Постанова
Іменем України
12 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 591/1112/20
провадження № 61-18587св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Сумського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Криворотенка В. І., Хвостика С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Уточнену позовну заяву мотивовано тим, що у період з 17 червня 2011 року до 02 січня 2018 року вона працювала на посаді касира напрямку переліку та інкасації грошових коштів в АТ КБ "ПриватБанк". У цей період вона працювала в нічні зміни, однак АТ КБ "ПриватБанк", порушивши вимоги статті 108 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), не здійснювало оплату роботи в підвищеному розмірі - не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. З огляду на це розмір доплати за роботу у нічний час повинен складати 13 632,00 грн за кожний місяць.
Звільнивши її 02 січня 2018 року, АТ КБ "ПриватБанк" не здійснило з нею остаточного розрахунку в підвищеному розмірі за період роботи у нічний час.
Лише 18 лютого 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" провело з нею фактичний розрахунок за роботу в нічний час. Тому наявні підстави для стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь грошових коштів у зв`язку із затримкою проведення остаточного розрахунку за період з 03 січня 2018 року до 18 лютого 2020 року.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь: 1) 299 904,00 заборгованості із заробітної плати; 2) 165 788,82 грн за затримку проведення остаточного розрахунку за період з 03 січня 2018 року до 18 лютого 2020 року на підставі статті 117 КЗпП України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 липня 2020 року у складі судді Клименко А. Я. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надала до суду належних та допустимих доказів невиплати їй відповідачем заробітної плати за роботу в нічний час з лютого 2012 року до грудня 2017 року або виплати її не в повному обсязі.
У зв`язку з тим, що позивачу відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати, відмовлено також і в задоволенні позовної вимоги про стягнення грошових коштів за затримку проведення остаточного розрахунку.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 вересня 2020 року у прийнятті додаткового рішення за заявою ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про вирішення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в ухваленні додаткового рішення за позовною вимогою ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, виходив із того, що про порушення свого права на виплату розрахунку при звільненні позивач була обізнана на час свого звільнення, 02 січня 2018 року, а з позовом звернулася до суду лише 13 квітня 2020 року, тобто більше ніж через два роки від дня звільнення, у зв`язку з чим пропустила строк звернення з позовом до суду, визначений статтею 233 КЗпП України, що є підставою для відмови у задоволені цієї позовної вимоги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Дмитренка В. В. задоволено частково, ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 15 вересня 2020 року скасовано, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 липня 2020 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та в частині розподілу судових витрат скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 10 211,00 грн.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 657,89 грн.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати за апеляційний перегляд справи у розмірі 570,36 грн.
Суд апеляційної інстанції постановив, що при проведенні розрахунку 02 січня 2018 року (день звільнення) позивачу було виплачено тільки неоспорювану суму, але існував спір щодо оплати роботи в нічний час. Цей спір було вирішено в результаті позасудового звернення позивача до контролюючого органу влади - Головного управління Держпраці у Київській області, що підтверджується добровільною виплатою відповідачем оспорюваної суми позивачу. Спірна сума за роботу в нічний час була виплачена позивачу лише 18 лютого 2020 року, тому позивач, звернувшись до суду з позовом у цій справі 21 лютого 2020 року, дотрималася тримісячного строку звернення до суду з позовом, передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку, визначеного статтею 233 КЗпП України, є помилковим.
Крім того, станом на день звернення позивача до суду відповідачем було виплачено їй заборгованість із заробітної плати за роботу в нічний час. Судом враховано, що сума недоплаченої заробітної плати є незначною, а прострочення її виплати виникло в результаті наявного спору між працівником та роботодавцем, тому наявні підстави для зменшення розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку до суми фактично недоплаченої заробітної плати, тобто в розмірі суми фактичної заборгованості за роботу в нічний час.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просило скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року і залишити в силі рішення та ухвалу суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження постанови Сумського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18), постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 (провадження № 61-25545сво18) та постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 369/5652/16-ц (провадження № 61-29211св18), від 19 лютого 2020 року у справі № 761/48150/18 (провадження № 61-16207св19).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував вимоги статей 117, 233 КЗпП України до спірних правовідносин, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку не є основною чи додатковою заробітною платою, тому строк для пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Сумського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року, зазначено, що справа є малозначною відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, проте має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, а тому відповідно до підпункту а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню, відмовлено АТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Сумського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року і витребувано із Зарічного районного суду м. Суми цивільну справу № 591/1112/20.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року відмовлено АТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Сумського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про зупинення виконання постанови Сумського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року задоволено, зупинено виконання постанови Сумського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
Відповідно до записів із трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 17 червня 2011 року до 02 січня 2018 року працювала на посаді касира напрямку переліку та інкасації грошових коштів в Сумській філії АТ КБ "ПриватБанк".
Згідно з наказами АТ КБ "ПриватБанк" у період з 17 червня 2011 року до 31 січня 2012 року ОСОБА_1 працювала за графіком роботи № 2, який передбачає роботу з п`ятиденним робочим тижнем з понеділка до п`ятниці, восьмигодинним робочим днем з 08:30 год. до 17:30 год. З 01 лютого 2012 року ОСОБА_1 було неодноразово змінено графік роботи, який передбачав змінну роботу, в тому числі із залученням до роботи у нічний час.
ОСОБА_1 зверталася до Головного управління Держпраці у Київській області щодо можливого порушення законодавства про працю в частині виплати заробітної плати на законодавчо встановленому рівні та доплати за роботу в нічний час Сумською філією АТ КБ "ПриватБанк".
30 вересня 2019 року Головне управління Держпраці у Київській області направило лист АТ КБ "ПриватБанк" про вжиття заходів керівництвом АТ КБ "ПриватБанк" щодо недопущення порушення вимог трудового законодавства відносно ОСОБА_1 та надання підтверджуючих документів стосовно доплат за роботу ОСОБА_1 в нічний час за період з 17 червня 2011 року до 02 січня 2018 року.
Листом Головного управління Держпраці у Київській області від 07 листопада 2019 року ОСОБА_1 повідомлено, що для розгляду її звернення Головним управлінням Держпраці у Київській області направлено запит АТ КБ "ПриватБанк" про вжиття заходів щодо недопущення порушення вимог трудового законодавства відносно ОСОБА_1 та надання підтверджуючих документів стосовно доплати за роботу в нічний час за період її роботи з 17 червня 2011 року до 02 січня 2018 року.
28 лютого 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" стосовно звернення ОСОБА_1 повідомило Головне управління Держпраці у Київській області, що за період залучення ОСОБА_1 до роботи в нічний час з 2012 року до 2017 року їй було нараховано заробітну плату за роботу в нічний час на загальну суму 12 684,50 грн, після утримання з цієї суми податків та зборів належні кошти були виплачені на картку для виплат ОСОБА_1 . Заборгованість із виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 відсутня.
Відповідно до виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 18 лютого 2020 року їй була виплачена заробітна плата за роботу в нічний час у розмірі 10 211,04 грн.