Постанова
Іменем України
15 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 403/11009/12
провадження № 61-15497св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання права власності на частину домоволодіння та визнання частково недійсним договору дарування,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати за ним право власності на частку зроблених ним поліпшень, яка встановлена судовою будівельно-технічною експертизою, в розмірі 15,6 % спірного будинку із прибудинковими спорудами, а також визнати частково недійсним договір дарування спірного будинку разом із прибудинковими спорудами.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська заочним рішенням від 22 квітня 2015 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав за ОСОБА_1 право власності на 39/250 частин у домоволодінні АДРЕСА_1 . Визнав договір дарування домоволодіння АДРЕСА_1 від 21 вересня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Медяник В. А., реєстровий номер 5-1599, в частині 39/250 частин у вказаному домоволодінні недійсним. Вирішив питання розподілу судових витрат.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 12 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про визнання права власності на частину домоволодіння та визнання частково недійсним договору дарування визнав неподаною та повернув апелянтам.
Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху для надання документу про доплату судового збору та апеляційної скарги із усунутими недоліками разом із копіями у відповідності до кількості учасників справи.
05 серпня 2021 року до суду надійшли заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій було виконано вимоги ухвали лише в частині доплати судового збору.
Таким чином вважав, що недоліки апеляційної скарги в частині надання до суду апеляційної скарги із усунутими недоліками разом із копіями у відповідності до кількості учасників справи не усунуто.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року представник ОСОБА_3 - адвокат Щербина Ю. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року в якій просила оскаржене судове рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі представник заявника посилається на те, що заявником, на виконання вимог ухвали Дніпровського апеляційного суду, повністю було усунуто недоліки апеляційної скарги та сплачено судовий збір.
Стосовно незазначення відомостей про третю особу, представник заявника вказувала, що за матеріалами первісної позовної заяви ОСОБА_3 був у статусі третьої особи, надалі позивачем було подано уточнену позовну заяву в якій ОСОБА_3 був вже зазначений, як відповідач у справі.
Ухвали про прийняття уточненої позовної заяви матеріали справи не містять, як не містить і уточнена позовна заяви вимог до ОСОБА_3 як відповідача, тобто, на думку представника заявника, ОСОБА_3 так і залишився у статусі третьої особи.
Таким чином, відповідно до кола осіб, які були вказані у першій позовній заяві, у справі існують лише три сторони: ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_3 (третя особа).
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 403/11009/12.
12 січня 2022 року цивільна справа № 403/11009/12 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська заочним рішенням від 22 квітня 2015 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав за ОСОБА_1 право власності на 39/250 частин у домоволодінні АДРЕСА_1 . Визнав договір дарування домоволодіння АДРЕСА_1 від 21 вересня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Медяник В. А., реєстровий номер 5-1599, в частині 39/250 частин у вказаному домоволодінні недійсним. Вирішив питання розподілу судових витрат.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 29 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про визнання права власності на частину домоволодіння та визнання частково недійсним договору дарування залишив без руху і надав строк заявникам для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали.
Апеляційний суд з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 356 ЦПК України, вказував про те, що в апеляційній скарзі не зазначено відомостей щодо третьої особи, та звертав увагу на необхідність доплати судового збору в сумі 3 384 грн.
05 серпня 2021 року до суду апеляційної інстанції надійшли заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій було виконано вимоги ухвали лише в частині доплати судового збору (а. с. 135, 136).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.