Постанова
Іменем України
12 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 753/19138/20-ц
провадження № 61-8350св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - держава Україна в особі: Міністерства юстиції України, Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Міністерства юстиції України та Національної поліції України на постанову Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі: Міністерства юстиції України, Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства і прокуратури.
Позовну заяву мотивовано тим, що у період з 10 жовтня 2007 року
по 10 листопада 2007 року та з 14 червня 2010 року по 05 липня 2017 року, тобто 85 місяців та 21 день, він незаконно притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів.
Позивач зазначав, що постановою слідчого Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України
в м. Києві (далі - Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві) Хруль В. В.
від 10 жовтня 2007 року порушено кримінальну справу № 06-8714 відносно нього та ОСОБА_2 за частиною другою статті 186 КК України.
Постановою слідчого Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві
Заворітного В. В. від 10 листопада 2007 року кримінальну справу № 06-8714 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 6 КПК України.
14 червня 2010 року постановою старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України Кравцова О. Г. скасовано постанову про закриття кримінальної справи № 06-8714, матеріли кримінальної справи направлені
до Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ГСУ МВС України) для організації виконання.
ОСОБА_1 зазначав, що досудове розслідування у справі № 06-8714 тривало до 11 січня 2011року. 11 січня 2011 року йому було оголошено про закінчення досудового слідства та надано матеріали для ознайомлення.
10 лютого 2011 року заступником Генерального прокурора України Блажівським Є. М. було затверджено обвинувальний висновок відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вироком Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року
у справі № 1-209/11 ОСОБА_1 виправдано за відсутністю у діянні складу злочину за частиною другою статті 187, частиною третьою
статті 189 та частиною третьою статті 357 КК України.
Проте ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 12 березня 2013 року вказаний вирок скасовано
й справу направлено на новий розгляд.
ОСОБА_1 зазначав, що розглянувши повторно кримінальну справу
№ 06-8714 Печерський районний суд м. Києва 11 жовтня 2013 року постановив вирок, яким повністю його виправдав згідно до пред`явленого обвинувачення і вказаний вирок набрав законної сили.
Перебування його під слідством та судом тривало 85 місяців та 21 день.
Позивач вважав, що такі дії та рішення органу досудового слідства, прокуратури і суду спричинили йому значних моральних страждань,
що відшкодовуються державою у повному обсязі, незалежно від вини службових осіб, відповідно до статті 62 Конституції України,
статті 1176 ЦК України та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду".
Разом із цим, позивач зазначав, що з метою встановлення розміру моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, а також незаконного арешту всього його майна, його представник адвокат
Орлов В. П. звертався до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз із відповідним зверненням про надання висновку експертного дослідження за результатами проведення психологічного дослідження ОСОБА_1 .
Згідно наданого висновку експертного дослідження від 16 січня 2018 року
№ 23414/17-61, встановлено, що позивачу завдано моральну шкоду
та орієнтовний еквівалент її грошової компенсації складатиме
129 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.
Ураховуючи викладене та уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку моральну шкоду, завдану незаконними діями
та рішеннями органів досудового слідства і прокуратури у розмірі
774 000,00 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого 2021 року
у складі судді Комаревцевої Л. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю належних
та допустимих доказів на підтвердження фактів заподіяння позивачу моральної шкоди неправомірними діями, рішеннями органів досудового розслідування, що визначені позивачем, як учасники справи, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого
2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов
ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі
450 000,00 грн. вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач, перебуваючи під слідством протягом 68 місяців 11 днів, зазнав моральної шкоди, яка виразилась у порушенні нормальних життєвих зв`язків, негативних змінах в емоційному стані, що надає йому право на отримання компенсації на підставі положень статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції, ураховуючи душевні страждання, яких позивач зазнав у зв`язку із протиправною поведінкою щодо нього, а саме незаконним перебуванням під слідством та судом, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, ураховуючи тривалий судовий розгляд цієї справи, а також керуючись принципами розумності
та пропорційності, вважав, що стягненню підлягає моральна шкода у розмірі 450 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, Міністерство юстиції України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, Національна поліція України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Міністерства юстиції України та витребувано матеріали справи № 753/19138/20-ц із Дарницького районного суду м. Києва. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року до закінчення перегляду
в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Національної поліції України.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року справу № 753/19138/20-ц призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга Міністерства юстиції України мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення
статей 167, 170 та 1176 ЦК України, а також не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 березня 2018 року у справі № 757/30721/14-ц (провадження
№ 61-2504св18) й постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18),
від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження
№ 14-515цс19), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) та від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19).
Міністерство юстиції України вважає, що безумовне залучення їх як представника держави у судах першої та апеляційної інстанцій
є помилковим, оскільки міністерство є центральним органом виконавчої влади, який не наділений повноваженнями та компенсацією представляти державу у цій категорії справ.
Касаційна скарга Національної поліції України мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 листопада 2018 року у справі
№ 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18), від 15 травня 2019 року
у справі № 570/2739/16-ц (провадження № 14-43цс19), від 21 серпня
2019 року у справі № 761/35803/16-ц (провадження № 14-316цс19)
та від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження
№ 14-447цс19), а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 311/842/17 (провадження № 61-40390св18).
