ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 440/6755/21
адміністративне провадження № К/9901/48586/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,
суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області
на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року (суддя Чеснокова А.О.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року (головуючий суддя Жигилій С.П., судді: Перцова Т.С., Русанова В.Б.)
у справі за позовом Приватного підприємства «Алькор-Інвест»
до Головного управління ДПС у Київській області
про скасування розпорядження про анулювання ліцензії,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне підприємство «Алькор-Інвест» (надалі також - Позивач, ПП «Алькор-Інвест») звернулося до суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Київській області (надалі також - Відповідач, скаржник) про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №78538, витяг від 2 червня 2021 року №560 в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №10140314201900537 від 13 вересня 2019 року.
Разом з позовною заявою Позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження у його спірній частині.
Заява вмотивована тим, що анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, яка вважається недійсною з моменту одержання письмового розпорядження про її анулювання, може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів ПП «Алькор-Інвест», а вжиття заходів забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право Позивача на здійснення господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі пальним, що, в свою чергу, дозволить уникнути заподіяння збитків.
Оскільки здійснення Позивачем господарської діяльності залежить від наявності відповідної ліцензії, її анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що зумовить втрату прибутку, неможливість виплати заробітної плати працівникам, простій обладнання, яке потребує постійного обслуговування. Тому заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача, правам та інтересам третіх осіб, ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить. Тобто на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача до ухвалення рішення у цій справі, у зв`язку з чим для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
1.2. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року заяву Приватного підприємства «Алькор-Інвест» задоволено. Зупинено дію розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №78538, витяг з розпорядження від 2 червня 2021 року №560, виданого Головним управлінням ДПС у Київській області в частині анулювання ліцензії Приватного підприємства «Алькор-Інвест» на право роздрібної торгівлі пальним №10140314201900537 від 13 вересня 2019 року, з терміном дії з 13 вересня 2019 року до 13 вересня 2024 року, за адресою місця торгівлі: Київська область, Макарівський район, с. Березівка, вул. Житомирська, буд. 51/А, №23 АЗС до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №440/6755/21.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що з моменту одержання Позивачем розпорядження Головного управління ДПС у Київській області про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №78538, витяг від 02 червня 2021 року №560, ліцензія від 13 вересня 2019 року № 10140314201900537 вважається недійсною, а тому фактично під час розгляду цієї справи оскаржуване розпорядження набирає чинності та створює правові наслідки у вигляді анулювання ліцензії. Судом визнано підтвердженим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача до ухвалення рішення у цій справі і їх відновлення потребуватиме значних зусиль та матеріальних витрат. Водночас, суд звернув увагу на відсутність наразі ознак очевидної протиправності оскаржуваного розпорядження або очевидного порушення прав, свобод або інтересів Позивача, втім, задля збереження існуючого стану до розгляду справи по суті, дійшов висновку про доцільність вжиття ініційованих заходів забезпечення позову у цій справі.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Скаржник стверджує, що Позивачем не наведено жожних арґументів, як і не надано будь-яких доказів щодо спричинення значної шкоди оскаржуваним розпорядженням. При цьому судами попередніх інстанцій ухвалено безпідставні рішення щодо застосування заходів забезепечення позову без дослідження фактичних обставин, які б дозволили достеменно вважати обґрунтованими припущення, що невжиття таких заходів матиме наслідком завдання більшої шкоди, аніж їх застосування.
Пояснює, що податковим органом, на виконання функцій контролю, здійснено фактичну перевірку місця роздрібної реалізації пального на АЗС Позивача у м. Березівка Макарівського району Київської області, за результатом якої виявлено факт зазначення недостовірних даних у заяві на отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним (реалізація пального з ємностей та паливно-роздавальних колонок за відсутності дозволу Держпраці на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки, а також відсутність акта або сертифіката щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою розташування АЗС), чим допущено порушення норм Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (надалі також - Закон №481).
Звертає увагу, що судами попередніх інстанцій безпідставно зазначено про те, що оскаржуване розпорядження зумовить припинення господарської діяльності Позивача, позаяк Позивач провадить діяльність щодо роздрібної/оптової торгівлі та зберігання пальним в понад 4 господарських одиницях у різних регіонах. Відтак наразі господарська діяльність Позивача не є припиненою, а тому висновки судів попередніх інстанцій щодо заподіяння шкоди та потреба значних зусиль для відновлення становища Позивача є безпідставними. Припущення ж заявника щодо ймовірності настання негативних наслідків не утворює достатніх підстав для вжиття заходів запезпечення позову у вигляді зупинення оскаржуваного рішення. Так само, ініційовані Позивачем заходи забезпечення позову не покликані забезпечити виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалено на користь Позивача, позаяк судове рішення у такій категорії справ полягає у констатації неправомірності оскаржуваного рішення та позбавлення його правових наслідків шляхом скасування, а тому і вжиття заходів забезпечення позову такі категорії спорів не потребують.
Отже, Позивачем не доведено підстав для забезпечення позову, а суди першої та апеляційної інстанцій, виклавши правові норми та процитувавши судову практику, допустили фомальний підхід в оцінці обґрунтованості заяви про забезпечення позову та дійшли помилкових висновків.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу стверджує, що суди попередніх інстанцій задовольняючи заяву про забезпечення позову обґрунтовано виходили з того, що невжиття відповідних заходів у вигляді зупинення оскаржуваного розпорядження може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення прав Позивача вимагатиме докладання значних зусиль та витрат. Пояснює, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення оскаржуваного акта фактично призвело б до зупинення провадження діяльності щодо реалізації пального на АЗС, звільнення працівників, внесення орендної плати без провадження господарськоої діяльності, несення витрат щодо охорони об`єкта АЗС, а відтак поновлення діяльності на АЗС після винесення судового рішення зумовить певні труднощі.
Натомість Відповідач безпідставно посилається на бюджетоутворюючий характер справи, оскільки анулювавши ліцензію Позивача Відповідач тим самим фактично зупинив господарську діяльність платника податків, а разом з тим і сплату податків до бюджету.
Зауважує, що рішенням суду першої інстанції позов задоволено та скасовано спірне розпорядження щодо анулювання ліцензії Позивача, проте відомості щодо його оскарження відсутні. За наведеного вваажає, що рішення суду першої інстанції без вжиття заходів забезпечення позову не відновить права Позивача здійснювати роздрібну торгівлю пальним на АЗС №23 в період судового розгляду і до набрання судовим рішенням законної сили. Крім того зазначає й про те, що зміна адреси АЗС після видачі ліцензії помилково розцінена Відповідачем подачею недостовірних даних в документах на видачу відповідної ліцензії.
2. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
2.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також аргументи у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).