Постанова
Іменем України
12 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 363/3376/19
провадження № 61-21св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
представник позивача -ОСОБА_2,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 ,
представник відповідача -ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікової С. В., від 23 листопада 2021 року.
Короткий зміст позовних заяв та їх обґрунтування
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що під час шлюбу з відповідачем було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, майнові права на яку були придбані нею за її особисті кошти до реєстрації шлюбу. ОСОБА_1 вважала, що ця квартира в силу вимог статті 57 СК України є її особистою приватною власністю.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 пред`явив зустрічний позов до ОСОБА_1, в якому просив встановити факт їхнього проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з вересня 2011 року до 21 листопада 2014 року; визнати квартиру
АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності; визнати за ним право власності
на 1/2 частину зазначеної квартири.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що з вересня 2011 року і до дня укладання шлюбу, тобто 21 листопада 2014 року, сторони постійно спільно проживали однією сім`єю за різними адресами, зокрема: з вересня
2011 року до весни 2012 року - у квартирі АДРЕСА_2, що належала йому та його матері; весною, влітку та восени 2012 року, весною та у червні 2013 року - у будинку батьків
ОСОБА_1 у АДРЕСА_13; взимку 2012-2013 років - у квартирі АДРЕСА_3 ; з липня
2013 року до квітня 2014 року - у квартирі АДРЕСА_4 ; з квітня 2014 року до листопада 2014 року - у квартирі АДРЕСА_5, що належить йому, а з листопада 2014 року - у спірній квартирі. Вважав, що спірну квартиру придбано за спільні кошти сторін, а тому вона є об`єктом права спільної сумісної власності сторін та підлягає поділу між ними в рівних частках.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області у складі судді Чіркова Г. Є. від 06 серпня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та
ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з вересня 2011 року по 21 листопада 2014 року.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та
ОСОБА_3 .
В порядку поділу спільного сумісного майна визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині за кожним на квартиру
АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач за зустрічним позовом надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що сторони у період з вересня 2011 року по 21 листопада 2014 року постійно спільно проживали, вели спільне господарство, мали усталені сімейні і побутові відносини, несли спільні витрати, мали взаємні права і обов`язки, проводили спільно час, відпочинок тощо. Також суд першої інстанції вважав, що оскільки майнові права на спірну квартиру ОСОБА_1 набула 10 червня 2014 року, тобто за час проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, таке майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя незалежно від того, що право власності на це майно зареєстровано за ОСОБА_1 .
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову.
Переоцінивши докази у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про непідтвердження ведення сторонами спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, наявності між сторонами спільного бюджету у період з вересня 2011 року і до дня укладання шлюбу, тобто 21 листопада 2014 року. Апеляційний суд вважав, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що спільна присутність на святах, укладення договорів, зняття коштів в одному банкоматі, керування транспортним засобом не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 не доведено, що спірна квартира придбана внаслідок спільної праці сторін, тому вважав, що відсутні підстави для надання такому майну правового статусу спільної сумісної власності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада
2021 року і залишити в силі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 року.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі
№ 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 725/2488/16-ц,
від 30 січня 2019 року у справі № 360/2244/15-ц, від 27 березня 2019 року
№ 354/693/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази, (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про відвід колегії суддів та не перевірив доводи позивача за зустрічним позовом щодо наявності обставин, які викликали сумнів у неупередженості суддів. На думку особи, яка подала касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав належної оцінки показанням свідків та наданим сторонами письмовим доказам, які вказували на проживання сторін як чоловіка та дружини до реєстрації шлюбу. Заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано нерелевантні правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правову допомогу, яка була надана під час розгляду справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, а також стягнути з ОСОБА_3 на користь
ОСОБА_1 судові витрати. Заявник вказує, що оскаржена постанова є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами суду касаційної інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 травня 2014 року між ОСОБА_5 як покупцем та ТОВ "ДБК-ПАРТНЕР" як продавцем укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 4-245/к.
Відповідно до пункту 1.1 договору продавець продає, а покупець придбає майнові права на квартиру
АДРЕСА_1 на умовах і в порядку, що визначені у цьому договорі. Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що під майновими правами вони розуміють право набути у власність квартиру.
У відповідності до квитанцій від 28, 30 травня, від 03, 05, 06 та 10 червня
2014 року ОСОБА_5 сплатила на користь ТОВ "ДБК-ПАРТНЕР" грошові кошти в загальному розмірі 527 590 грн.
У довідці ТОВ "ДБК-ПАРТНЕР" від 10 червня 2014 року зазначено, що згідно з договором купівлі-продажу майнових прав № 4-245/к від 27 травня 2014 року ОСОБА_5 оплачено майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 у розмірі 527 590 грн, в тому числі ПДВ, що становить 100 % вартості майнових прав.
