Постанова
іменем України
22 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 755/1769/20
провадження № 51- 4493 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Шевченко О.О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Кляровської Л.В.,
потерпілої ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Кляровської Л.В. на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040009734, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Луганська, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.
На підставі частин 1, 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк перебування під вартою з 26 по 28 листопада 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва
від 28 травня 2021 року про виправлення описки залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 24 листопада 2019 року приблизно о 15 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово, знаходячись на території ринку "Десна", за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 13-А, під час словесного конфлікту з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, умисно наніс останньому удари кулаком в обличчя та живіт, після чого покинув місце події. Повернувшись через декілька хвилин, ОСОБА_1, продовжуючи свої дії з метою прогнати ОСОБА_3, зі значною силою завдав йому декілька ударів кулаком по голові, внаслідок чого у потерпілого вилетіла вставна щелепа, а сам ОСОБА_3 упав, при падінні потерпілий вдарився головою об металеву частину торгівельного прилавку.
Унаслідок дій ОСОБА_1 потерпілому було завдано черепно-мозкову травму у виді забою головного мозку з формуванням гострої субдуральної гематоми, компресійно-дислокаційного синдрому - тяжке тілесне ушкодження, що спричинило його смерть.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому вказує, що показання потерпілих та свідків не узгоджуються між собою. На думку захисника, суд неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК, оскільки його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК. Вважає, що причину смерті потерпілого не встановлено, а тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого наступила його смерть, було результатом падіння останнього й удару головою об тверду поверхню, що виключає причинно-наслідковий зв`язок між діями засудженого та тілесним ушкодженням, яке отримав потерпілий. Також посилається на суворість призначеного покарання та зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_1 не було враховано обставин, за яких був вчинений злочин, його особу, погіршення стану здоров`я, перебування на утриманні малолітньої дитини, позитивні характеристики з місця проживання, обставини, що пом`якшують покарання, та безпідставне визнання обставини, що обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння. Вказує, що журнал судового засідання від 18 травня 2021 року не підписаний, а тому, на її думку, відсутність підпису свідчить про відсутність самого документу, як такого. Крім того зазначає, що ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 28 травня 2021 року фактично є ухвалою про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 . Також вказує, що у порушення вимог ч. 3 ст. 404Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції повторно не дослідив обставин події та не допитав експерта і свідка ОСОБА_4 . Окрім того, стверджує, що апеляційний суд ретельно не перевірив всі доводи апеляційної скарги сторони захисту та не надав на них належної відповіді.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу захисника та просив її задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_2 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги та просила судові рішення залишити без зміни.
Прокурор Шевченко О.О. вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Кляровської Л.В., котра підтримала касаційну скаргу, засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2 та прокурора Шевченко О.О., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому, згідно зі ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Згідно ж із вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Наведені вимоги судами першої та апеляційної інстанцій було дотримано в повному обсязі.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник, окрім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту судового розгляду, які визначені у статтях 409 та 411 КПК як підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції, і фактично просять доказам у справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Водночас, твердження захисника про недоведеність вини ОСОБА_1 в умисному заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть, є безпідставними, оскільки протилежні висновки місцевого суду в цій частині ґрунтуються, відповідно до вимог ст. 370 КПК, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені відповідними доказами.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.
Під час судового провадження суд, дотримуючись вимог статей 10, 22 КПК, перевірив доводи сторони обвинувачення та захисту, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Як видно зі змісту вироку суду, ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив обставини конфлікту між ним та ОСОБА_3, який мав місце 24 листопада 2019 року на території ринку "Десна", а також те, що наніс два удари потерпілому в обличчя кулаком. Потім ОСОБА_3 впав та вдарився головою, оскільки був п`яний, після чого піднявся, ще раз образивши його, і пішов.
Ці показання обвинуваченого суд всебічно та повно дослідив, співставив із іншими доказами в матеріалах справи та з наведенням відповідних мотивів обґрунтовано визнав їх такими, що суперечать встановленим фактичним обставинам справи.
При цьому суд послався у вироку на показання потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_5, котрі розповіли, що 24 листопада 2019 року потерпілий ОСОБА_3 повернувся до дому зі скошеним обличчям, його мова була ніби зажата. Він повідомив, що його побили. Від кремезного чоловіка він отримав потужний удар, унаслідок чого у нього вилетіла щелепа. Згодом ОСОБА_3 втратив свідомість, вони викликали "швидку", лікарі повідомили їм, що він у комі. Крім того, потерпіла ОСОБА_5 підтвердила, що батько був у дуже поганому стані та тримав щелепу в руці.
