Постанова
Іменем України
12 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 373/1392/20
провадження № 61-14376св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Панченко Тетяна Анатоліївна, на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2021 року у складі судді Свояка Д. В. та постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "УПСК") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Позовну заяву мотивовано тим, що 16 вересня 2019 року в м. Переяславі Київської області сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) внаслідок порушення Правил дорожнього руху (далі - ПДР) ОСОБА_1, який без посвідчення водія керував транспортним засобом "BMW", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У результаті ДТП від отриманих тілесних ушкоджень померла ОСОБА_4
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дочками ОСОБА_4 .
Цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу "BMW", реєстраційний номер НОМЕР_1, було застраховано у ПрАТ "УПСК".
На виконання договірних зобов`язань, за умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13 грудня 2018 року, укладеного з власником транспортного засобу "BMW", реєстраційний номер НОМЕР_1, та ПрАТ "УПСК", останнє здійснило страхове відшкодування на користь ОСОБА_2 у розмірі 55 000,00 грн, як дочці потерпілої ОСОБА_4 .
Відповідно, ПрАТ "УПСК" вважає, що набуло права зворотної (регресної) вимоги до відповідача.
ПрАТ "УПСК" просило суд стягнути з ОСОБА_1 суму в розмірі 55 000,00 грн та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2021 року позов ПрАТ "УПСК" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "УПСК" на відшкодування шкоди 25 037,50 грн.
У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 29 962,50 грн відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "УПСК" понесені судові витрати у сумі 7 102,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач заподіяв третім особам шкоду у зв`язку із спричиненням смерті їх матері внаслідок ДТП.
Потерпілий має право на власний розсуд обирати спосіб здійснення свого права на відшкодування шкоди: або шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоду, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
З наданих до суду доказів вбачається, що відповідач відшкодовував моральну та матеріальну шкоду ОСОБА_2 у розмірі 3 500,00 дол. США, остання підтвердила, що претензій до відповідача не має та не матиме.
При цьому ні відповідач, ні третя особа ОСОБА_2 не повідомили позивача про здійснене відшкодування заподіяної шкоди.
ОСОБА_2 отримала страхове відшкодування шкоди, заподіяної як їй, так і ОСОБА_3, як дочкам загиблої ОСОБА_4, розмір якого був визначений на обох доньок (третіх осіб) у сумі 50 075,00 грн. Відповідно, ОСОБА_3 повинна була отримати відшкодування моральної шкоди у сумі 25 037,50 грн.
Отже, ОСОБА_2 безпідставно отримала страхове відшкодування спричиненої їй майнової та моральної шкоди, оскільки таке відшкодування вона отримала безпосередньо від відповідача 06 листопада 2019 року. За цих обставин позовні вимоги у частині вимог до ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Оскільки ОСОБА_3 відшкодування заподіяної їй моральної шкоди від відповідача не отримувала та звернулась за таким відшкодуванням до позивача через свого представника, а позивач здійснив таке відшкодування в інтересах ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на підставі відповідної заяви, то наявні законодавчо визначені обставини для регресного відшкодування такої виплати, і позовні вимоги до ОСОБА_3 є обґрунтованими.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року апеляційну скаргу ПрАТ "УПСК" задоволено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позовні вимоги ПрАТ "УПСК" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "УПСК" 55 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "УПСК" судові витрати у розмірі 10 255,00 грн.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом, порушивши підпункти 2.1 а), 12.3, 12.4 ПДР. Отже, позивач має право на звернення з регресним позовом до нього, як до водія забезпеченого транспортного засобу.
Серед підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування, визначених Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", такої підстави, як отримання третьою особою від страхувальника повного відшкодування збитків, немає.
Посилання відповідача на здійснення ним відшкодування ОСОБА_2 і відсутність у неї до нього претензій не є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування та для відмови у задоволенні регресної вимоги, пред`явленої страховиком, оскільки отримання третьою особою від винної особи відшкодування шкоди не позбавляє її права на отримання страхового відшкодування. У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги відповідача є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У серпні 2021 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Панченко Т. А., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідачем здійснено повне відшкодування шкоди, заподіяної третім особам, що було визнано під час розгляду справи. На переконання заявника, стягнення з нього суми відшкодування на користь позивача є подвійною відповідальністю за одне і те саме правопорушення. Сам по собі факт неповідомлення страховика про настання страхового випадку та здійснення відшкодування не може бути покладено в основу ухвалення рішення про стягнення коштів в порядку регресу. Суди під час розгляду справи неправильно застосували положення статей 1191, 1194 ЦК України.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у жовтні 2021 року, представник ПрАТ "УПСК" адвокат Юхименко С. Ю. заперечував проти доводів касаційної скарги ОСОБА_1, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Панченко Т. А., на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 373/1392/20.
Відмовлено ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Панченко Т. А., у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2019 року у справі № 373/2202/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 12 грудня 2019 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1, в присутності його законного представника ОСОБА_5 та захисника адвоката Козацького А. О., за наявності письмової згоди потерпілої ОСОБА_2 (а. с. 63-66).
