Постанова
Іменем України
05 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 495/8219/18
провадження № 61-18070св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області в складі судді Боярського О. О. від 24 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду в складі колегії суддів: Цюри Т. В., Комлевої О. С., Сегеди С. М. від 23 вересня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому з урахуванням неодноразових уточнень, просила суд: встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з 04 лютого 2013 по 28 березня 2018 року; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 транспортний засіб "MercedesBenz Vito 115 CDI, 2008 року випуску, червоного кольору та земельну ділянку, площею 0,84 га, кадастровий номер 5120885600:04:001:0516, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на 1/2 частину: транспортного засобу марки "MercedesBenz Vito 115 CDI, 2008 року випуску, червоного кольору та земельну ділянку, площею 0,084 га, кадастровий номер 5120885600:04:001:0516, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів понесені судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 1999 року позивачка почала проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4, вели спільне господарство, святкували всі свята разом. З 04 лютого 2003 року ОСОБА_4 був зареєстрований в належному їй будинку за адресою: АДРЕСА_2 . За час проживання однією сім`єю, вона та ОСОБА_4 спільно придбали рухоме і нерухоме майно, вели разом сімейний бізнес. Так, 03 жовтня 2012 року вони придбали транспортний засіб марки "MercedesBenz Vito 115 CDI, 2008 року випуску, червоного кольору та 01 жовтня 2014 року придбали земельну ділянку площею 0,084га, кадастровий номер 5120885600:04:001:0516. Право власності на зазначене майно було зареєстроване за ОСОБА_4 29 березня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
З огляду на те, що спірне майно було придбано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період, коли вони не перебували у зареєстрованому шлюбі, у позивача виникла необхідність звернення до суду із відповідним позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на Ѕ частину майна для захисту свого незаконного права на спірне майно, набуте чоловіком та жінкою за час спільного проживання однією сім`єю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що наведені позивачкою підстави у позові та надані нею докази не є такими, з якими закон пов`язує правовий статус жінки та чоловіка, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, та на майно яких поширюються положення СК України про спільність сумісної власності подружжя, наявні у матеріалах справи докази не підтверджують доводи позивачки щодо існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відносин, притаманним подружжю, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та побуту, та придбання спірної земельної ділянки за їх спільні сумісні кошти або спільною працею, а тому суд вважав за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 липня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками апеляційного суду про відмову в позові, зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, підстав для його скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі, немає.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою (з урахуванням пояснень) на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2020 року в справі № 295/14208/18-ц, від 20 січня 2021 року в справі № 178/90/18-ц, від 22 червня 2021 року в справі № 554/1251/20, від 22 квітня 2021 року в справі № 526/1607/17, від 25 січня 2020 року в справі № 546/912/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що позивачем не було надано суду доказів щодо ведення нею та ОСОБА_4 спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання останніми майна в інтересах сім`ї, тобто наявності між ними усталених відносин, які притаманні подружжю, що підлягає обов`язковому встановленню при доведенні факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу
№ 495/8219/18 з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 29 березня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб.
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 жовтня 2014 року серії ЕЕК 685092 ОСОБА_4 15 вересня 2014 року зареєстрував право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, кадастровий номер 5120885600:04:001:0516. Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, серія та номер:
НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Сторони у справі є спадкоємці першої черги.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
При застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 03 червня 2021 року у справі № 748/1943/19 (провадження № 61-5155св20) дійшов правого висновку про те, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) вказувала на те, що вирішуючи спір про поділ майна, необхідно як установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Слід зазначити, що факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.
За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
Разом із цим положеннями ЦПК України визначено, що є доказами у цивільній справі, зокрема доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частини перша, друга статті 76 ЦПК України).
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що один лише факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за однією адресою та реєстрація місця проживання ОСОБА_4 у будинку, належному на праві власності позивачці не є достатнім та беззаперечним доказом спільного їх проживання як чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки позивачкою не було надано суду доказів щодо ведення нею та ОСОБА_4 спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання останнім майна в інтересах сім`ї, тобто наявності між ними усталених відносин, які притаманні подружжю, що підлягає обов`язковому встановленню при доведенні факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.