ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 924/441/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання: Гогусь В. О.,
за участю представників сторін:
позивача - Пасічника О. О. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача - Покотила Ю. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фермерського господарства "Золотий жайвір" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 (колегія суддів: Олексюк Г. Є. - головуючий, Маціщук А. В., Гудак А. В.) і рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.08.2021 (суддя Димбовський В. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко"
до Фермерського господарства "Золотий жайвір"
про стягнення 2 862 222, 06 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" (далі - ТОВ "Агроплантеко") звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Фермерського господарства "Золотий жайвір" (далі - ФГ "Золотий жайвір") про стягнення 2862222,06 грн пені, інфляційних втрат та 50% річних.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач порушував строки оплати товару, поставленого за договором поставки № 60 від 10.05.2018. ТОВ "Агроплантеко" зазначало, що з урахуванням умов укладеного сторонами договору та положень законодавства позивач вважає, що наявні підстави для нарахування інфляційних втрат, пені та 50 % річних.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.09.2020 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ФГ "Золотий жайвір" на користь ТОВ "Агроплантеко" 140049,82 грн - пені, 1567509, 39 грн - 50 % річних, 38496, 98 грн - інфляційних втрат та судовий збір. В решті позову відмовлено.
2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.09.2020 у справі № 924/441/20 скасовано в частині відмови у стягненні 951931,11 грн - пені та 137590,30 грн - інфляційних втрат та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову. Вирішено стягнути з ФГ "Золотий жайвір" на користь ТОВ "Агроплантеко" 951931,11 грн - пені, 137590,30 грн - інфляційних втрат та 16342,82 грн - витрат зі сплати судового збору. В решті рішення залишено без змін.
2.3. Постановою Верховного Суду від 09.03.2021 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.09.2020 скасовано, справу № 924/441/20 передано на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.
2.4. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.08.2021, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021, позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ФГ "Золотий жайвір" на користь ТОВ "Агроплантеко" 470252, 82 грн - 50 % річних, 164655,92 грн - інфляційних втрат, 25982,48 грн - витрат зі сплати судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 1091980,93 грн - пені, 1097256, 57 грн - 50 % річних та 38075, 82 грн - інфляційних втрат відмовлено.
2.5. Суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки, пунктом 8 якого встановлювалися штрафні санкції у зв`язку з несвоєчасною оплатою товару. Штрафні санкції (пеня), а також сума річних та інфляційних втрат заявлені позивачем за період з 16.11.2018 до 17.11.2019. Станом на дату нарахувань (16.11.2018) заборгованість відповідача відповідно до договору складала 2869175,00 грн, проте після 16.11.2018 позивач здійснював поставки товару (20.11.2018 на суму 280356,00 грн; 03.12.2018 на суму 33600,00 грн; 04.12.2018 на суму 3395267,70 грн; 05.12.2018 на суму 197100,00 грн, 07.12.2018 на суму 167152,50 грн; 10.12.2018 на суму 323030,40 грн). Суд першої інстанції встановив, що відповідач частково сплачував кошти за поставлений після 16.11.2018 товар. З урахуванням умов договору суд здійснив власний розрахунок 50 % річних від прострочених сум та встановив, що 1567509,39 грн - 50% річних заявлені позивачем в межах можливих нарахувань. Проте суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зважаючи на неспівмірність заявлених до стягнення сум - 50% річних, беручи до уваги, що нараховані позивачем 50% річних надмірно великі порівняно із самою заборгованістю відповідача, яка вже ним сплачена, зауважив, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, розмір річних може бути обмежено до 30% від заявленої суми - 470252,82 грн, тому задовольнив позов у частині вимог про стягнення річних в розмірі 30% від заявленої суми. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, суд зазначив, що арифметично вірним є нарахування за заявлений позивачем період інфляційних втрат в розмірі 164655,92 грн, тому позов у цій частині визнав обґрунтованим. Щодо стягнення заявленої пені, то суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що позовна давність сплила по кожному із здійснених позивачем нарахувань пені, а тому, враховуючи дату подання відповідачем відповідної заяви, суд застосував строк позовної давності до вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 1091980,93 грн.
