Постанова
Іменем України
12 квітня 2022 року
справа № 2-1627/10
провадження № 61-8673св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_3,
представник особи, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника особи, яка не брала участі у справі
ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу.
Позовну заяву мотивовано тим, що вони із ОСОБА_2 перебували
у зареєстрованому шлюбі з 29 грудня 1999 року. Спільне життя із ОСОБА_2 фактично припинено з липня 2009 року у зв`язку із непорозумінням між ними та різниці характерів. Вважала, що збереження сім`ї неможливе та суперечить їх інтересам, примирення між ними неможливе.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2, зареєстрований у виконкомі Перещепинської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, актовий запис від 29 грудня 1999 року № 88.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новомосковського міськрайонного суд Дніпропетровської області від 12 липня 2010 року у складі судді Городецького Д. І. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, зареєстрований 29 грудня 1999 року у виконавчому комітеті Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, актовий запис № 88.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що шлюбні відносини між сторонами закінчилися з липня 2009 року. Сумісне життя не склалося
з причини відсутності взаєморозуміння між ними, втрати почуттів та поваги до відповідача. При таких обставинах суд вважав, що подальше спільне життя і збереження сім`ї стало неможливим, а збереження шлюбних відносин суперечило б їхнім інтересам.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 12 липня 2010 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу закрито.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наявна
в матеріалах справи телеграма, відповідно до якої ОСОБА_2 просить розглянути справу за його відсутності та не заперечує проти задоволення позову, не має жодних відміток про те, що саме відповідачем було надіслано цю телеграму. Наявне оголошення в газету, також не вважається належним повідомленням. Матеріали справи не містять жодних доказів щодо направлення взагалі будь-якої кореспонденції у цій справі на адресу відповідача та її повернення на адресу суду першої інстанції з підстав
не одержання адресатом.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції, у порушення статті 74 ЦПК України 2004 року належним чином не повідомив відповідача про розгляд справи
12 липня 2010 року, зазначені порушення норм процесуального права
є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Позивач у справі померла ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки правовідносини
у справі не допускають правонаступництво, то суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої
статті 255 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, представник особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року справу № 2-1627/10 призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).
Вважає, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі
№ 1306/8251/2012 (провадження № 61-14203св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника
ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на касаційну скаргу у якому зазначено,
що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 грудня 1999 року у виконкомі Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Серьогіна Г. С.
та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, актовий запис № 88.
Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дітей не мають.
19 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, на обґрунтування якого послалась на те, що сімейні відносини з відповідачем припинені у липні 2009 році у зв`язку
із відсутністю взаєморозуміння, різниці характерів, любові та поваги один
до одного. Разом із цим посилалась на те, що відповідач систематично влаштовував сварки, проявляв неповагу до сім`ї, у зв`язку із цим подальше спільне життя та збереження шлюбу ОСОБА_1 вважала неможливим.
Суд розглянув справу за відсутності відповідача та 12 липня 2010 року ухвалив рішення про розірвання шлюбу. Відомості про вручення ОСОБА_5 судової повістки, відповідно до вимог статті 74 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи), матеріали справи не містять.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд першої інстанції вважав встановленим той факт, що подальше подружнє життя та збереження сім`ї неможливе, оскільки суперечить інтересам позивача.
29 грудня 1999 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.
05 лютого 2008 року ОСОБА_2 звернувся до Апеляційного суду Дніпропетровської області із апеляційною скаргою на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 12 липня 2010 року, а також із заявою про поновлення строку
на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення суду першої інстанції, які мотивував тим, що йому не було відомо про його ухвалення, судову повістку про виклик до суду у справі про розірвання шлюбу
не отримував, у зв`язку із чим не був присутній у судовому засіданні.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.