Постанова
Іменем України
13 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 740/3305/20
провадження № 61-5786св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Ніжинська міська рада, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ніжинської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна тітка позивача - ОСОБА_4, яка є рідною сестрою його матері ОСОБА_5 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на все її майно, до складу якого входить і житловий будинок на АДРЕСА_1 .
Даний житловий будинок складається із двох повністю ізольованих частин (по 2/5 та 3/5), які мають окремі входи, двори та господарські будівлі.
ОСОБА_4 за свого життя склала заповіт, яким 3/5 частини будинку заповіла ОСОБА_2, а 2/5 частини будинку - ОСОБА_6, яка є дочкою позивача.
ОСОБА_6 спадщину не прийняла в зв`язку з виїздом за кордон. Спірні 2/5 частини будинку до 1993 року належали ОСОБА_7, яка була рідною сестрою ОСОБА_4 та померла в 1993 році.
Після смерті ОСОБА_7 її рідна сестра ОСОБА_4 оформила на себе право на спадщину за законом на цю частину будинку, якою ніколи не користувалася та одразу в 1994 році повідомила, що віддає її позивачу та його сім`ї та склала на ім`я дочки позивача заповіт. ОСОБА_4 продовжувала жити у своїй частині будинку, в якій на цей час живе сім`я ОСОБА_8 .
Починаючи з 1993 року, після смерті ОСОБА_7 позивач разом зі своєю сім`єю почали користуватися 2/5 частинами житлового будинку та земельною ділянкою на АДРЕСА_1 .
Коли ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, то дочка позивача ОСОБА_6 вже проживала в Данії, у зв`язку з чим пропустила строк для подання до нотаріуса заяви.
11 січня 2006 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно - 3/5 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 .
У 2009 році дочка позивача ОСОБА_6 приїхала в м. Ніжин і залишила довіреність на колишню дружину позивача ОСОБА_9 на представництво інтересів щодо оформлення спадщини.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 листопада 2009 року задоволено позов ОСОБА_6 до Ніжинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. При цьому ОСОБА_2 під час розгляду справи не заперечував проти задоволення цього позову, більше того, подав до суду заяву, в якій просив позов задовольнити.
Зазначене, на думку позивача, вказує на те, що ні в 2004 році, ні в 2009 році ОСОБА_2 не вважав себе спадкоємцем за законом, що прийняв спадщину на спірні 2/5 частини вказаного будинку, і жодних претензій до сім`ї позивача не мав.
У подальшому ОСОБА_6 не подавала до нотаріуса заяви про прийняття спадщини і спадщини не прийняла, залишилася проживати в Данії. Про це знав ОСОБА_2, оскільки на той час їхні сім`ї дружили, мали близькі родинні стосунки, і не виявляв жодних претензій на 2/5 частини будинку, якими продовжував користуватися позивач.
Таким чином, позивач протягом більше 10 років добросовісно, відкрито та безперервно володіє спірним майном.
У 2006 році позивач почав робити ремонт та реконструкцію будинку, у 2010 році він розібрав ганок та на його місці побудував кухню. У період з 2010 року по 2015 рік позивач демонтував грубу всередині будинку, зробив додаткову перегородку в житловому приміщенні, арку, замінив всі дерев`яні вікна на пластикові, перекрив підлогу, стелю, поставив новий паркан з металопрофілю, обклав свою частину будинку сайдингом, демонтував старий хлів, поставив нову дерев`яну вбиральню.
На цей час 2/5 частини будинку повністю відокремлені від частини будинку, яка належить іншому співвласнику - ОСОБА_2 . Позивач облаштував окремий вихід, двір, огорожу, водопостачання. Протягом майже 14 років він оплачує комунальні послуги та податок на землю.
У 2018 році позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на 2/5 частки будинку за набувальною давністю. Дізнавшись про це, ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину будинку, який належав померлій ОСОБА_4, проте йому було відмовлено у зв`язку з наявністю спору про право стосовно спадкового будинку, який перебуває на розгляді у суді.
Рішенням суду у 2019 році позивачу відмовлено у позові до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю, проте рішенням апеляційного суду апеляційну скаргу задоволено частково та зазначено про не залучення належного співвідповідача Ніжинської міської ради Чернігівської області.
