Постанова
Іменем України
12 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 640/14229/15-ц
провадження № 61-16739св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовну заяву мотивовано тим, що 13 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір.
За умовами цього договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 17 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом на термін до 11 серпня 2017 року. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином.
Проте, на переконання позивача, ОСОБА_1 не виконав обовʼязок з повернення кредитних коштів, у звʼязку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 35 194,72 дол. США.
ПАТ КБ "Приватбанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 13 серпня 2007 року № HAE2GA00000027 у розмірі 35 194,72 дол. США, що еквівалентно 744 720,30 грн, та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право вимоги за кредитним договором від 13 серпня 2007 року № HAE2GA00000027 було переуступлено від АТ КБ "ПриватБанк" до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі також - ПАТ "А-Банк"). Позивач не довів правомірність нарахування відповідачу заборгованості.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2017 року скасовано і прийнято нову постанову про часткове задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк". Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 457,48 дол. США. У задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення процентів, пені, комісії та штрафних санкцій відмовлено. Вирішено питання про розподіл судового збору.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що на підтвердження факту переходу права вимоги за договором кредиту від ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "А-Банк" позивач надав до суду копію договору факторингу від 01 листопада 2007 року № 1.
Згідно з наданими відповідачем копіями платіжних квитанцій за період з вересня 2007 року до листопада 2013 року він вносив грошові кошти на виконання зобов`язань за договором кредиту на рахунок ПАТ КБ "ПриватБанк".
ПАТ КБ "ПриватБанк" надало виписки про наявність транзитного (основного) рахунку ПАТ "А-Банк", які підтверджують зарахування платежів за договором кредиту.
На підтвердження перерахування ПАТ "А-Банк" заборгованості за договором кредиту ПАТ "А-Банк" надало до суду копії платіжних доручень від 03 червня 2014 року на суму 12 290,52 дол. США із зазначенням ПАТ КБ "ПриватБанк" як платника, а ПАТ "А-Банк" - як банка платника та одержувача платежу.
ПАТ КБ "ПриватБанк" надало також докази зворотного відступлення йому права вимоги за кредитним договором від ПАТ "А-Банк" у вигляді копії додаткової угоди від 25 квітня 2014 року № 1 до договору факторингу від 01 листопада 2007 року № 1 та акта прийому-передачі договорів і розрахунок заборгованості від 03 червня 2014 року.
Згідно з випискою із рахунку ОСОБА_1 кошти за договором кредиту з 19 вересня 2007 року надходили до ПАТ КБ "ПриватБанк", з 28 грудня 2007 року надходили до ЗАО "А-Банк", а з 03 червня 2014 року заборгованість за договором кредиту знову була повернута ПАТ КБ "ПриватБанк".
Таким чином, на момент звернення до суду з указаним позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" є належним кредитором ОСОБА_1
09 липня 2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" направило ОСОБА_1 вимогу про дострокове виконання зобов`язань за договором кредиту та звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 .
Відповідно до позовної заяви ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки у справі № 640/15130/13-ц станом на 15 серпня 2013 року заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту становить 12 517,83 дол. США, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 9 928,49 дол. США, за відсотками за користування кредитом - 936,56 дол. США, комісії за користування кредитом - 306,00 дол. США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язання та штрафів - у розмірі 31,29 дол. США (фіксована частина) та 594,60 дол. США (процентна складова).
Кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом до певної дати - 09 серпня 2013 року (з тридцятого дня від дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування ним).
У такому разі має бути застосована вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
ПАТ КБ "ПриватБанк" мало право нараховувати проценти, комісію та штрафні санкції за кредитним договором до 09 серпня 2013 року, однак станом на цю дату заборгованість за такими платежами відсутня, стягненню вони не підлягають.
Умови, викладені у пункті 7.1 договору кредиту, за якими ОСОБА_1 як позичальник повинен сплачувати на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" винагороди за надання фінансового інструменту, є нікчемними. З огляду на сплачені ОСОБА_1 на виконання указаного пункту грошові кошти, суму заборгованості за кредитом визначено апеляційним судом у розмірі 5 457,48 дол. США.
Посилання представника відповідача на пропуск ПАТ КБ "ПриватБанк" строку позовної давності спростовується матеріалами справи, оскільки ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося о суду з позовом 17 серпня 2015 року, а останній платіж відповідачем було здійснено 04 листопада 2013 року.
Апеляційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" та позов визнані судом обґрунтованими на 15,51 %, при поданні позову банк сплатив 3 654,00 грн, при поданні апеляційної скарги - 4 019,40 грн. Тому з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню 1 190,15 грн судового збору ((3654*15,51%) + (4019,4*15,51%)).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2017 року залишити в силі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач не довів, що він є належним позивачем, а також правомірність нарахування заборгованості відповідачу.
Порушивши вимоги частини третьої статті 367 ЦПК України, апеляційний суд без належних правових підстав долучив нові докази у справі, які стосуються зворотного відступлення права вимоги за кредитним договором від ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "А-Банк.
Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" в обсязі 15,51 % від загального розміру позовних вимог, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив ОСОБА_1 у стягненні на його користь судових витрат, понесених ним як сплата за проведення судово-економічної експертизи.