3. Короткий зміст касаційних скарг та заперечень на них
3.1. ФГ "Золотий жайвір" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.08.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 в частині стягнення з ФГ "Золотий жайвір" на користь ТОВ "Агроплантеко" 470252,82 грн - 50% річних та 164655,92 грн інфляційних, ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові ТОВ "Агроплантеко" відмовити.
Скаржник, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає про невірне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 625, 257 Цивільного кодексу України та ухвалення судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах суду касаційної інстанції від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, 12.12.2011 у справі № 07/238-10, від 24.12.2013 у справі № 8/5025/1402/12, від 01.07.2014 у справі № 5010/1575/2012-20/83, від 01.07.2014 у справі № 11/5026/1925/2012.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агроплантеко" просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.08.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 в частині стягнення 470252, 82 грн - 50 % річних, 164655,92 грн - інфляційних втрат залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Золотий жайвір" - без задоволення.
3.3. ТОВ "Агроплантеко" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.08.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 в частині відмови у стягненні 1091980,93 грн пені, 1097256,57 грн 50% річних та 38075,82 інфляційних та ухвалити у цій частині нове рішення про стягнення з ФГ "Золотий жайвір" на користь ТОВ "Агроплантеко" 1091980,93 грн - пені, 1097256,57 грн - 50% річних та 38075,82 грн інфляційних втрат. Судовий збір, сплачений ТОВ "Агроплантеко" за розгляд касаційної скарги, просить покласти на ФГ "Золотий жайвір".
ТОВ "Агроплантеко" вважає, що суди безпідставно під час нарахування пені застосували строк позовної давності. Посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 04.06.2018 у справі № 908/1453/14, скаржник зазначає про їх неврахування судами першої та апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
3.4. ФГ "Золотий жайвір" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агроплантеко" зазначає, що касаційна скарга ТОВ "Агроплантеко" є необгрунтованою і безпідставною, просить залишити її без задоволення.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 10.05.2018 між ТОВ "Агроплантеко", (продавець) та ФГ "Золотий жайвір" укладено договір поставки № 60 (далі - договір).
4.2. Відповідно до пункту 1.3 договору продавець зобов`язався поставити товар, а покупець зобов`язався оплатити його на умовах, визначених цим Договором.
4.3. Згідно з пунктами 2.1-2.3 договору асортимент товару, його ціна і кількість, місце передачі та термін поставки визначаються в додатках до цього договору, рахунках та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору. Всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії цього договору, є його невід`ємною частиною. Якість товару, який поставляється продавцем, відповідає сертифікату якості виробника, який продавець повинен передати покупцю разом з товаром.
4.4. Пунктами 5.1, 5.2 договору визначено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатку та/або вказаною в рахунку-фактурі, що може виписуватися продавцем.
4.5. Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті. Оплата товару проводиться наступним чином: 20% від вартості товару, відпущеного згідно з договором, - попередня передоплата; 10% від вартості товару, поставленого згідно з договором, оплачується в строк до 01.09.2018; 70% від вартості товару, поставленого згідно з договором, оплачується в строк до 15.11.2018.
4.6. Пунктами 8.1- 8.3 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов цього договору. У випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної у відповідний період прострочення платежу, від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу за кожен день прострочення розрахунку, а також проценти річних (за користування грішми) у розмірі 50% річних від простроченої суми. Сторони відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Крім того, сторони відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за цим договором здійснюється без обмеження строку.
4.7. Відповідно до пункту 10.2 договору всі додатки до цього Договору є його невід`ємною частиною.
4.8. Згідно з пунктом 11.1 договору договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов`язків за договором.
