Постанова
Іменем України
12 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 497/1017/20
провадження № 61-14172св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, ОСОБА_2, державний реєстратор відділу державної реєстрації при виконавчому комітеті Болградської міської ради Одеської області Галамай Ольга Євгенівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Болградського районного суду Одеської області від 26 листопада 2020 рокуу складі судді Кодінцевої С. В. та постанову Одеського апеляційного суду
від 02 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування запису про державну реєстрацію права власності та відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивачу на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, яка була передана ним в іпотеку банку на забезпечення виконання укладеного між сторонами кредитного договору від 27 березня 2008 року. 07 грудня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу
Виноградовою В. Ю. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за банком на належну позивачу квартиру. Не погоджуючись із таким рішенням приватного нотаріуса позивач звернувся до суду із відповідним позовом, який заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області 31 березня 2020 року задоволено та скасовано запис про державну реєстрацію права власності на вказане майно за
АТ КБ "Приватбанк". Крім того, у період оскарження банком зазначеного судового рішення у апеляційному порядку, ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 07 липня 2020 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову та заборонено вчиняти реєстраційні дії щодо спірного майна. Крім того, суд апеляційної інстанції ухвалою
від 30 червня 2020 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою банку на зазначене судове рішення.
Вказує, що незважаючи на судову заборону та наявність чинного судового рішення про скасування реєстраційного запису про державну реєстрацію права власності на належну йому квартиру за банком, 24 липня 2020 року відповідач відчужив вказане майно за договором купівлі-продажу
ОСОБА_2 .
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24 липня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М., скасувати запис № 53293251 про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2, а також стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Болградського районного суду Одеської області
від 26 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, скасовано рішення державного реєстратора від 24 липня 2020 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 вказаної квартири та припинено її право власності на вказане житлове приміщення. В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що у порушення вимог чинного законодавства, за наявності судової заборони та ввівши ОСОБА_2 в оману, банк відчужив належну позивачу квартиру на користь останньої, а тому оспорюваний договір купівлі-продажу слід визнати недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за останньою. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суди виходили із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на їх підтвердження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що заочне рішення Болградського районного суду Одеської області 31 березня 2020 року, яким було задоволено та скасовано запис про державну реєстрацію права власності на вказане майно за АТ КБ "Приватбанк", на час продажу спірного майна не набрало законної сили та було скасовано постановою Одеського апеляційного суду від 18 травня 2021 року. Крім того, запис про державну реєстрацію права власності на вказане майно за АТ КБ "Приватбанк", який скасовано вказаним судовим рішенням, був вчинений не на підставі іпотечного договору, укладеного із позивачем, а на підставі договору іпотеки, укладеного між банком та ТОВ "Естейт Селлінг". Вказує, що позивач у позовній заяві не зазначив жодної підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним, а банк не вчиняв жодних дій, які б свідчили про навмисне введення іншої сторони договору в оману, таких доказів матеріали справи не містять.
Відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 24 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір, за умовами якого позивач отримав кредит у розмірі 82 020 грн, з кінцевим строком повернення кредитних коштів з відсотками до 27 березня
2018 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 31 березня 2008 між позивачем та банком укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
10 жовтня 2012 року рішенням Болградського районного суду Одеської області (справа № 1507/2113/12) у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед банком у розмірі 213 468,28 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - зазначену вище квартиру шляхом її продажу з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу іпотеки.
05 вересня 2016 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Естейт Селлінг", на підставі рішення Болградського районного суду Одеської області
від 10 жовтня 2012 року, укладено договір купівлі-продажу спірної квартири.
23 вересня 2016 року між ТОВ "Естейт Селлінг" та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір іпотеки № 3046, предметом якого є належна товариству квартира АДРЕСА_1, зокрема на забезпечення виконання умов кредитного договору від 26 травня 2015 року, укладеного між тими самими сторонами.
07 грудня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Виноградовою В. Ю. на підставі договору іпотеки від 23 вересня 2016 року № 3046 зареєстровано перехід права власності на предмет іпотеки до ПАТ КБ "ПриватБанк" на спірну квартиру.
Заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області
від 31 березня 2020 року (справа № 497/1459/19) задоволено позов
ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк", визнано незаконним та скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Виноградової В. Ю. від 07 грудня 2016 року про реєстрацію права власності на спірну квартиру за АТ КБ "ПриватБанк".
АТ КБ "ПриватБанк" оскаржило вказане судове рішення в апеляційному порядку та ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження у вказаній справі.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 червня 2020 року (справа
№ 497/1459/19) задоволено заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову та до набрання законної сили рішення Болградського районного суду Одеської області від 31 березня 2020 року заборонено вчиняти дії щодо відчуження квартири
АДРЕСА_1 .
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 червня 2020 року (справа
№ 497/1459/19), закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою
АТ КБ "ПриватБанк" на заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 31 березня 2020 року, з огляду на те, що заочне рішення не переглядалося, та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду апеляційної інстанції від 22 червня 2020 року.
Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 07 липня
2020 року (справа № 497/831/20) задоволено заяву ОСОБА_1, подану до пред`явлення позову, про забезпечення позову та заборонено вчиняти реєстраційні дії щодо квартири
АДРЕСА_1 .
24 липня 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" за договором купівлі-продажу відчужив зазначену квартиру на користь ОСОБА_2 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 травня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 31 березня 2020 року (справа № 497/1459/19) скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Оскільки судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не оскаржуються, то відповідно до положення статті 400 ЦПК України їх законність в цій частині суддів не перевіряється.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо суб`єктного складу учасників справи
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц).
З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.
Предметом спору у справі, що переглядається, є визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 24 липня 2020 року, укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 . Іншою позовною вимогою є скасування запису про реєстрацію права власності за
ОСОБА_2 на спірну квартиру.
Однак покупця ОСОБА_2 не залучено до участі у справі як відповідача.
Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.