ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 380/764/21
адміністративне провадження № К/990/102/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Марта-Транс"
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2021 року (судді Глушко І.В., ДовгаО.І., Запотічний І.І.,)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марта-Транс"
до Головного управління ДПС у Львівській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Марта-Транс" (надалі також - Позивач, ТОВ «Марта-Транс») звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (надалі також - Відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 5 січня 2021 року №00000030901.
В обґрунтування позову Позивач зазначив, що зафіксовані у акті перевірки висновки, на підставі який прийнято спірний у справі індивідуальний акт, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, адже переміщення пального у спеціалізованому резервуарі без отримання ліцензії не суперечить вимогам статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (надалі також - Закон №481).
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 8 липня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій від 5 січня 2021 року №00000030901.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що спірне податкове повідомлення рішення не ґрунтується на положеннях частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), оскільки до отримання ліцензії Позивач пальне зберігавв орендованому автомобілі. Відповідач при проведенні фактичної перевірки не витребовував первинні документи у позивача, акт складено на підставі довідки директора ТОВ «Марта-Транс», де викладено відповідні пояснення, які не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», їх наявність чи відсутність не є підставою не визнавати факт проведення господарських операцій, що посвідчені належно складеними первинними документами на їх виконання. Отже, Відповідачем не доведено та не надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про порушення Позивачем вимог Закону №481.
Суд апеляційної інстанції, не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2021 року апеляційну скаргу Відповідача задовольнив, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 8 липня 2021 року у справі №380/764/21 скасував; в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Марта-Транс" відмовив.
Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції вказав, що суб`єкт господарювання, який використовує транспортний засіб паливозаправник (бензовоз) з метою зберігання пального, повинен отримати ліцензію на зберігання пального на місце (територію), де знаходиться паливозаправник (бензовоз), як ємність, що використовується для зберігання пального відповідно до вимог Закону №481. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погодився із висновками контролюючого органу про те, що Позивач у порушення статті 15 Закону №481 здійснював зберігання ПММ без отримання відповідної ліцензії.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, просив скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2021 року у адміністративній справі №380/764/21 та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 8 липня 2021 року.
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджувався, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Як свідчать обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Марта-Транс» зареєстроване як юридична особа 9 жовтня 2019 року,основним видом діяльності є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Відповідачем проведено фактичну перевірку Позивачем, за результатами якої складено акт перевірки від 7 грудня 2020 року №13/2393/09.01/43279030, згідно з висновками якого останнім допущено порушення вимог частини першої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального".
Фактичною підставою висновків Відповідача про порушення Позивачем наведеної норми стали твердження про те, що останнім здійснювалось зберігання пального за відсутності ліцензії на право зберігання пального виключно для власних потреб.
На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 5 січня 2021 року №00000030901, яким застосовано штрафні санкції на суму 500000,00 грн.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Вказуючи про допущення судом апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права Позивач вважає, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей. Зазначене вбачається як з визначення термінів «місце зберігання пального», «зберігання пального», так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).
Враховуючи наведені у касаційній скарзі вимоги законодавства, Позивач вважає, що він не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне було завантажене не у стаціонарні паливні баки.
Позивач стверджує, що оскільки держава не виконала свій обов`язок із запровадження чіткого порядку отримання ліцензії у разі знаходження пального у пересувних місцях зберігання, що сприяло б юридичній визначеності у правовідносинах, які стосуються майнових інтересів суб`єктів господарювання, то негативні наслідки у вигляді штрафу не можуть покладатися на платника податків.
Крім іншого, в індивідуальній податковій консультації, наданій Державною фіскальною службою України 15 серпня 2019 року №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, зазначено, що у розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію лише для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.
Крім того, Позивач вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано надані у ході судового розгляду докази, відповідно до яких підтверджується, що 22 листопада 2019 року між ТОВ «Марта-Транс» та ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» укладено договір, на підставі якого останній передав нафтопродукти, масла (мастила) та авто хімію (надалі - товар) у власність Позивачу. При цьому, оскільки ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» позбавлене можливості здійснити безпосередню заправку автомобілів, 1 квітня 2020 року між ТОВ «Марта-Транс» та ПП «АГРОФІРМА «ЛУГОВЕ» укладено договір оренди транспортного засобу марки КАМАЗ, модель 4310, 1989 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , тип ТЗ ПАЛИВОЦИСТЕРНА-С, із якого у той ж день відбувалась заправка автомобілів, що перебувають у володінні чи користуванні ТОВ «Марта-Транс», та який після заправки повертався.
