Постанова
іменем України
22 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 450/184/21
провадження № 51- 3963 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Шевченко О.О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Козачини А.М.,
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника потерпілих - адвоката Кремінця М.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Львівського апеляційного суду
від 27 травня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140000000768, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Стрілки Перемишлянського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 лютого 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю один рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Львівський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та 27 травня 2021 року ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнив від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 21 жовтня 2019 року приблизно о 21 год 00 хв, керуючи транспортним засобом марки "ВАЗ 217030", номерний знак НОМЕР_1, рухаючись автодорогою "Київ-Чоп" у напрямку м. Чоп, при проїзді 557 км + 400 автодороги, яка розташована у с. Солонка Пустомитівського району Львівської області, у порушення вимог Р.1 п.п. 1.5, 1.10
(в частині значення терміну дати дорогу), Р.2 п.п. 2.3 (б), (д), Р.10 п.п. 10.1, 10.4, Р.16 п.п. 16.11 та вимоги дорожнього знаку пріоритету 2.1. (дати дорогу) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при розвороті і виїзді із другорядної дороги на головну "Київ-Чоп" не дав перевагу в русі мотоциклу марки "Ямаха", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, котрий рухався головною автодорогою "Київ-Чоп" у напрямку м. Києва, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів, під час якого водій ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а його пасажир ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просять скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому зазначають, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди постраждали троє осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_2, котра на момент ДТП була вагітною, і їх дитина ОСОБА_4 . Також зазначають, що судом не враховано тривалий термін реабілітації його дружини ОСОБА_2, яка визнана інвалідом першої групи, великі матеріальні затрати та необхідність стороннього догляду. Крім того вказують, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази на підтвердження факту щирого каяття ОСОБА_1 у вчиненні злочину, а саме лише визнання вини не може свідчити про його щире каяття, що не узгоджується з існуючою практикою Верховного Суду. При цьому зазначають, що у суду апеляційної інстанції не було підстав визнавати обставиною, яка пом`якшує покарання, щире каяття, оскільки ОСОБА_1 лише визнав вину, однак не розкаявся, не вибачився, не намагався відшкодувати заподіяні кримінальним правопорушенням збитки і не вчиняв будь-яких інший дій, які б свідчили про його щире розкаяння у вчиненому, спокутування провини та щирий жаль. Також вказують, що факт призначення судом апеляційної інстанції додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік не свідчить про достатність такого покарання для виправлення ОСОБА_1 з врахуванням усіх обставин справи.
Крім того, потерпіла ОСОБА_2 посилається на те, що через стан свого здоров`я не могла бути присутньою в судовому засіданні, їй ніхто не роз`яснював наслідки розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК). Також зазначає, що ОСОБА_5 набув статус потерпілого з порушенням вимог ч. 6 ст. 55 КПК, що призвело до залучення сторонньої особи до кримінального провадження.
Засуджений ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2, в якому просить її касаційну скаргу залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_2 та представник потерпілих - адвокат Кремінець М.М. підтримали касаційні скарги і просили їх задовольнити.
Захисник Козачина А.М. і засуджений ОСОБА_1 заперечували щодо задоволення касаційних скарг потерпілих та просили судові рішення залишити без зміни.
Прокурор Шевченко О.О. вважала касаційні скарги необґрунтованими і просила залишити їх без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2, представника потерпілих - адвоката Кремінця М.М., засудженого ОСОБА_1, захисника Козачини А.М. та прокурора Шевченко О.О., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин (ч. 1 ст. 433 КПК).
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та кваліфікація його дій у касаційних скаргах потерпілими не оспорюються і не заперечуються.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції проведено в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Повне визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК.
Із журналу судового засідання Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 лютого 2020 року вбачається, що головуючим суддею було виконано вимоги процесуального закону щодо порядку дослідження доказів, передбаченого ч. 3 ст. 349 КПК. При цьому суд з`ясовував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, зокрема, обвинуваченому ОСОБА_1, захиснику Дикунському М.В. та представнику потерпілих Олешко Т.О., що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Захисник Дикунський М.В., обвинувачений ОСОБА_1 та представник потерпілих Олешко Т.О. зазначили, що розуміють наслідки такого розгляду кримінального провадження. Крім того, в матеріалах кримінального провадження наявна заява від потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про розгляд кримінальної справи відносно ОСОБА_1 в порядку ч. 3 ст. 349 КПК.
Під час апеляційного розгляду потерпілий ОСОБА_3 підтвердив справжність свого підпису під вказаною заявою та вказав, що підписав її добровільно і при здоровому глузді.
Отже, доводи касаційної скарги потерпілої ОСОБА_2 щодо порушення судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 349 КПК є безпідставними.