4.9. Суди встановили, що на виконання умов договору, позивачем за період з 10.05.2018 до 10.12.2018 було здійснено відповідачу поставки товару згідно з видатковими накладними, а саме: № 118 від 10.05.2018 на суму 879666,00 грн; № 146 від 21.05.2018 на суму 1292397,14 грн; № 157 від 29.05.2018 на суму 609953,40 грн; № 177 від 07.06.2018 на суму 198000,00 грн; № 180 від 11.06.2018 на суму 132889,20 грн; № 181 від 11.06.2018 на суму 233262,72 грн; № 196 від 14.06.2018 на суму 60436,22 грн; № 223 від 03.07.2018 на суму 202408,80 грн; № 226 від 04.07.2018 на суму 202408,80 грн; № 225 від 05.07.2018 на суму 53652,96 грн; № 227 від 05.07.2018 на суму 202408,80 грн; № 287 від 22.08.2018 на суму 52950,96 грн; № 430 від 20.11.2018 на суму 280356,00 грн; № 445 від 03.12.2018 на суму 33600,00 грн; № 446 від 04.12.2018 на суму 262136,70 грн; № 448 від 05.12.2018 на суму 197100,00 грн; № 449 від 06.12.2018 на суму 207900,00 грн; № 450 від 06.12.2018 на суму 419333,46 грн; № 452 від 07.12.2018 на суму 167152,50 грн; № 454 від 10.12.2018 на суму 323030,40 грн. У видаткових накладних зазначено, що поставка товару здійснюється на підставі договору.
4.10. Загалом позивачем поставлено відповідачу товару на суму 6011044,06 грн.
4.11. Також поставка та отримання товару підтверджується товарно-транспортними накладними від № Р118 від 10.05.2018, № Р146 від 21.05.2018, № Р157 від 29.05.2018; № Р177 від 07.06.2018; № Р180 від 11.06.2018; № Р181 від 11.06.2018; № Р196 від 14.06.2018; № Р223 від 03.07.2018; № Р225 від 05.07.2018; № Р226 від 04.07.2018; № Р227 від 05.07.2018; № Р287 від 22.08.2018; № Р430 від 20.11.2018; № Р445 від 03.12.2018; № Р446 від 04.12.2018; № Р448 від 05.12.2018; № Р449 від 06.12.2018; № Р450 від 06.12.2018; № Р452 від 07.12.2018; № Р454 від 10.12.2018, підписаними представниками та скріпленими відтисками печаток постачальника та покупця.
4.12. Відповідно до виписок з банківського рахунку відповідачем за період з 10.05.2018 до 18.04.2019 перераховано на користь позивача 2910000,00 грн. Відповідачем 05.07.2018 згідно з видатковою накладною № 07-0000002 було передано позивачу товару на суму 351260,00 грн.
4.13. 17.12.2018 позивач на адресу відповідача надіслав претензію № 48 про сплату заборгованості, яка отримана відповідачем 19.12.2018. Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період 10.05.2018 - 10.04.2019 за договором заборгованість відповідача станом на 10.04.2019 становила 3749784,06 грн. Акт звірки розрахунків підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін. Крім того, у акті звірки розрахунків відображено операцію повернення товару згідно з видатковою накладною № 07-0000002 на суму 351260,00 грн.
4.14. Оскільки відповідач у добровільному порядку та у встановлені договором терміни не здійснив оплату заборгованості, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 3101044,06 грн боргу.
4.15. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2019 у справі № 924/455/19 позов ТОВ "Агроплантеко" до ФГ "Золотий жайвір" задоволено частково. Вирішено стягнути з ФГ "Золотий жайвір" на користь ТОВ "Агроплантеко" 2749784,06 грн заборгованості, 41246,76 грн судового збору, 3286,21 грн витрат на оплату послуг адвоката.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 у справі № 924/455/19 рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2019 в частині стягнення 60436,22 грн заборгованості залишено без змін (до апеляційного суду оскаржувалося рішення суду першої інстанції тільки в частині стягнення 60436, 22 грн заборгованості).
4.16. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю/відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача пені за період з 16.11.2018 до 17.11.2019, 50 % річних за період прострочення з 16.11.2018 до 17.11.2019, а також інфляційних втрат за період листопад 2018 - жовтень 2019 року у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за договором.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзивах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги належить залишити без задоволення з огляду на таке.
5.2. Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення пені, річних та інфляційних втрат у зв`язку з несвоєчасною сплатою коштів за договором поставки.
5.3. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 23.07.2020 у справі № 920/180/19, приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений. При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.
5.4. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5.5. Верховний Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, відповідно до яких чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.
5.6. У справі, що розглядається, суди встановили порушення зобов`язань відповідачем за договором щодо оплати поставленого за договором товару.
