Постанова
Іменем України
12 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 758/1323/17
провадження № 61-19571св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_3, яка діє від себе та як законний представник малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5 (відповідачі за зустрічним позовом),
треті особи: служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_6,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 22 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Нежури В. А.,
Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С., ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання права власності на нерухоме майно.
Позовну заяву мотивовано тим, що 20 березня 2015 року між нею та
ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого позивач отримала у борг кошти в розмірі 792 927 грн, що еквівалентно 32 000 євро, які зобов`язалася повернути позикодавцеві до 14 жовтня 2016 року готівкою у євро. Зазначала, що з метою забезпечення зобов`язання за договором позики 20 березня 2015 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, відповідно до якого вона передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Вказувала, що 25 листопада 2016 року приватним нотаріусом
Войтовським В. С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32559466, про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на предмет іпотеки.
Позивач посилалася на те, що рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, у зв`язку з яким її позбавлено права власності, прийняте із порушенням вимог законодавства, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки існує спір про розмір заборгованості, а також на момент переходу права власності до іпотекодержателя не визначено вартість предмета іпотеки.
Позивач просила скасувати вказане рішення приватного нотаріуса, а також визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, яка діє від себе та як законний представник малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування вказаною квартирою, усунути їй перешкоди у користування належним їй майном шляхом виселення відповідачів із квартири АДРЕСА_1 . Посилалася на те, що вона є власником спірної квартири, однак відповідачі чинять їй перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні цим майном.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року у складі судді Ларіонової Н. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С. від 25 листопада 2016 року № 32559466 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру
АДРЕСА_1 .В іншій частині позову відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація права власності на спірну квартиру за
ОСОБА_2 проведена з порушенням вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку", оскільки окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами не укладалось, рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не ухвалювалось, тому рішення приватного нотаріуса від 25 листопада 2016 року підлягає скасуванню, а право власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 - поновленню.
Оскільки право власності ОСОБА_1 поновилося зі скасування оскаржуваного рішення приватного нотаріуса від 25 листопада 2016 року, то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення не підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року скасовано та відмовлено повністю у задоволенні позовів ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 .
Постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 мотивовано тим, що ОСОБА_2 надала нотаріусу усі документи, що передбачені чинним законодавством, які необхідні для проведення відповідної реєстрації, а тому оскаржуване рішення приватного нотаріуса є законним та не підлягає скасуванню, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції виходив із того, що квартира, яка є предметом іпотеки, була набута іпотекодавцем не за рахунок наданої ОСОБА_2 ОСОБА_1 позики, тому виселення відповідачів без надання їм іншого постійного жилого приміщення відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР є неможливим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні її позову та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що при здійсненні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 приватний нотаріус не перевірив розмір заборгованості за договором позики, який відрізняється від розміру, зазначеного у надісланій на адресу позичальника вимозі про усунення порушень умов договору, а також не перевірив наявність реєстрації місця проживання у спірній квартирі малолітнього ОСОБА_4, не отримав дозволу органу опіки та піклування на проведення реєстраційних дій. Крім того, приватний нотаріус не перевірив вартість предмета іпотеки, яка значно перевищує суму заборгованості.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 15 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 березня 2015 року між ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 (позикодавець) укладено нотаріально посвідчений договір позики (із подальшим внесенням змін до нього), за умовами якого позичальник отримала від позикодавця позику у розмірі 792 927 грн, що еквівалентно 32 000 євро, які зобов`язалася повернути позикодавцеві до 14 жовтня
2016 року готівкою у валюті євро.
З метою забезпечення зобов`язання за договором позики, 20 березня
2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, відповідно до якого позичальник передала в іпотеку позикодавцеві належну їй на праві власності квартиру
АДРЕСА_1 .
У розділі 5 договору іпотеки міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
У пункті 5. 1. іпотечного договору сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".
Пунктом 5.3. договору іпотеки передбачено, що у разі застосування передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя, даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки у відповідності до чинного законодавства.
17 жовтня 2016 року ОСОБА_2 направила на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, зокрема іпотекодержателем запропоновано іпотекодавцю здійснити повний розрахунок та повернути борг у розмірі
32 000,00 євро протягом 30 днів з моменту отримання цієї вимоги. Дану вимогу ОСОБА_1 отримала 19 жовтня 2016 року.
25 листопада 2016 року приватним нотаріусом Войтовським В. С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32559466, про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на предмет іпотеки. Для вчинення реєстраційних дій нотаріусу були надано, зокрема, копії договорів позики та іпотеки, звіт про оцінку майна, а також вимога про усунення порушення від 17 жовтня 2016 року.
Позиція Верховного Суду
Оскільки постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 не оскаржується, то відповідно до статті 400 ЦПК України її законність в цій частині колегією суддів не перевіряється.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 зазначеного Закону).
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк
та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями статті 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Стаття 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка діяла на час
укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
У розділі 5 договору іпотеки міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
У пункті 5. 1. іпотечного договору сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".
Пунктом 5.3. договору іпотеки передбачено, що у разі застосування передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя, даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки у відповідності до чинного законодавства.