ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 540/1731/21
адміністративне провадження № К/9901/41157/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 540/1731/21
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року (суддя-доповідач - Єщенко О.В., судді: Димерлій О.О., Танасогло Т.М.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУПФУ в Херсонській області) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Григоренка М.Ю. від 08 квітня 2021 року по виконавчому провадженню № 61399516 про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
3. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ГУПФУ в Херсонській області оскаржило його в апеляційному порядку.
4. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУПФУ в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 540/1731/21, призначено справу до апеляційного розгляду, залучено до участі у справі ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача.
5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року апеляційну скаргу ГУПФУ в Херсонській області залишено без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року - без змін.
6. 04 серпня 2021 року до суду апеляційної інстанції від представника третьої особи надійшла заява про стягнення з ГУПФУ в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 24 000,00 грн.
7. У вказаній заяві заявник, посилаючись на постанову Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20, зазначив про те, що повна компенсація суб`єктом владних повноважень іншій стороні у справі витрат на адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, повинна виступати додатковим запобіжником подачі таким суб`єктом безпідставних, зокрема, апеляційних та касаційних скарг. Це підтверджується, серед іншого, положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій до основних засад (принципів) адміністративного судочинства віднесено як забезпечення права на апеляційний перегляд справи та права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, так і закріплено неприпустимість зловживання процесуальними правами.
8. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про стягнення судових витрат.
9. В означеній ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив про те, що виходячи з положень статті 134 КАС України та статей 1, 6, 12 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», наданими заявником документами не підтверджується надання ОСОБА_1 правничої допомоги адвоката. Зокрема, суд апеляційної інстанції вказав про те, що повноваження ФОП ОСОБА_2 на представництво інтересів ОСОБА_1 оформлено довіреністю від 21 травня 2019 року зі строком дії до 21 травня 2022 року, а також договором № 1 від 25 січня 2020 року, за яким ОСОБА_1 доручає, а ФОП ОСОБА_2 бере обов`язки по наданню юридично-консультативної допомоги та представницьких послуг по захисту та представництву прав та інтересів ОСОБА_1 на території України у судах, а також в інших державних та недержавних органах, установах, перед фізичними та юридичними особами та фізичними особами-підприємцями.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
10. Не погодившись з ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року, третя особа ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
11. Аргументуючи свою позицію скаржник зазначає, що з наданих апеляційному суду квитанцій убачається, що третя особа сплатила представнику 24 000,00 грн гонорару, що є підтвердженням понесених судових витрат.
12. Скаржник наголошує, що Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 установлено, що кожна особа має право на гарантовану державою можливість отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує, незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень. Вказує, що законодавцем визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних справах. Зокрема, частиною другою статті 16, частиною другою статті 57 КАС України визначено можливість надання правової допомоги дієздатною особою без статусу адвоката.
13. В аспекті вищенаведеного скаржник уважає, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 має право надавати правову (правничу) допомогу, як вид адвокатської діяльності, в тому числі щодо представництва інтересів у суді в малозначних справах. Відтак, у суду апеляційної інстанції існували підстави для застосування положень частини другої статті 16, частини другою статті 57 КАС України. Водночас, незастосування апеляційним судом зазначених норм процесуального права призвело до постановлення незаконної ухвали, яка підлягає скасуванню. Між тим, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлювалась сума витрат на правничу допомоги третьої особи, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
14. Ухвалою від 30 листопада 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
15. Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надіслали, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
16. Ухвалою від 15 квітня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
IV. Нормативне регулювання
17. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
18. Згідно з пунктом 11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
19. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
20. Частиною першою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
21. Згідно з частиною другою цієї статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
22. Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 КАС України, якою визначено, що:
22.1. при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа;
22.2. при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз;
22.3. при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору;