Постанова
Іменем України
05 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 143/1441/18
провадження № 61-15510св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС Агро Захід"
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Агро Захід" на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2021 року у складі судді Бойко А. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К., Денишенко Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ "Концерн Сіменс-Агро" про визнання недійсною додаткової угоди до укладеного між нею та ТОВ "Концерн Сімекс - Агро" договору оренди земельної ділянки від 05 січня 2006 року, площею 4,3824 га, кадастровий номер 0523483800:02:000:0156, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого у Вінницькій філії ДП "Центр ДЗК" 14 вересня 2006 року строком на 10 років.
Після закінчення строку дії оренди їй стало відомо, що 17 вересня 2010 року між нею та відповідачем було зареєстровано додаткову угоду № 0410051001138 до договору оренди, якою змінено строк дії договору оренди 20 років. Вказані договір та додаткова угода були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 грудня 2017 року.
Посилаючись на те, що додаткову угоду не підписувала і не укладала, просила визнати її недійсною.
Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 08 січня 2020 року у зв`язку зі зміною організаційно - правової форми відповідача замінено первісного відповідача - ТОВ "Концерн Сімекс-Агро" на належного відповідача - ТОВ "ТАС Агро Захід".
У подальшому позивачка змінила предмет позову та просила суд скасувати запис про проведену 17 вересня 2010 року за № 041005100138 реєстрацію Погребищенським відділом Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" додаткової угоди до договору оренди та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, рішення від 20 грудня 2017 року № 38842037 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 4,3824 га, кадастровий номер 0523483800:02:000:0156, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також зобов`язати ТОВ "ТАС Агро-Захід повернути їй земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано запис про проведену реєстрацію Погребищенським відділом Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" від 17 вересня 2010 року за № 041005100138 та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення від 20 грудня 2017 року № 38842037 про державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, площею 4,3824 га, кадастровий номер 0523483800:02:000:0156, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Зобов`язано ТОВ "ТАС Агро Захід" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 4,3824 га, кадастровий номер 0523483800:02:000:0156, розташовану на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Суд першої інстанції, врахувавши висновок судово-технічної та почеркознавчої експертизи від 21 серпня 2019 року, дійшов висновку про відсутність волевиявлення позивача на укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, і відповідно обґрунтованість заявлених позовних вимог.
З огляду на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 та від 19 серпня 2020 року у справі № 358/815/17, суд зазначив, що реєстрація права оренди на земельну ділянку за відповідачем у випадку, коли додаткову угоду до договору оренди позивач не підписував, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню. Обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки власнику є ефективним та забезпечить реальне відновлення порушеного права.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2021 року рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17 вересня 2021 року ТОВ "ТАС Агро Захід" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року в справі № 824/62/20, від 16 вересня 2020 року в справі № 352/1021/19, від 20 липня 2020 року в справі № 362/3912/18, від 26 лютого 2020 року в справі № 757/63756/18, від 27 січня 2020 року в справі № 335/2108/17 та від 03 вересня 2020 року в справі № 914/1201/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд: не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про проведення додаткової експертизи та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.
Під час проведення судово-почеркознавчої експертизи, експертами було порушено статтю 107 ЦПК України, оскільки відповідно до частини другої цієї статті експерт під час проведення почеркознавчої експертизи використав у якості вільних зразків лише 1 документ, а сам висновок за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи не дає конкретної відповіді, на якій із додаткових угод, підпис від імені ОСОБА_1 виконаний іншою особою.
Задоволення позовної вимоги про скасування записів державного реєстратора не призведе до ефективного захисту прав, оскільки нормами законодавства такий спосіб захисту не передбачений, а реєстратор, у свою чергу, отримуючи судове рішення про скасування запису, не зможе його виконати.
Доводи інших осіб у справі
Представник ОСОБА_1 - адвокат Путілін Є. В. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Погребищенського районного суду Вінницької області цивільну справу № 143/1441/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Агро Захід" про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, скасування реєстрації додаткової угоди та речових прав оренди.