Пунктами 8.1-8.3 договору сторони погодили відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору. Зокрема, у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної у відповідний період прострочення платежу, від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу за кожен день прострочення розрахунку, а також проценти річних (за користування грішми) у розмірі 50% річних від простроченої суми. Крім того, сторони домовились, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за договором, здійснюється без обмеження строку.
Суди попередніх інстанцій, посилаючись на положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, статті 251, 252, 256, 258, 261 Цивільного кодексу України, правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.07.2019 зі справи № 911/1563/18, від 22.08.2019 зі справи №914/508/17, від 11.11.2019 зі справи №904/1038/19, від 11.02.2020 у справі №916/612/19 (щодо обчислення строків позовної давності про стягнення санкцій), від 15.04.2015 у справі №910/6379/14 (щодо права сторін визначати у договорі розмір санкцій та строки їх нарахування), від 20.08.2020 р. у справі № 902/959/19, від 07.06.2019 р. у справі № 910/23911/16, від 13.09.2019 р. у справі № 902/669/18, від 12.06.2018 р. у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17 (щодо конкретизації строку позовної давності) та враховуючи умови договору щодо порядку розрахунків, періодичність здійснення позивачем поставок та строків оплат, відсутність у договорі конкретизованого строку нарахування штрафних санкцій, дату звернення з позовною заявою, застосували позовну давність до позовних вимог про стягнення пені.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 50 % річних за період прострочення з 16.11.2018 до 17.11.2019, а також інфляційних втрат за період листопад 2018 - жовтень 2019, суди встановили, що станом на дату нарахувань (16.11.2018) заборгованість відповідача відповідно до договору складала 2869175,00 грн, проте після 16.11.2018 позивач здійснював поставки товару (20.11.2018 на суму 280356,00 грн; 03.12.2018 на суму 33600,00 грн; 04.12.2018 на суму 3395267,70 грн; 05.12.2018 на суму 197100,00 грн, 07.12.2018 на суму 167152,50 грн; 10.12.2018 на суму 323030,40 грн). Суд першої інстанції встановив, що відповідач частково сплачував кошти за поставлений після 16.11.2018 товар, проте станом на жовтень 2019 мала місце заборгованість за поставлений товар. Суд здійснив власний розрахунок 50 % річних від прострочених сум та встановив, що 1567509,39 грн - 50% річних заявлені позивачем в межах можливих нарахувань. Проте, зважаючи на неспівмірність заявлених до стягнення сум - 50% річних, беручи до уваги, що нараховані позивачем 50% річних надмірно великі порівняно із самою заборгованістю відповідача, яка вже ним сплачена, враховуючи положення статті 551 Цивільного кодексу України, суд визнав, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, розмір річних може бути обмежений до 30% від заявленої суми, тому задовольнив позов у частині вимог про стягнення річних в розмірі 30% від заявленої суми.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, суд зазначив, що арифметично вірним є нарахування за заявлений позивачем період інфляційних втрат в розмірі 164655,92 грн, тому позов у цій частині визнав обґрунтованим.
Щодо підстав касаційного оскарження ФГ "Жайвір", передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.9. Касаційну скаргу ФГ "Жайвір" з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (щодо застосування статей 258, 549, 626 Цивільного кодексу України, статті 232 Господарського кодексу України), та викладених у постановах Верховного Суду України від 12.12.2011 у справі № 07/238-10, від 24.12.2013 у справі № 8/5025/1402/12, від 01.07.2014 у справі № 5010/1575/2012-20/83, від 01.07.2014 у справі № 11/5026/1925/2012.
ФГ "Жайвір", посилаючись на постанови Верховного Суду від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14 вважає спірним стягнення з нього 50% річних та інфляційних втрат, оскільки, на думку скаржника, таке стягнення повинно здійснюватися одночасно зі сплатою основного боргу, а оскільки основний борг сплачений, то станом на момент звернення з цим позовом боргу не існувало, тому відсутні правові підстави для стягнення 50% річних та інфляційних втрат. Крім того, скаржник вважає, що строки оплати товару, поставленого поза межами строків, визначених у договорі (01.09.2018 та 15.11.2018), не визначалися, тому відповідач прострочив лише суму 298740,00 грн і лише за 30 днів, оскільки дата останньої поставки - 15.11.2018, а сплата заборгованості була 14.12.2018.