Також апеляційний суд не звернув увагу на висновок судово-економічної експертизи в тій частині, що позивач безпідставно збільшив заборгованість за кредитом на 913,15 дол. США у вигляді сплати страхових внесків. У зв`язку з викладеним, на переконання відповідача, остаточний розрахунок заборгованості за кредитом повинен бути зменшений на 913,15 дол. США.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 АТ КБ "ПриватБанк" до суду не подавало.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Кузнєцова В. О., Жданової В. С., Ігнатенка В. М. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано з Київського районного суду м. Харкова цивільну справу № 640/14229/15-ц.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2021 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В. Визначено суддів, які входять до складу колегії суддів: Воробйова І. А., Лідовець Р. А.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
13 серпня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № HAE2GA00000027, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 17 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом на термін до 11 серпня 2017 року (т. 1, а. с. 10-12).
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 13 серпня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № HAE2GA00000027. За умовами договору іпотеки ОСОБА_1 на забезпечення виконання ним умов договору кредиту щодо повного та своєчасного повернення кредитних коштів та сплати всіх належних платежів передав в іпотеку банку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з підпунктом 18.1 договору іпотеки іпотекодавець зобов`язався застрахувати предмет іпотеки (т. 1, а. с. 61-63).
01 листопада 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "А-Банк" укладений договір факторингу, відповідно до якого ЗАТ КБ "ПриватБанк" відступило ПАТ "А-Банк" свої права вимоги за кредитними договорами, укладеними, у тому числі з відповідачем ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 244-247).
На підтвердження факту переходу права вимоги за договором кредиту від 13 серпня 2007 року № HAE2GA00000027 від ЗАТ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "А-Банк" надана копія договору факторингу від 01 листопада 2007 року № 1.
Згідно з копіями платіжних квитанцій, наданих до суду ОСОБА_1, протягом вересня 2007 року - листопада 2013 року він вносив грошові кошти на виконання зобов`язань за договором кредиту на рахунок ПАТ КБ "ПриватБанк" (т. 2, а. с. 49-119).
Відповідно до виписок, наданих ПАТ КБ "ПриватБанк", апеляційним судом встановлено наявність транзитного (основного) рахунку ПАТ "А-Банк", що підтверджує зарахування платежів за договором кредиту (т. 3, а. с. 137-151).
На підтвердження перерахування ПАТ "А-Банк" заборгованості за договором кредиту ПАТ "А-Банк" надало до суду копії платіжних доручень від 03 червня 2014 року на суму 12 290,52 дол. США із зазначенням ПАТ КБ "ПриватБанк" як платника, а ПАТ "Акцент-Банк" - як банка платника та одержувача платежу (т. 4, а. с. 71-74, 76, 77).
Відповідно до додаткової угоди від 25 квітня 2014 року № 1 до договору факторингу від 01 листопада 2007 року № 1 (т. 3, а. с. 73-75), акта прийому-передачі договорів та розрахунку заборгованості від 03 червня 2014 року (т. 3, а. с. 68-72), ПАТ "А-Банк" у зворотному порядку відступило ПАТ КБ "ПриватБанк" право вимоги за кредитним договором від 13 серпня 2007 року № HAE2GA00000027.
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 25 квітня 2014 року № 1 до договору факторингу від 01 листопада 2007 року № 1 підпункт 1.1 цього договору доповнено пунктами 10-14. За змістом доданих положень, у разі невиконання боржниками (іпотекодавцями) будь-яких умов за договорами про іпотечний кредит і/або за договорами іпотеки, фактор має право вимагати від клієнта зворотного відступлення права вимоги, які були відступлені клієнтом за цим договором. Додаткова угода містить загальну суму зворотного викупу за всіма вимогами та формулу визначення вартості зворотного відступлення (т. 3, а. с. 73-75).
Згідно з випискою із рахунку ОСОБА_1 кошти за договором кредиту з 19 вересня 2007 року надходили до ПАТ КБ "ПриватБанк", з 28 грудня 2007 року - до ЗАО "А-Банк" та з 03 червня 2014 року заборгованість за договором кредиту знову була повернута ПАТ КБ "ПриватБанк" (т. 3, а. с. 58-62).
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 травня 2014 року у справі № 640/15130/13-ц за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 серпня 2007 року № HAE2GA00000027 в розмірі 12 517,83 дол. США, що еквівалентно 100 017,43 грн:
- звернуто стягнення на квартиру, загальною площею 32,50 кв. м, житловою площею 16,80 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки від 13 серпня 2007 року № HAE2GA00000027) ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки;
- виселено ОСОБА_1 з квартири (предмет іпотеки), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
- вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 02 липня 2014 року у справі № 640/15130/13-ц рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 травня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ПАТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні позову.
Указаними судовими рішеннями встановлено, що 09 липня 2013 року (згідно із поштовим реєстром) ПАТ КБ "ПриватБанк" направило ОСОБА_1 вимогу від 27 червня 2013 року № 30.1.0/2-274 про дострокове виконання зобов`язань за договором кредиту.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 липня 2020 року у справі № 378/305/18 (провадження № 61-46239св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18), від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах вимог касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.