Зазначеним вироком суду встановлено, що 16 вересня 2019 року близько 10.00 год ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "BMW 525", реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, в порушення підпунктів 2.1а), 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху перевищив максимально дозволену швидкість руху в населеному пункті, при виникненні небезпеки для його руху - велосипедиста ОСОБА_4, яка виїхала на перехрестя з вул. Гімназійної та перетинала вул. Покровську справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, не вжив усіх заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 .
Внаслідок ДТП ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень померла в кареті швидкої медичної допомоги, що підтверджується копіями лікарського свідоцтва про смерть від 17 вересня 2019 року № 174 Переяслав-Хмельницького міжрайонного відділення КОБ СМЕ та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 17 вересня 2019 року, виданим Переяслав-Хмельницьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (а. с. 23, 25-26).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дочками померлої ОСОБА_4, що підтверджується копіями їх паспортів, копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 від 12 травня 1972 року, виданим Переяслав-Хмельницьким бюро ЗАГС Київської області, та серії НОМЕР_4 від 16 липня 1968 року, виданим Переяслав-Хмельницьким бюро ЗАГС Київської області; копіями свідоцтв про одруження серії НОМЕР_5 від 10 жовтня 2019 року, виданим Переяслав-Хмельницьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, та серії НОМЕР_6 від 26 вересня 1987 року, виданим Лецьківською сільською радою Переяслав-Хмельницького району Київської області (а. с. 28-39).
Згідно з довідкою від 25 вересня 2019 року № 2055, виданою Виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради, ОСОБА_4 на день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована разом із дочкою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 40).
На поховання ОСОБА_4 її дочкою ОСОБА_2 були здійснені витрати у розмірі 9 358,00 грн, що підтверджується копіями товарних чеків від 17 та 18 вересня 2019 року (а. с. 41-56).
Відповідно до копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13 грудня 2018 року № АМ/8156628 цивільно-правова відповідальність власника ( ОСОБА_6 ) транспортного засобу "BMW", реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована у ПрАТ "УПСК" (а. с. 62).
Повідомлення про ДТП, яке може бути підставою для здійснення страхового відшкодування відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ОСОБА_2 здійснила 14 лютого 2020 року (а. с. 16-17).
Того ж дня ОСОБА_2 подала заяву позивачеві про страхове відшкодування, в якій у графі "Інформація про здійснені взаєморозрахунки (заповнюється, якщо між страхувальником та потерпілим були проведені розрахунки, пов`язані з відшкодуванням шкоди потерпілому)" власноручно зазначила "не здійснювались" (а. с. 18).
Із заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ "УПСК" звернувся представник третіх осіб, в якій він просив виплатити: на користь ОСОБА_2 моральну шкоду 25 038,00 грн, витрати на поховання - 9 358 грн; на користь ОСОБА_3 - моральну шкоду 25 038,00 грн. Заява отримана позивачем 08 листопада 2019 року (а. с. 21, 22).
З копії заяви ОСОБА_3 від 01 лютого 2020 року вбачається, що остання відмовилась від виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 .
Відповідно до угоди, укладеної 24 лютого 2020 року між ПрАТ "УПСК" та ОСОБА_2, остання визначила загальний розмір страхового відшкодування згідно зі статтею 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за шкоду, пов`язану зі смертю матері ОСОБА_4, в розмірі 55 000,00 грн.
З розрахунку страхового відшкодування вбачається, що страхова сума за шкоду, заподіяну життю, становить: шкода, пов`язана витратами на поховання, - у сумі 9 358,00 грн, моральна шкода - 50 075,00 грн, загальний розмір - 59 434,00 грн, угода - 55 000,00 грн, економія - 4 434,00 грн (а. с. 15).
На підставі страхового акта від 10 березня 2020 року № ОЦ/025/00/19/0433 ПрАТ "УПСК" було виплачено на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 55 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 10 березня 2020 року № 10303 (а. с. 14, 19).
У претензії від 28 квітня 2020 року ПрАТ "УПСК" запропонувало ОСОБА_1 перерахувати добровільно протягом 30-ти днів з моменту отримання цього листа сплачене ПрАТ "УПСК" страхове відшкодування за пошкоджений застрахований автомобіль, що становить 55 000,00 грн (а. с. 11, 12).
У відповіді на претензію ПрАТ "УПСК", у заяві від 28 травня 2020 року ОСОБА_1 зазначив, що не погоджується з вимогами претензії, оскільки шкоду потерпілій стороні ним було відшкодовано добровільно, однак відповідних доказів на підтвердження цих обставин до заяви не додано (а. с. 10).
06 листопада 2019 року ОСОБА_2 написала розписку та заяву, згідно з якими вона, як потерпіла у кримінальному провадженні за фактом загибелі ОСОБА_4, повідомляє, що претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_1 не має. Завдана шкода відшкодована у повному обсязі (3 500,00 дол. США) (а. с. 104, 105).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 131/153/17 (провадження
№ 61-33384св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), та вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім цього, у касаційній скарзі викладено доводи про те, що ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та ця справа має виняткове значення для ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.