ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 500/4932/21
адміністративне провадження № К/990/3382/22
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 500/4932/21
за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду (суддя: П. М. Баб`юк) від 06 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Р. Й. Коваль, В. В. Гуляк, О. М. Довгополов,) від 29 листопада 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 09 серпня 2021 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач, скаржник) до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області (далі - Головного управління ДПС Тернопільській області, відповідач, податковий/контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00019260704 від 07 грудня 2020 року.
2. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду, вказавши підстави для поновлення строку та надавши відповідні докази на підтвердження їх поважності.
3. Від позивача на адресу суду першої інстанції 01 вересня 2021 року надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач зазначає, що адвокатом позивача порушено укладений договір про надання правничої допомоги та не вчасно подано до суду даний позов. Зокрема, в період з 31 травня 2021 року по 01 серпня 2021 року адвокат позивача перебував у відпустці. Позивач просить визнати поважними такі причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
4. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року, позовну заяву повернуто позивачу на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 24 січня 2022 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року, і ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції на продовження розгляду.
6. Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року клопотання ФОП ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено позивачу строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
8. Письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір виник внаслідок оскарження податкового повідомлення-рішення № 00019260704 від 07 грудня 2020 року.
10. При цьому, позивачем спочатку було оскаржено це податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку і за результатами розгляду скарги позивача рішенням ДПС України від 29 квітня 2021 року № 9797/6/99-00-06-03-02-06 залишено без змін.
11. Вказане рішення ДПС України отримано позивачем 06 травня 2021 року.
12. Судами також встановлено, що строк оскарження спірного податкового повідомлення-рішення сплинув 07 червня 2021 року, а позивач до суду з цим позовом звернувся 09 серпня 2021 року, що свідчить про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, ця справа відноситься до категорії справ, для яких встановлений місячний строк звернення до суду, який позивачем пропущено, а наведені у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду обставини є неповажними.
14. При постановленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій послалися на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
16. Позивач наводить доводи аналогічні доводам заяви про поновлення строку звернення до суду, апеляційної скарги, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.
17. Зокрема, позивач як причину пропуску строку наводить недобросовісне виконання адвокатом позивача своїх обов`язків за договором про надання правничої допомоги, а саме, не вчасне подання до суду даного позову. Зазначає те, що в період з 31 травня 2021 року по 30 липня 2021 року адвокат позивача перебував у відпустці.
18. Надалі, скаржник здійснює виклад обставин щодо протиправного прийняття податкового повідомлення-рішення та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
20. У справі, що розглядається, спірним питанням даної справи є питання додержання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення.
21. Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
22. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
23. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
24. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
25. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
26. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
27. Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
28. Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, частиною другою цієї статті визначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
29. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
30. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.