ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 155/1383/20
провадження № 51-5564км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І. В.,
суддів Булейко О.Л., Фоміна С. Б.
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О. В.,
прокурора Матюшевої О. В.
захисника (відеоконференція) Рущака В.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Рущака В.М. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Горохівського районного суду Волинської області від 13 травня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020030070000283, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Горохівський районний суд Волинської області вироком від 13 травня 2021 року визнав винуватою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, і призначив їй покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 22 100 грн.
Згідно з вироком 15 серпня 2020 року, приблизно о 10.00 год., по вул. Козацькій в м. Горохові Волинської області під час оформлення працівниками поліції адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 122 КУпАП щодо ОСОБА_1, у зв`язку з порушенням нею Правил дорожнього руху, остання висловила пропозицію працівникам поліції, які є службовими особами правоохоронного органу, а саме інспектору СРПП №1 ОСОБА_2, надати неправомірну вигоду у виді грошей в сумі 200 гривень за те, щоб він не складав постанову про накладення на неї адміністративного стягнення.
У відповідь на таку пропозицію ОСОБА_2 пояснив та попередив ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність, однак ОСОБА_1, незважаючи на попередження, з метою ухилення від відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, перебуваючи на задньому сидінні службового автомобіля, умисно надала працівникам поліції неправомірну вигоду в сумі 200 гривень, поклавши їх на заднє сидіння вказаного автомобіля.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 26 серпня 2021 року апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_1 та її захисника Рущака В.М. залишив без задоволення, а вирок Горохівського районного суду Волинської області від 13 травня 2021 року - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Рущак В.М. просить скасувати вирок Горохівського районного суду Волинської області від 13 травня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що працівник поліції спровокував ОСОБА_1 на вчинення кримінального правопорушення.
Крім цього, вважає, що протокол огляду предмету від 16 серпня 2020 року, складений за результатом огляду купюри 200 гривень, потрібно визнати недопустимим доказом, оскільки у протоколі зазначено дві різних серії та номера купюри. При цьому, зазначена купюра в судовому засіданні не досліджувалась і не оглядалась. Крім цього, зазначає, що огляд купюри проведено 15 серпня 2020 року, а протокол складено 16 серпня 2020 року, що, на його переконання, є порушенням.
Також захисник вказує на те, що в матеріалах провадження відсутня згода ОСОБА_2 на проникнення до автомобіля для проведення огляду, під час якого було вилучено гроші.
Суд апеляційної інстанції зазначені порушення не усунув, тому сторона захисту вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав подану касаційну скаргу і просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
За змістом статей 433, 438 КПК України, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У цьому кримінальному провадженні зазначені вимоги закону судами виконано.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту в частині встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, апеляційний суд навів в ухвалі мотиви свого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
Зокрема, суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, послався на показання самої обвинуваченої, яка в судовому засіданні заперечила надання працівникам поліції неправомірної вигоди, однак підтвердила, що просила їх не складати постанови про порушення ПДР і залишила на задньому сидінні автомобіля поліції 200 гривень, хоча й зазначала під час допиту в суді, що ці її дії були спробою сплатити штраф.
Також суд послався на показання свідка ОСОБА_3, який показав, що під час оформлення працівником поліції ОСОБА_2 адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_1 за порушення ПДР, остання просила не складати постанови, запропонувала ОСОБА_2 гроші, однак він попередив обвинувачену про кримінальну відповідальність і просив припинити такі дії. ОСОБА_1 знову запропонувала 200 гривень і повторно була повідомлена про кримінальну відповідальність, однак проігнорувала повідомлення і поклала гроші на заднє сидіння автомобіля поліції.
Крім цього в основу обвинувального вироку суд поклав інші докази, зокрема:
- рапорт начальникові Горохівського ВП ГУНП у Волинській області, з якого вбачається, що 15 серпня 2020 року о 10.07 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за повідомленням працівника поліції при зупинці ОСОБА_1 за порушення ПДР остання хотіла надати неправомірну вигоду поліцейським в сумі двісті гривень (т. 1 а. с. 40);
- протокол огляду транспортного засобу від 15 серпня 2020 року, відповідно до якого оглянуто автомобіль "Renault Doker" білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, зареєстрований на ГУНП у Волинській області, й в салоні автомобіля на сидінні виявлено грошові кошти, а саме одну купюру номіналом 200 гривень, серія КК №5374914. В ході огляду ОСОБА_1 повідомила, що грошові кошти, виявлені в службовому автомобілі, належать їй (т. 1 а. с. 41-45);
- протокол огляду предмету від 16 серпня 2020 року та фототаблицю до нього, згідно з яким оглянуто грошову купюру номіналом 200 (двісті) гривень (т. 1 а. с. 46-48);
- постанову про визнання предмета речовим доказом від 15 серпня 2020 року, згідно з якою оглянуту грошову купюру номіналом 200 гривень серії КК5374914 визнано речовим доказом в кримінальному провадженні та передано на відповідальне зберігання КБ "ПриватБанк" м. Луцьк (т. 1 а. с. 49-51);
- протокол огляду предмету від 18 серпня 2020 року, а саме комп`ютерного диску, на якому міститься відеозапис розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в ході якої обвинувачена просить не притягувати її до адміністративної відповідальності і повідомляє, що надасть за це 200 гривень (т. 1 а. с. 61-67);
- постанову про визнання відеозапису на оптичному диску та оптичний диск речовим доказом і приєднання їх до матеріалів кримінального провадження (т. 1 а. с. 69-70);
- рапорт ОСОБА_2 начальникові Горохівського ВП ГУНП у Волинській області щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_1, яка запропонувала та в подальшому надала неправомірну вигоду в сумі 200 гривень за вирішення питання про не притягнення її до адміністративної відповідальності;
- протокол проведення слідчого експерименту від 24 вересня 2020 року з фототаблицею до нього за участю свідка ОСОБА_2, в ході якого останній повідомив та показав обставини надання йому ОСОБА_1 неправомірної вигоди (т. 1 а. с. 76-81).
- постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 15 серпня 2020 року.
Оцінивши зібрані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Стосовно доводів касаційної скарги про провокування працівниками поліції ОСОБА_1 до вчинення злочину, то вони спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами, з яких убачається, що ініціатива про надання неправомірної вигоди надходила саме від засудженої, яка неодноразово, не дивлячись на повідомлення про кримінальну відповідальність, пропонувала працівникам поліції гроші за не притягнення її до адміністративної відповідальності.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника у касаційній скарзі щодо визнання недопустимим доказом протоколу огляду купюри 200 гривень від 16 серпня 2020 року з тих підстав, що у цьому протоколі зазначено дві різних серії і номера купюри. Як убачається з протоколу огляду транспортного засобі від 15 серпня 2020 року, було виявлено і вилучено купюру номіналом 200 гривень з серією і номером відповідно КК5374914 (т. 1 а. с.41-44).
Відповідно до протоколу огляду від 16 серпня 2020 року було оглянуто саме купюру 200 гривень з серією КК5374914, що також підтверджується зображенням цієї купюри, яке є додатком до протоколу (т. 1 а. с. 46-48).
Крім цього, відповідно до постанови про визнання предмета речовим доказом від 15 серпня 2020 року саме купюру номіналом 200 гривень серії КК5374914 було визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні, поміщено в спеціальний пакет та передано на відповідальне зберігання КБ "ПриватБанк" м. Луцьк.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що зазначення у протоколі огляду купюри від 16 серпня 2020 року крім правильного номеру ще й іншого номеру купюри не є істотним порушенням вимог КПК України, що має наслідком визнання такого доказу недопустимим.
Також колегія суддів вбачає необґрунтованими доводи про недопустимість як доказу постанови від 15 серпня 2020 року про визнання речовим доказом зазначеної купюри з тих підстав, що огляд вилученої купюри було проведено 15 серпня 2020 року, а протокол такого огляду було складено 16 серпня 2020 року, про що вказує захисник.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 15 серпня 2020 року слідчим було оглянуто вилучену купюру номіналом 200 гривень серії КК5374914 й за його результатом винесено постанову про визнання цієї купюри речовим доказом (т. 1 а. с. 49-51).
Крім цього, 16 серпня 2020 року в присутності двох понятих було ще раз оглянуто цю купюру і складено відповідний протокол огляду (т. 1 а. с. 46-48).
КПК України не містить заборони щодо проведення кількох оглядів одного предмету. З урахуванням того, що вказана купюра відповідно до акту прийому-передачі майна на зберігання (т. 1 а. с. 51) була передана на зберігання до ПАТ КБ "ПриватБанк" саме 16 вересня 2020 року, колегія суддів не вважає, що слідчим було в цьому випадку допущено порушення вимог КПК України.
Стосовно доводів скарги про відсутність згоди інспектора ОСОБА_2. на проведення огляду його службового автомобіля колегія суддів зазначає наступне.
Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_2 надав добровільну згоду на проникнення до свого службового автомобіля з метою проведення огляду. Зазначена слідча дія фіксувалась на відео, за її результатами було складено відповідний протокол від 15 серпня 2020 року (т. 1 а. с. 41-44). Зі змісту цього протоколу вбачається, що слідчу дію проведено у присутності ОСОБА_2 та двох понятих, які підписали протокол без жодних зауважень, тому підстав вважати, що огляд було проведено усупереч волі ОСОБА_2, колегія суддів не убачає.
Перевіривши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційної скарги, та, погодившись з висновками суду першої інстанції, обґрунтовано відмовив у її задоволенні. З цим висновком погоджується й колегія суддів Верховного Суду.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.
Враховуючи викладене, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд