ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 540/5397/21
адміністративне провадження № К/9901/48451/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення коштів, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року, постановлену у складі судді Бездрабко О.І. та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Домусчі С.Д. (доповідач), Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просив:
1.1. стягнути з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 21275 грн. шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державною казначейською службою України в рахунок відшкодування завданої ОСОБА_1 неконституційним актом майнової шкоди, у вигляді недоотриманої заробітної плати у 2016-2019 роках;
1.2. стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10000 грн. шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державною казначейською службою України в рахунок відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними причинами пропуску такого строку та наданням доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.
2.1. Судове рішення мотивовано тим, що грошова допомога до 5 травня не є заробітною платою, а є пільгою, встановленою державною певній категорії осіб, яка виплачується не залежно від заробітної плати та не є її складовою, а тому при обчисленні строку звернення до суду застосовується ст.122 КАС України, а не ст.233 КЗпП. Отже, звернення позивача до суду з адміністративним позовом про стягнення матеріальної шкоди, завданої неконституційним актом, у вигляді недоотриманої заробітної плати за 2016-2019 роки в розмірі 21275 грн., не змінює суті правовідносин та фактично предметом спору є право позивача на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, визначеному Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". При цьому, шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення шкоди, завданої неконституційним актом, у вигляді недоотриманої заробітної плати у 2016-2019 роках, слід відраховувати з 27.02.2020 р., тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 3-р/2020. Разом з цим, позовна заява подана до суду 17.09.2021 р., що свідчить про пропуск встановленого законом строку для звернення до суду, проте клопотання про його поновлення не подане.
3. 29.09.2021 від позивач на виконання ухвали суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.
3.1. Заява мотивована тим, що з 2014 року і по теперішній час проходить військову службу у військовій частині А1604. Особовий склад частини постійно залучений до виконання планових або позапланових заходів бойової підготовки, навчань та тренувань різного роду як в пункті постійної дислокації, так і за межами пункту постійної дислокації. Тому, про порушення Державою Україна прав позивача та не виконання нею встановлених гарантій стало відомо з 16 березня 2021 року, з моменту отримання відповіді від Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. У позивача виникла можливість звернутись до адвоката за захистом своїх порушених прав лише у вересні 2021 року, під час перебування у відпустці. Вказує, що звернувся до суду одразу як з`явився вільний від несення служби час, коли він не перебував на виконанні завдань, на варті тощо, та мав змогу без негативних для себе та Держави наслідків відлучитись від військової частини. З урахуванням викладеного, на думку позивача, ним не пропущено строк звернення до суду з цією позовною заявою.
4. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07грудня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення коштів разом з доданими документами повернуто позивачеві.
5. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що про порушення прав позивачу було відомо, з 30 вересня кожного відповідного року, а з позовом він звернувся до суду 17.09.2021, тобто з пропуском встановленого ст. 122 КАС України шестимісячного строку.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
7. У скарзі він просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що до даного спору строки звернення до адміністративного суду не застосовуються взагалі. Грошова допомога до 5 травня є гарантійною виплатою, що в свою чергу є додатковою заробітною платою, що в свою чергу входить до структури заробітної плати, та, відповідно, й є заробітною платою.
8.1. Позивач також зазначає, що дана справа стосується завдання йому державою матеріальної шкоди, завданої неконституційним актом, наслідком чого є не виплата йому частини заробітної плати - грошової допомоги, яка є державною гарантією військовослужбовцям.
8.2. При цьому скаржник послався на постанову Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, в якій Верховний Суд прирівняв компенсацію військовослужбовцям вартості за неотримане речове майно до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні ст. 116 КЗпП. В свою чергу, речове майно входить до забезпечення військовослужбовців на ряду з фінансовим забезпеченням. Це підтверджує те, що до виплат, які належні військовослужбовцям та є їх заробітною платою, підлягають застосуванню положення КЗпП, з огляду на особливий характер військової служби.
8.3. Скаржник також зазначає, що під час розгляду даного спору про відшкодування шкоди, завданої неконституційним актом, слід враховувати, що наслідком такої шкоди є недоотримання ним заробітної плати за час проходження військової служби у 2016-2019 роках, тобто відшкодування шкоди є стягненням недоотриманої заробітної плати, яка недоплачена на підставі неконституційного положення. Відтак, до даного спору повинні застосовуватися положення ч. 2 ст. 233 КЗпП, а не КАС України, тобто строки звернення до суду у цій справі не застосовуються. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №812/1255/17, від 02.07.2020 у справі № 812/792/17.