Позивач просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на 2/5 частини будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 грудня 2020 року позов ОСОБА_3 до Ніжинської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частини будинку АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач добросовісно заволодів спірною частиною будинку і продовжував відкрито, безперервно володіти ним протягом більше десяти років, а саме з 1993 року, а тому в силу вимог статті 344 ЦК України він набув право власності на цей будинок за набувальною давністю. Добросовісність володіння позивачем спірною частиною будинку підтверджується тим, що у період з 1993 року по 2004 рік ОСОБА_4 за свого життя повідомляла про намір віддати спірну частину будинку сім`ї позивача. З 2004 року, тобто після смерті ОСОБА_4, єдиний спадкоємець за заповітом спірної частини будинку - дочка позивача не прийняла спадщини, так як виїхала проживати за кордон. Отже, наміри та сподівання, легітимні очікування сім`ї ОСОБА_10 були такі, що спірна частина будинку буде належати їхній сім`ї, про що свідчать їхні подальші дії щодо капітального ремонту будинку, будівництва прибудови, паркану, перекриття даху. Те, що спірна частина будинку була спадковою жодним чином не впливає на добросовісність володіння нею позивачем, враховуючи, що з 2004 року спадкоємцем за заповітом була його дочка і спір між ними щодо володіння майном відсутній. Стосовно спору з відповідачем ОСОБА_2, то останній отримав у спадщину за заповітом свої 3/5 частини будинку і до 2018 року не виявляв жодних намірів щодо успадкування 2/5 частин будинку - 2/5, які ОСОБА_4 заповіла дочці позивача ОСОБА_6 . Крім цього, у справі відсутні відомості, що ця спадщина визнана відумерлою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 грудня 2020 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Ніжинської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовлено.
Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірне майно мало титульного власника, який від нього не відмовився, що не заперечується позивачем у справі, який посилається в позові на заповіт померлої тітки щодо спірного майна, яке не прийнято у власність у законному порядку дочкою позивача. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 січня 2018 року вбачається, що власником 3/5 частини будинку, розташованого на АДРЕСА_1, є ОСОБА_2, власником 2/5 частини вказаного будинку зазначено ОСОБА_4 (особа померла). Крім того, відповідно до даних спадкової справи, що була заведена Ніжинською міською державною нотаріальною конторою щодо майна ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачем ОСОБА_1 була подана відповідна заява 26 грудня 2017 року до Бахмацької районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини щодо 2/5 часток спірної частини будинку. Зазначене свідчить, що позивач був обізнаний про власника на спірну частину житлового будинку, а отже знав, що заволодів чужою річчю, відповідно, таке володіння не призводить до набуття права власності незалежно від тривалості такого володіння. Володіння майном вважатиметься добросовісним лише в тому випадку, якщо в момент набуття річчю її набувач не знав та не міг знати, що він володіє чужою річчю. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а тому позивач ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем спірного житлового приміщення, а відкритість і безперервність користування майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 грудня 2020 року залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), на який послався у своєму рішенні суд першої інстанції. Позивач більше 10 років добросовісно, відкрито та безперервно володів спірним майном, робив ремонт та реконструкцію будинку, сплачував комунальні послуги та податок на землю. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову, використав неналежний доказ та спотворив його, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Позивач наголошує на тому, що ніколи не подавав нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Як на його заяву про прийняття спадщини, апеляційний суд незаконно послався на заяву позивача нотаріусу від 26 грудня 2017 року, в якій він просив не здійснювати видачу ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину на 2/3 частки житлового будинку у АДРЕСА_1 у зв`язку з подачею позову до суду про визнання за собою права власності на дану частину будинку.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2021 відкрито касаційне провадження у справі № 740/3305/20, витребувано справу з суду першої інстанції.
У червні 2021 року матеріали цивільної справи № 740/3305/20 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 11 червня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, яка була тіткою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
За свого життя ОСОБА_4 склала заповіт від 03 лютого 1994 року, яким заповіла ОСОБА_6 2/5 частини житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
За заповітом ОСОБА_4 від 21 січня 1999 року 3/5 частини житлового будинку на АДРЕСА_1, вона заповіла ОСОБА_2 .
11 січня 2006 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно - 3/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 листопада 2009, яке набрало законної сили, ОСОБА_6 визначено додатковий строк терміном 2 місяці з дня набрання рішенням законної сили, для подачі заяви до Ніжинської міської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Матеріали справи не містять відомостей щодо прийняття ОСОБА_6 спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 січня 2018 року вбачається, що власником 3/5 частини будинку, розташованого на АДРЕСА_1, є ОСОБА_2, власником 2/5 частини вказаного будинку зазначено ОСОБА_4 (особа померла).
Згідно копії постанови Чернігівського апеляційного суду від 23 липня 2020 року ОСОБА_1 у лютому 2018 року звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину будинку за набувальною давністю, проте рішенням суду першої інстанції у позові було відмовлено, судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення місцевого суду змінено в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позовних вимог.
13 серпня 2019 року представник спадкодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_11 звернувся до Бахмацької районної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, на частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Постановою державного нотаріуса Ніжинської міської нотаріальної контори Чернігівської області від 19 серпня 2019 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/5 частини вказаного будинку у зв`язку з наявністю спору про право стосовно спадкового будинку, який перебуває на розгляді в суді.