ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 826/15763/17
касаційне провадження № К/9901/13420/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 19 листопада 2018 року (головуючий суддя -Донець В.А.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чаку Є.В.; судді: Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.)
у справі № 826/15763/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Калинівка-Преміум»
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Калинівка-Преміум» (далі - ТОВ «ТД «Калинівка-Преміум»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 серпня 2017 року № 6722615141, від 23 серпня 2017 року № 6712615141, від 23 серпня 2017 року № 6732615141, від 23 серпня 2017 року № 0043811406.
Окружний адміністративний суд м. Києві рішенням від 19 листопада 2018 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 квітня 2019 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
ГУ ДФС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 19 листопада 2018 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій, здійснених між позивачем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Стрілець», Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрут Лайт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Траст Інвестмент». Крім того, звертає увагу на ненадання контролюючому органу під час проведення перевірки документа, який підтверджує неякість поставленого ТОВ «ТД «Калинівка-Преміум» на адресу нерезидента «Impo Fruit» (Республіка Білорусь) товару, а тому висновок судових інстанцій про неправомірність нарахування платнику пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у зовнішньоекономічній діяльності, є необґрунтованим.
Верховний Суд ухвалою від 19 серпня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві.
12 вересня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Калинівка-Преміум» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року до 31 березня 2017 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року до 31 березня 2017 року, результати якої оформлено актом від 04 липня 2017 року № 281/26-15-14-01-03/38947036.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), частин першої, другої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку за наслідками здійснення операцій із придбання плодоовочевої продукції в Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілець», Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Лайт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Інвестмент», що мотивовано фіктивним характером проведених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДФС у м. Києві зазначало, що контрагенти платника не перебувають за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, у них відсутні основні фонди, трудові та виробничі ресурси, звертало увагу на наявність кримінальних проваджень щодо деяких постачальників ТОВ «ТД «Калинівка-Преміум» та пояснення їхніх посадових осіб щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання.
Крім того, виявлено недотримання платником правил статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 185/94-ВР) у зв`язку з ненадходженням на валютний рахунок валютної виручки від компанії нерезидента «Impo Fruit» (Республіка Білорусь) за контрактом від 16 березня 2016 року № 32-2016 у розмірі 5400,00 доларів США.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 23 серпня 2017 року № 6712615141, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1249581,00 грн за основним платежем та 312395,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 23 серпня 2017 року № 6722615141, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1263993,00 грн за основним платежем та 315998,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 23 серпня 2017 року № 6732615141, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2017 року в розмірі 124893,00 грн; від 23 серпня 2017 року № 0043811406, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у зовнішньоекономічній діяльності, в розмірі 58211,43 грн.
Визнаючи протиправними та скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 23 серпня 2017 року № 6722615141, від 23 серпня 2017 року № 6712615141, від 23 серпня 2017 року № 6732615141, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: платником долучено до матеріалів справи відповідні первинні документи, які підтверджують реальність оспорюваних поставок та господарський характер понесених за ними витрат; контрагенти ТОВ «ТД «Калинівка-Преміум» на час здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; доказів наявності вироків суду щодо позивача чи його контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), відповідачем не надано, а договори, укладені платником із Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Стрілець», Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрут Лайт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Траст Інвестмент», не визнані нечинними.
На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.