8.4. Крім того, позивач звертає увагу, що Рішення Конституційного Суду у справі №3-р/2020 від 27.02.2020, на яке він посилаюсь у позовній заяві, не свідчить про те, що саме з цієї дати порушено його права на стягнення шкоди і що саме з цієї дати він знав або повинен був знати про порушення його прав. Це рішення не стосувалось конкретно його, тому про розгляд судом скарги і про рішення Конституційного Суду йому не стало відомо з дня його винесення. Про це рішення він дізнався лише нещодавно. Дата опублікування вказаного рішення в офіційних друкованих виданнях йому невідома, адже ані він, ані військова частина А1604, в якій він несе службу та постійно перебуває, не є підписниками видань, які публікують рішення Конституційного Суду України, адже характер несення військової служби не передбачає часу не те, що на своєчасне прочитання рішень, законів, змін тощо, а навіть часу на ознайомлення взагалі. Посилання на це рішення у його позові не свідчить про порушення його прав саме з цієї дати, і не свідчить про початок відліку строку звернення до адміністративного суду саме з 27.02.2020, як то зазначено в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції та постанові апеляційного суду. Жодною процесуальною нормою не визначено, що відлік строку на звернення до суду починається з дати ухвалення судом рішення, на яке позивач посилається у позові. Скаржник зазначає, що він міг би послатись на будь-яку судову практику, датовану 2015, 2018 чи іншим роком, до прикладу, однак, це б аж ніяк не свідчило про те, що саме з цієї дати для нього почався відлік строку звернення до адміністративного суду. Предметом даного спору є завдання йому неконституційним актом шкоди, про яку йому стало відомо 16 березня 2021 року. Вказує, що він дізнався про завдання йому шкоди, не після винесення Конституційним Судом 27.02.2020 рішення, на яке він посилався у позові і про яке він дізнався нещодавно. Це рішення лише підтверджує те, що протягом 2016-2019 років йому недоплачено частину заробітної плати на підставі неконституційної норм, на підставі чого він й звернувся із заявами до органів державної влади та місцевого самоврядування, адже гадав, що Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, відновить його права та виплатить йому щорічну разову грошову допомогу у розмірі, встановленому законодавством. Тому, отримавши 16 березня 2021 року відмову Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у перерахунку грошової допомоги до 5 травня за 2016-2019 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, йому стало зрозуміло, що він не отримає допомоги у відповідному розмірі і саме з цього моменту стало відомо про порушення Державою Україна його прав та не виконання нею встановлених гарантій. Саме з 16 березня 2021 року йому стало відомо, що різниця між передбаченою законом сумою виплати до 5 травня, та фактично виплаченою сумою, йому компенсована не буде. Тобто, з 16 березня 2021 року йому стало відомо про те, що Державою Україна на підставі неконституційного акта, про що ним детально зазначено у позовній заяві, йому завдано майнової шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати у 2016-2019 роках. Позивач зазначає, що він мав змогу звернутись до адвоката за захистом своїх порушених прав лише у вересні 2021 року, під час перебування у відпустці, та звернувся до суду одразу як з`явився вільний від несення служби час, коли він не перебуваю на виконанні завдань, на варті тощо, та мав змогу без негативних для себе та Держави наслідків відлучитись від військової частини. З урахуванням того, що про порушення його прав стало відомо 16 березня 2021року, відлік строку на звернення до адміністративного суду розпочався 17 березня 2021року. З позовом він звернувся до суду 17 вересня 2021 року, тобто у встановлений шестимісячний строк.
8.5. Також скаржник зазначає, що при вирішенні питання щодо повернення йому позовної заяви на підставі пропуску строку звернення до адміністративного суду, слід враховувати, що невиплата йому щорічної разової допомоги до 5 травня за 2016-2019 роки у розмірі, встановленому законом, є триваючим порушенням.
8.6. Крім того, позивач зазначає, що оскаржуваною ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у цій справі, в порушення вимог частини другої статті 123 КАС України, не визнано неповажними причини пропуску ним строку звернення до адміністративного суду, а в резолютивній частині вказаної ухвали суд першої інстанції просто зазначив про повернення йому позовної заяви.
9. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
IV. Джерела права й акти їх застосування
10. Відповідно статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
11. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
11.1. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
11.2. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
12.Водночас частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
13. Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
14. Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
V. Оцінка Верховного Суду
15. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
16. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
17. Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
18. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.