Постанова
Іменем України
12 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 337/3921/20
провадження № 61-15218св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Запорізьке кар`єроуправління",
третя особа - голова правління Приватного акціонерного товариства "Запорізьке кар`єроуправління" Савченко Кирило Геннадійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 21 квітня 2021 року в складі судді Сидорової М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року в складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Запорізьке кар`єроуправління" (далі - ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління", Товариство), третя особа - голова правління ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" Савченко К. Г., про визнання незаконним наказу про скорочення штатного розкладу, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що 05 вересня 2019 року він прийнятий на роботу у залізнично-навантажувальний цех ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" на посаду майстра навантаження. 01 жовтня 2019 року у тому ж цеху ОСОБА_1 переведений на посаду механіка, а 21 жовтня 2019 року - він був знову призначений на посаду майстра навантаження. Під час роботи у вказаному цеху між ним та начальником цеху ОСОБА_2 не склались взаємовідносини, оскільки позивач висловлював свої думки з питань організації виробництва цеху, які не співпадали з думкою начальника цеху, а також він добре ставився до працівників цеху, що не влаштовувало керівництво.
У період з 31травня до 12 червня 2020 року він перебував у щорічній відпустці. 17 червня 2020 року на п`ятихвилинці начальник цеху ОСОБА_2 сповістив його про те, що 16 червня 2020 року на підприємстві виданий наказ про скорочення посади майстра навантаження у залізнично-навантажувальному цеху. 18 червня 2020 року він ознайомився з вказаним наказом.
20 серпня 2020 року у підприємстві виданий наказ № 287/к про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв`язку з чим в його трудовій книжці зроблено запис про звільнення у зв`язку із скороченням чисельності (штату) працівників, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
На думку позивача, після його звільнення, ніякого скорочення чисельності (штату) працівників не відбулось, зокрема, черговий ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" ОСОБА_3 після цього був залучений до виконання функцій майстра навантаження.
Позивач стверджував, що наказ підприємства від 16 червня 2020 року про скорочення чисельності (штату) носить фіктивний характер та є незаконним. Наказ від 20 серпня 2020 року № 287/к про його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України також вважав незаконним та таким, що порушує вимоги чинного трудового законодавства, оскільки фактично скорочення чисельності робітників залізнично-навантажувального цеху підприємства не відбулось, відповідач не врахував його переважного права на залишенні на роботі, зокрема, не було враховано, що він не мав жодного дисциплінарного стягнення, є автором винаходів та є особою, якій залишилось менше трьох років до настання пенсійного віку.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним наказ ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" від 16 червня 2020 року про скорочення чисельності (штату) працівників підприємства; визнати незаконним наказ ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" від 20 серпня 2020 року № 287/к про припинення трудового договору з ОСОБА_1 згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності (штату) працівників підприємства; поновити його на посаді майстра навантаження залізнично-навантажувального цеху ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління", а також просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за 5 місяців, який за розрахунками позивача складає 68 193,60 грн та 13 638,72 грн у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 21 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 з посади майстра навантаження залізнично-навантажувального цеху ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулось з дотриманням норм чинного трудового законодавства та порядку скорочення чисельності працівників.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у відповідача дійсно відбулося скорочення чисельності працівників, позивача попереджено про звільнення не менше ніж за два місяці, йому запропоновано єдину наявну вакантну посаду, на якій він міг працювати з урахуванням його кваліфікації, освіти та досвіду тощо, але позивач своєї згоди на переведення на вказану посаду не надав, відповідачем перевірено наявність переважного права на залишення позивача на роботі.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 21 квітня 2021 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним у справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і відповідно до вимог закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У вересні 2021 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 21 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року,в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не надали належної оцінки тому факту, що насправді на підприємстві не відбулось скорочення штату, а скорочено лише посаду, яку займав позивач;
- не звернули увагу на те, що відповідачем не дотримано порядку вивільнення працівників у зв`язку зі скороченням штату працівників, зокрема відповідач не звертався до уповноваженого представника трудового колективу про надання згоди на звільнення позивача; не проведено об`єктивний порівняльний аналіз роботи працівників на аналогічних посадах, які підлягали вивільненню з метою з`ясування у кого з них є перевага на залишення на роботі;
- не врахували, що позивач є працівником з більш високою кваліфікацією правці, ніж інші працівники з аналогічною посадою, автором винаходу, а також особою передпенсійного віку, а тому саме він має переважне право на залишення на роботі;
- проігнорували те, що за весь час роботи на підприємстві до позивача не застосовувалися засоби дисциплінарного впливу, жодного разу від нього не вимагалось надання письмових пояснень щодо здійснення або нездійснення ним тих чи інших дій, які начальник цеху відповідача вважав би порушенням трудової дисципліни;
- не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 818/410/16.
Також заявник у касаційній скарзі зазначив про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про витребування доказів.
Крім того, у касаційній скарзі заявник виклав клопотання про витребування у ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" доказів, а саме: копії статуту відповідача станом на 16 червня 2020 року; копії колективного договору між адміністрацією та уповноваженим трудового колективу відповідача станом на 16 червня 2020 року; копії письмового подання власника та уповноваженого органу відповідача щодо звільнення позивача; копії письмової відповіді уповноваженого трудового колективу відповідача про надання дозволу або відмови у наданні дозволу про звільнення позивача, яке не підлягає задоволенню Верховним Судом з огляду на положення частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 від інших учасників справи не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
У вересні 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 21 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 337/3921/20 із Хортицького районного суду міста Запоріжжя; надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
У листопаді 2021 року матеріали справи № 337/3472/19 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 вересня 2019 року ОСОБА_1, на підставі його заяви від 30 серпня 2019 року прийнятий на посаду майстра навантаження у залізнично-навантажувальний цех ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління", 01 жовтня 2019 року у тому ж цеху переведений на посаду механіка, а 21 жовтня 2019 у тому ж цеху переведений на посаду майстра навантаження.
16 червня 2020 року начальник залізнично-навантажувального цеху ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" ОСОБА_2 звернувся до голови правління Товариства зі службовою запискою з обґрунтуванням скорочення штату цеху, в якій зазначив, що у зв`язку зі зменшенням на складах старого відсіву, який напрацьовувався десятками років та лежав на складах в кількості більше 1 000 000,00 тонн, прогнозується зменшення обсягів відвантаження продукції. За останні три місяці кількість відвантаженого відсіву скоротилась з 62 000,00 тонн до 37 000,00 тонн. У 2019 році планувалась цілодобова організація роботи цеху, але через зниження обсягів відвантаження відсіву, заплановані відвантаження сумішей 0-40 та 0-70 виконуватись не будуть. Також скоротилось відвантаження готової продукції зі 105 000,00 тонн до 91 000,00 тонн. Підприємство у зв`язку з відсутністю споживачів у зимовий період є сезонним та відвантаження у цей період, починаючи з листопада, є мінімальним. Виникає питання зайнятості працівників. Пропонує скоротити одну з трьох посад майстра зміни відвантаження.
Наказом голови правління ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" Савченко К. Г. від 16 червня 2020 року № 202/к "Про скорочення штату працівників" вирішено з 17 серпня 2020 року скоротити посаду майстра зміни навантаження - 1 одиниця, внести зміни в діючий штатний розпис залізнично-навантажувального цеху, в зв`язку з чим вручити під підпис працівнику, посада якого підлягає скороченню, повідомлення про майбутнє звільнення відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, запропонувати працівникам, посади яких підлягають скороченню, роботу на інших посадах в інших цехах (за наявності). Контроль за виконання наказу покладено на інспектора відділу кадрів ОСОБА_4 .
Зміст наказу свідчить, що він прийнятий у зв`язку зі зменшенням відвантаження готової продукції, зменшенням обсягу робіт для змінних майстрів навантаження у залізнично-навантажувальному цеху та з метою приведення штату працівників відповідно до зменшення обсягів. Підставою для наказу була службова записка начальника залізнично-навантажувального цеху від 16 червня 2020 року. Цей наказ доведений до відома ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про що є відповідна відмітка про ознайомлення у наказі.
Згідно з витягом з протоколу засідання Правління ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" від 16 червня 2020 року № 77 на засіданні участь в якому брали: голова правління Савченко К. Г., інспектор відділу кадрів ОСОБА_4, начальник залізнично-навантажувального цеху ОСОБА_2 та інші, було розглянуто питання про визначення переважного права залишення на роботі та наявності серед працівників, посади яких скорочуються, осіб, щодо яких встановлено обмеження на звільнення. В ході обговорення цього питання, проведення аналізу рівня кваліфікації, ставлення до виконання покладених посадових обов`язків та інших критеріїв вирішено обрати кандидатуру на вивільнення у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1 .
18 червня 2020 року ОСОБА_1 попереджений про майбутнє звільнення з займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності працівників, що підтверджується його підписом на повідомленні про звільнення у зв`язку зі скороченням штату від 16 червня 2020 року № 07/171.
Одночасно, 18 червня 2020 року разом з попередженням про майбутнє вивільнення ОСОБА_1 запропоновано перевестися на посаду слюсара чергового та з ремонту устаткування.
З 27 до 31 липня 2020 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному.
20 серпня 2020 року наказом від 20 серпня 2020 року № ЗК/К-287 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнений з займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою компенсації відпустки за 2 календарних дня та вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку.
Із вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 20 серпня 2020 року, що підтверджується його підписом.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі статтею 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).
Отже, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.