10 червня 2014 року відповідно до акту прийому-передачі майнових прав на квартиру до договору купівлі-продажу майнових прав № 4-245/к
від 27 травня 2014 року ТОВ "ДБК-ПАРТНЕР" передало, а
ОСОБА_5 прийняла в повному обсязі майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 4 вказаного акту сторони посвідчили, що продавець бере на себе в односторонньому порядку зобов`язання збудувати та ввести в експлуатацію житловий будинок по АДРЕСА_6, а покупець набуває в повному обсязі майнові права на квартиру АДРЕСА_7 в цьому будинку.
17 вересня 2014 року ТОВ "ДБК-ПАРТНЕР" та ОСОБА_5 підписали акт прийому-передачі квартири покупцю, згідно з пунктом 1 якого продавець побудував та передає, а покупець сплатив 100 % вартості та приймає двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
21 листопада 2014 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції в м. Києві складено актовий запис № 1181.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 40874607 від 20 липня 2015 року право власності на квартиру
АДРЕСА_1 01 липня 2015 року зареєстровано за ОСОБА_5
20 липня 2015 року ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на квартиру
АДРЕСА_1 .
03 липня 2018 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 розірвано.
07 травня 2019 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7
ОСОБА_3 стверджував, що з вересня 2011 року вони зі ОСОБА_5 постійно спільно проживали однією сім`єю, а ОСОБА_1 наполягала на тому, що в лютому-березні вони з ОСОБА_3 почали зустрічатись як дівчина і хлопець, проживали окремо, мали побачення.
Частина допитаних судом першої інстанції свідків ( ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ) показала, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в період з вересня 2011 року
по 21 листопада 2014 року постійно спільно проживали, вели спільне господарство, мали притаманні подружжю відносини, несли спільні витрати, проводили спільно час, відпочинок, тощо.
У той же час інша частина допитаних судом першої інстанції свідків ( ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ) показала, що ОСОБА_19 та ОСОБА_20 почали зустрічатись навесні 2012 року та разом до укладення шлюбу не проживали.
Суд першої інстанції встановив, що факт спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в період з вересня 2011 року по 21 листопада 2014 року, крім показів свідків, також підтверджується:
копією договору № 1122402 від 24 грудня 2011 року про надання телекомунікаційних послуг у квартирі АДРЕСА_2 (квартира ОСОБА_3 та його матері), укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ "ДЕЛЬТА НЕТ";
випискою з рахунків сторін в АТ КБ "Приват Банк", які свідчать про систематичну оплату ОСОБА_5 послуг з постачання Інтернету у квартирі АДРЕСА_4 за період з липня по жовтень 2013 року;
випискою з рахунків ОСОБА_5, які свідчать про систематичне зняття нею готівки у банкоматах в період з травня 2014 року до кінця жовтня 2014 року по вулиці Порика, 9 та 13-Г у м. Києві, придбання продуктів у магазині "Сільпо" по вулиці Порика, 5, аптеці та піцерії по вулиці Порика, 9 у м. Києві, що розташовані у безпосередній близькості до квартири АДРЕСА_11, яка належить ОСОБА_3 ;
довготривалим листуванням між сторонами, що здійснювалась засобами електронної пошти, спілкування в якій притаманне особам, які пов`язані спільним побутом. Зокрема ОСОБА_5 та ОСОБА_3 обговорювалися умови позик та кредитів для придбання автомобіля, спільні поїздки, здачу квартир в оренду, особисті прохання, щодо купівлі речей, побутові питання, замовлення продуктів та меблів за період з 13 квітня 2011 року по 30 липня 2014 року;
договорами добровільного страхування наземного транспорту - автомобіля Nissan JUKE, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № 0768
від 02 квітня 2013 року та № 3790 від 21 серпня 2014 року, укладеними між ОСОБА_21 та ТДВ "СК "ВіДі-Страхування", згідно яких ОСОБА_3 зазначений особою, якій надано право управління вказаним автомобілем;
копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ВО1 № 214516 від 19 червня 2012 року про порушення ОСОБА_3 пункту 3.1 Правил дорожнього руху України під час керування автомобілем Smart Fortwo, реєстраційний номер НОМЕР_2, що свідчить про управління останнім автомобілем ОСОБА_5 ;
фотографіями сторін із зображенням їх спільного проживання в побутових умовах в домашньому одязі та на спільних святкуваннях в гостях, на відпочинку, тощо;
виписками з рахунків сторін в АТ КБ "Приват Банк", які свідчать про зняття сторонами готівки в день придбання спірної квартири (28 травня 2014 року) в одному й тому ж банкоматі по АДРЕСА_12 ;
квитанціями про придбання техніки та меблів в період з серпня по вересень 2014 року.
Суд апеляційної інстанції встановив, що свідчення свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17 підтверджують, що ОСОБА_3 та ОСОБА_21 здебільшого бачили у спільних святкуваннях, що не може слугувати підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю. При цьому суд апеляційної інстанції критично віднісся до показів свідків ОСОБА_22, ОСОБА_10, ОСОБА_23 та ОСОБА_12 .