Враховуючи вищенаведені обставини, як вважає Позивач, суд апеляційної інстанції безпідставно прийшов до висновку про необхідність отримання ліцензії на зберігання пального у паливоцистерні, оскільки пальне, отримане від ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ», із орендованої паливоцистерни заправлялось у автомобілі, що перебувають у володінні чи користуванні ТОВ «Марта-Транс», що, у свою чергу, не є місцем зберігання пального в розумінні ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного іплодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», тому видача ліцензійна право зберігання пального на транспортний засіб вимогами чинного законодавства не передбачена.
3.3. Доводи Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції таким, що ухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, стверджує, що з огляду на зміст законодавчих положень під діяльністю зі зберігання пального, яка потребує ліцензії, розуміється діяльність зі зберігання пального: на об`єктах містобудування, які підлягають прийняттю їх в експлуатацію; які розташовані на конкретній земельній ділянці; з використанням машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Суб`єкти господарювання, які отримують пальне для власних потреб та зберігають його для використання в господарській діяльності, зобов`язані отримувати ліцензію в органах ДПС. Законом №481 окреслений чіткий перелік місць зберігання палива, для яких не потрібна ліцензія, і це місця зберігання, які використовуються конкретними суб`єктами.Також дозволяється зберігання пального без отримання ліцензії в паливних баках транспортних засобів (технологічного обладнання) та у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила розлив у таку тару.
В усіх інших випадках, в силу прямої норми частини першої статті 15 Закону №481, зберігання пального дозволяється виключно за наявності ліцензії, отриманої на кожне місце зберігання. При цьому, у Законі №481не встановлено окремих застережень щодо місткості, розміщення, характеристик обладнання та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального.
Підставою для висновків податкового органу щодо зберігання пального ТзОВ «Марта - Транс» без отримання відповідної ліцензії слугували результати фактичної перевірки, якими встановлено, що відповідно до довідки, яка була надана директором ТОВ «Марта-Транс», Позивач у своїй господарській діяльності використовує два резервуари ємністю 9500 л кожен для зберігання дизельного пального. На залишку станом на 26 листопада 2020 року в резервуарі знаходилось дизельне паливо в кількості 2000 л.
На спростування висновків акта перевірки Позивач покликається, що отримане протягом квітня - травня 2020 року, тобто до отримання відповідної ліцензії, дизельне пальне не зберігалось у спеціальних визначених законом місцях для зберігання пального, а заправлялось в орендований автомобіль ТЗ КАМАЗ (паливо цистерна-С) та в подальшому використовувалось виключно для заправки транспортних засобів, що перебувають у його володінні та користуванні.
За висновками, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, суб`єкту господарювання, який використовує транспортний засіб паливозаправник (бензовоз) з метою доставки та зберігання пального, необхідно отримати ліцензію на зберігання пального на місце (територію), де знаходиться паливозаправник (бензовоз), як ємність, що використовується для зберігання пального відповідно до вимог Закону №481.
Отже, враховуючи вищевикладене, Відповідач стверджує, що транспортний засіб (у цьому випадку паливозаправник (бензовоз)) не є місцем зберігання пального в розумінні Закону №481, тому видача ліцензій на право зберігання пального на транспортний засіб - паливозаправник не передбачено. При цьому ліцензію на право зберігання пального слід отримувати на місце, на якому розташований паливозаправник, як ємність, яка використовується для зберігання пального.
Отож, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини щодо зберігання пального без належної на те ліцензії (протягом періоду з квітня по травень 2020 року (до видачі ліцензії)), ГУ ДПС у Львівській області вказує на те, що ним правомірно, на підставі, в межах повноважень та у визначений чинним законодавством спосіб прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 5 січня 2021 року №00000030901, яким накладено фінансові санкції в розмірі 500 000 грн.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
Так, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України врегульовані Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».