Національної поліції України вважає, що вона не є, не була і не могла бути суб`єктом, що здійснював щодо позивача оперативно-розшукову діяльність, або органом досудового розслідування, у зв`язку із цим Національна поліція України не є належним відповідачем у цій справі.
На думку Національної поліції України, належними відповідачами у цій справі є Печерське РУ ГУ МВС України у м. Києві, Генеральна прокуратура України та Міністерство внутрішніх справ України.
Відзиви на касаційні скарги до суду не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою слідчого Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Хруль В. В. від 10 жовтня 2007 року порушено кримінальну справу № 06-8714 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 186 КК України (а. с. 14, т. 1).
Постановою слідчого Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві
Заворітного В. В. від 10 листопада 2007 року кримінальну справу № 06-8714, порушену 10 жовтня 2007 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2
за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою
статті 186 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини першої
статті 6 КПК України, у зв`язку із відсутністю складу злочину. Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, обраний 12 жовтня 2007 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, скасовано (а. с. 22, 23, т. 1).
Постановою старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України Кравцова О. Г. від 14 червня 2010 року постанову слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Заворітнього В. В. від 10 листопада 2007 року про закриття кримінальної справи № 06-8714 скасовано як незаконну. Матеріали кримінальної справи направлено до ГСУ МВС України для організації виконання (а. с. 24, 25, т. 1).
18 червня 2010 року постановою начальника ГСУ МВС України
Фаринника В. І. доручено розслідування кримінальної справи № 06-8714 декільком слідчим; старшим слідчої групи призначено старшого слідчого
в особливо важливих справах ГСУ підполковника міліції Сушка Р. М.
(а. с. 26, т. 1).
18 червня 2010 року старший слідчій в особливо важливих справах ГСУ підполковник міліції Сушко Р. М. прийняв кримінальну справу № 06-8714
до свого провадження (а. с. 28, т. 1).
Постановою старшого слідчого з ОВС ГСУ МВС України Легецького В. Ю.
від 02 серпня 2010 року злочинні дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перекваліфіковані з частини другої статті 186 КК України із порушенням кримінальної справи відносно вказаних осіб за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 187 КК України (а. с. 29, 30, т. 1).
04 серпня 2010 року постановою старшого слідчого з ОВС ГСУ МВС України Легецького В. Ю. Мамояна С. Ч. притягнуто як обвинуваченого та пред`явлено йому обвинувачення за частиною другою статті 187 КК України
(а. с. 31, 32, т. 1).
Постановою старшого слідчого з ОВС ГСУ МВС України Легецького В. Ю.
від 04 серпня 2010 року мірою запобіжного заходу обвинуваченому
ОСОБА_1 обрано підписку про невиїзд (а. с. 33, 34, т. 1).
10 листопада 2010 року постановою старшого слідчого з ОВС ГСУ МВС України Никоненко В. С. накладено арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого ОСОБА_1 (а. с. 40, т. 1).
Постановою старшого слідчого з ОВС ГСУ МВС України Никоненко В. С.
від 16 листопада 2010 року накладено арешт на вклади, цінності, а також все рухоме та нерухоме майно обвинуваченого ОСОБА_1 (а. с. 41, т. 1).
11 січня 2011 року постановою старшого слідчого з ОВС ГСУ МВС України Никоненко В. С. притягнуто ОСОБА_1 як обвинуваченого та пред`явлено йому обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 187, частиною третьою статті 189 та частиною третьою
статті 357 КК України (а. с. 50-54, т. 1).
11 січня 2011 року ОСОБА_1 було оголошено про закінчення досудового слідства та надано матеріали кримінальної справи для ознайомлення
(а. с. 49, т. 1).
10 лютого 2011 року заступником Генерального прокурора України Блажівським Є. М. затверджено обвинувальний висновок відносно
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 55-87, т. 1).
12 грудня 2011 року суддею Печерського районного суду м. Києва Смик С. І. постановлено вирок у справі № 1-209/11, яким ОСОБА_1 виправдано
за відсутністю в діянні складу злочину, за частиною другою
статті 187, частиною третьою статті 189 та частиною третьою
статті 357 КК України запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд скасовано (а. с. 88-99, т. 1).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 12 березня 2013 року вказаний вирок скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд (а. с. 100-103, т. 1).
Розглянувши повторно кримінальну справу, Печерський районний суд
м. Києва постановив вирок у справі № 757/8169/13-к від 11 жовтня 2013 року, яким повністю виправдав ОСОБА_1 за відсутністю складу злочину
(а. с. 104-115, т. 1).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2016 року вирок Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2013 року, яким
ОСОБА_1 виправдано за частиною другою статті 187, частиною третьою статті 189 та частиною третьою статті 357 КК України за відсутності в діянні складу злочинів, залишено без змін (а. с. 116-125, т. 1).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 05 липня 2017 року вирок Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2016 року залишено без мін (а. с. 126-131, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено,
що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.