Також судом досліджено та наведено у вироку показання свідка ОСОБА_6, котра пояснила, що знає обвинуваченого та знала потерпілого, оскільки працювала барменом в кафе ПП "Шакула" по вул. Кибальчича в м. Києві на території ринку "Десна". У той день, коли сталася дана подія, вона бачила обвинуваченого та потерпілого, оскільки вони вживали алкогольні напої у невеликій кількості. Самого конфлікту між обвинуваченим та потерпілим вона не бачила, а про побиття людини, вона дізналася вже на наступний день від слідчих.
Суд правильно оцінив та врахував показання свідка ОСОБА_7, надані в судовому засіданні, та дані протоколу слідчого експерименту від 26 листопада 2019 року за її участю. Так, з показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що 24 листопада 2019 року ОСОБА_3 вийшов із кафе й стояв біля прилавку, а ОСОБА_1 кричав та, проганяючи ОСОБА_3, вдарив його в обличчя та живіт. Після цього ОСОБА_1 пішов, але через 5 хв повернувся з кафе та знову проганяв потерпілого, потім почав бити потерпілого, від удару у потерпілого вилетіла вставна щелепа. ОСОБА_3 впав та вдарився головою об прилавок. ОСОБА_1 покинув місце події, а ОСОБА_3 піднявся, підібрав щелепу та став витирати рукою кров з рота та самостійно пішов додому.
Суд першої інстанції, а в подальшому й апеляційний суд, ретельно перевірили доводи захисника про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину ґрунтується лише на показаннях свідка ОСОБА_7, та обґрунтовано визнали їх безпідставними, зазначивши, що показання вказаного свідка об`єктивно узгоджуються з іншими дослідженими доказами.
Також висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 ґрунтуються на даних, що містяться у протоколі огляду місця події від 24 листопада 2019 року, згідно з яким об`єктом огляду є відкрита асфальтована ділянка місцевості, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 13-А на ринку "Десна", під час огляду вказаної ділянки виявлено, що між двох металевих прилавків на асфальті знаходяться плями бурого кольору, які розташовані напроти хлібного кіоску; протоколі огляду трупа від 28 листопада 2019 року; протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 листопада 2019 року за участю свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_4, згідно з якими вони впізнали ОСОБА_1 за загальними рисами обличчя, розташуванням брів та очей, формою носа та вилиць як особу, котра 24 листопада 2019 року о 16 годині, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 13-А, завдала два удари в область голови особі чоловічої статті, віком близько 75 років, що був одягнений у куртку темного кольору.
Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину, суд у вироку послався на висновок експерта № 021-2675-2019 від 27 січня 2020 року, відповідно до якого в потерпілого було встановлено перелом передньої стінки пазухи верхньої щелепи зліва, гематому головного мозку в правій лобово-скронево-тім`яній ділянці. Виявлена в ОСОБА_3 черепно-мозкова травма виникла по ударно-ротаційному механізму внаслідок багаторазової ударної дії тупого предмету в голову, що супроводжувалось закиданням голови - ротацією (не менш ніж від одного удару). Ці тілесні ушкодження у своїй сукупності формують комплекс закритої черепно-мозкової травми, що має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_3 .
При цьому характер та особливості виявлених ушкоджень, кількість слідів локальної дії тупих предметів та їх взаємне розташування, ударно-ротаційний механізм травми, виключають виникнення черепно-мозкової травми у ОСОБА_3 при падінні із вертикально або близького до нього положення.
Як убачається з вироку, суд проаналізував ці докази та співставив їх із версією сторони захисту, іншими доказами, які було досліджено в судовому засіданні, та обґрунтовано визнав, що зібраними й дослідженими доказами спростовуються показання ОСОБА_1 про обставини конфлікту та його наслідки. До того ж суд мотивовано спростував у вироку доводи сторони захисту про незрозумілість дослідженого висновку експерта та відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями обвинуваченого та смертю потерпілого.
Крім того, факт перебування ОСОБА_1 під час вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння обґрунтовано судом з посиланням на зазначені вище показання під час допиту в суді першої інстанції свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .
Таким чином, у вироку в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК.
Отже, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, суд першої інстанції надав їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку. При цьому дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 121 КК.