постанови прокурорів про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, якими їх зобов`язано обмежити користувачів у доступі до судових рішень, були зобов`язані (безальтернативно) виконати ці постанови відповідно до статей 110, 222 КПК України.

З погляду ДБР, звернення ОСОБА_1 зумовлено здійсненням ДСА України та ДП "ІСС" передбачених КПК України дій, які основуються на процесуальних рішеннях, ухвалених відповідно до КПК України в рамках досудового розслідування, тобто по суті є наслідком, проявом процесуальних рішень слідчого і прокурора, які не можуть бути об`єктом судового контролю суду адміністративної юрисдикції.

На думку цього скаржника, позаяк спір стосується вилучення інформації з ЄДРСР, тобто судових рішень, яка була внесена до реєстру у зв`язку з розслідуванням кримінальних проваджень, та обмежена у доступі на підставі постанов слідчих, прокурорів, він підлягає розгляду у порядку кримінального судочинства.

З посиланням на положення статей 40, 110, 222 КПК України відповідач додав, що ухвалюючи постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, слідчі мали на меті захистити інформацію, отриману в рамках досудового розслідування кримінальних проваджень, передчасне розголошення якої могло негативно вплинути на розкриття злочину, викриття винних, оскільки обізнаність окремих зацікавлених осіб про те, в якому напрямку йде розслідування, які конкретно слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії будуть виконуватись, дозволить їм перешкоджати встановленню істини.

Зауважив також, що інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яку було створено або одержано у кримінальному провадженні після внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Доступ до такої формації мають учасники кримінального провадження та інші особи. Як можна зрозуміти з пояснень скаржника, позаяк ухвали слідчих суддів (до яких обмежено доступ) містили відомості про розслідування у конкретних кримінальних провадженнях, їхнє передчасне розголошення могло негативно позначитися на розкритті злочинів та загалом на результати досудового розслідування, що й слугувало приводом для ухвалення згаданих постанов слідчих, прокурорів.

Зважаючи на висловлені цим скаржником аргументи Верховний Суд ухвалою від 06   жовтня 2021 року відкрив провадження за цією скаргою з підстави, встановленої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Тією самою ухвалою суд об`єднав касаційні скарги Офісу Генерального прокурора (К/9901/30240/21) та ДБР (К/9901/30129/21) в одне провадження під номером К/9901/30240/21.

11. ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу ДБР, у якому також наголосила на тому, що спір у цій справі стосується не правомірності постанов слідчого, прокурора, а дій відповідачів щодо виконання цих постанов. Зауважила, що заявлені підстави для касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій не узгоджуються із висловленими скаржниками мотивів їхньої незгоди з цими рішеннями. Також наголосила на тому, що обмеження доступу до судових рішень на підставі постанов слідчого, прокурора не передбачено Законом № 3262-IV, а посилання на статті 110, 222 КПК України, відповідно до яких ухвалено ці постанови, не має ніякого відношення до спірних правовідносин. Крім того, зазначені статті КПК України не наділяють слідчого, прокурора такими повноваженнями, як вважають треті особи в цій справі.

З погляду позивачки, скаржники намагаються переконати у тому, що постанови слідчого прокурора щодо обмеження доступу до судових рішень у ЄДРСР є обов`язковими до виконання, навіть якщо вони не узгоджуються із Законом № 3262-IV. Натомість позивач переконує, що цей спір треба розглядати у площині доступу до судових рішень у Реєстрі і правомірності його обмеження з підстав, які не передбачено Законом №   3262-IV, зокрема на підставі постанов слідчого, прокурора, ухвалених відповідно до КПК України.


................
Перейти до повного тексту