Зупинено дію рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2021 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2021 року до закінчення касаційного провадження.
Обставини справи
Суди встановили, що на підставі державного акту від 18 жовтня 2004 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,3824 га, кадастровий номер 0523483800:02:000:0156, що розташована на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.
05 січня 2006 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ "Концерн Сімекс - Агро" договір оренди земельної ділянки строком на 10 років.
17 вересня 2010 року у Вінницькій філії ДП "Центр ДЗК" була зареєстрована додаткова угода № 041005100138 до вказаного договору оренди строком на 20 років. 20 грудня 2017 року вказана угода зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 38842037.
Згідно з висновком судово-технічної та почеркознавчої експертизи, проведеної у ході розгляду даної справи Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21 серпня 2019 року, підпис від імені ОСОБА_1 в додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів не самою ОСОБА_1, а іншою особою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, підставою касаційного оскарження рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2021 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2021 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року в справі № 824/62/20, від 16 вересня 2020 року в справі № 352/1021/19, від 20 липня 2020 року в справі № 362/3912/18, від 26 лютого 2020 року в справі № 757/63756/18, від 27 січня 2020 року в справі № 335/2108/17 та від 03 вересня 2020 року в справі № 914/1201/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд: не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про проведення додаткової експертизи та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, що переглядається, між сторонами виник спір щодо недійсності додаткової угоди з підстав відсутності волевиявлення орендодавця на її укладення, у зв`язку з чим позивачка просила суд скасувати запис про проведену реєстрацію додаткової угоди та повернути земельну ділянку власникові.
Відповідно до законодавчого визначення правочином є вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до положень статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
У справі, що переглядається, суди встановили, що відповідно до проведеної у ході розгляду даної справи судової-технічної та почеркознавчої експертизи від 21 серпня 2019 року підписи від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді до договору оренди, площею 4,3824 га, кадастровий номер 0523483800:02:000:0156, виконані не самою ОСОБА_1, а іншою особою.
У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.
Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просила суд скасувати запис про проведену реєстрацію Вінницькою філією ДП "Центр ДЗК" від 17 вересня 2010 року за № 041005100138 та запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення від 20 грудня 2017 року № 38842037) про державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, площею 4,3824 га, кадастровий номер 0523483800:02:000:0156, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, та зобов`язати ТОВ "ТАС Агро Захід" повернути їй спірну земельну ділянку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права додаткова угода зареєстрована рішенням від 20 грудня 2017 року № 38842037.
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
Разом із тим, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю.
Отже, реєстрація права оренди ТОВ "ТАС Агро Захід" на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_1 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону.
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки власникові є ефективним, а задоволення позову забезпечить реальне відновлення порушеного права.
З огляду на зазначене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 є правильними та обґрунтованими.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.
Доводи касаційної скарги про те, що судами взято до уваги недопустимий і недостовірний висновок експертизи та відмовлено у задоволенні клопотання про проведення додаткової експертизи, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до положень статті 113 ЦПК України судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам), якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним; якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.
Оскільки висновок експерта проведеної експертизи мав чіткий характер, експертом надано вичерпні відповіді на поставлені питання, при цьому експерт був допитаний у судовому засіданні, суди відмовили у задоволенні клопотання, яке не було належним чином мотивоване, про проведення додаткової експертизи.
При цьому оскаржувані судові рішення не суперечать й правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, на які посилався заявник у касаційній скарзі.
Наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, ґрунтуються на власному тлумаченні ним норм матеріального права.
Посилання в касаційній скарзі на те, що суди неповно дослідили докази, зводиться до необхідності їх переоцінки та встановлення обставин,спрямовані на незгоду відповідача із висновком експертизи. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Крім того, помилкове посилання апеляційного суду на те, що позивачка звернулася із позовом у межах трирічного строку та не пропустила позовну давність, не призвело до неправильного вирішення спору по суті. У даній справі усунення перешкод у користуванні належним майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки є негаторним позовом, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).