Постанова
Іменем України
08 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 554/7289/19
провадження № 61-13635св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Сокирченко Таміла Павлівна, Перша полтавська нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 червня 2020 року у складі судді Андрієнко Г. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 липня
2021 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголов В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Обґрунтовуючи позов, зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 81 року помер батько позивача ОСОБА_4, який останні роки жив у належному йому будинку за адресою: АДРЕСА_1 разом з відповідачем ОСОБА_2 .
Після його смерті відкрилась спадщина.
Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, він дізнався,
що 16 січня 2013 року ОСОБА_4 склав посвідчений нотаріально заповіт, яким все своє майно заповів на користь відповідача.
Позивач вказувала, що у 2009 році у батька була надзвичайно сильна травма головного мозку, він пройшов довготривале й важке лікування, у 2010 році
у нього стався перший інсульт, внаслідок якого погіршився психічний стан: його поведінка стала емоційнонестійкою, з різкими перепадами настрою, він був неуважним, забував про елементарні побутові речі.
У 2012 році в батька стався другий інсульт, після якого він почав періодично страждати на стан сплутаної свідомості, був конфліктним, підозрілим щодо побутових речей, в нього траплялись галюцинації. В просторі орієнтувався важко, йому потрібно було постійно допомагати, бо він був слабкий
та неуважний. У зв`язку з цим з 05 листопада 2012 року до 18 грудня 2012 року він проходив стаціонарне лікування в Полтавській обласній клінічній психіатричній лікарні з установленим діагнозом - деменція, хронічна дисциркуляторна енцефалопатія із зоровим галюцинозом. Призначень лікарів батько не дотримувався, тож в подальшому його стан здоров`я погіршився
й обумовив його повернення до лікарні, і ця ситуація знов повторилась.
Заповіт складено 16 січня 2013 року, тобто менше, ніж через місяць після стаціонарного курсу лікування.
Після чергового курсу стаціонарного лікування в психіатричній лікарні
з 05 вересня 2013 року до 18 жовтня 2013 року було рекомендовано диспансерне спостереження у психіатра з відповідною підтримуючою медикаментозною терапією.
Також вказувала, що протягом всього життя у неї з батьком був тісний зв`язок, міцні й довірливі стосунки, навіть на фоні проблем із психікою він ніколи
не змінював свого ставлення до неї. Впевнена, що батько не мав наміру залишати своє майно лише ОСОБА_2, а та обставина, що лише відповідач вказана спадкоємицею в заповіті, на її переконання, свідчить про те, що її батько не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними під час складання заповіту.
Посилаючись на те, що зміст заповіту не відповідав внутрішній волі заповідача, просила визнати його недійсним.
06 листопада 2019 року ухвалою суду ОСОБА_3 поновлено пропущений з поважних причин строк для пред`явлення позову; прийнято позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Сокирченко Т. П., Перша полтавська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним
до спільного розгляду з первісним позовом; залучено ОСОБА_3
до участі у розгляді справи як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
ОСОБА_3 просив суд визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчений 16 січня
2013 року приватним нотаріусом Сокирченко Т. П., зареєстрований в реєстрі
за № 324 (номер в спадковому реєстрі: 54073275); стягнути судові витрати.
Обгрунтовуючи позов, посилався на те, що він є сином ОСОБА_4, після смерті якого він у встановленому законом порядку звернувся до нотаріуса
із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус повідомив йому,
що в спадковій справі міститься заповіт. 21 жовтня 2019 року після прибуття
до України йому стало відомо, що його сестра ОСОБА_1 звернулась до суду
з позовом про визнання заповіту недійсним, у зв`язку з чим він вирішив заявити самостійні вимоги у цій справі щодо предмета спору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року, позови задоволено.
Визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_4, посвідчений 16 січня 2013 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сокирченко Т. П., зареєстрований в реєстрі за № 324 (номер в спадковому реєстрі 54073275).
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що висновком судово-психіатричної експертизи встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, станом на 16 січня 2013 року страждав на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді деменції та під час складання заповіту 16 січня
2013 року ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
Задовольняючи позови, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, проаналізувавши зібрані у справі докази, зокрема показання свідків, пояснення експерта, висновок посмертної судової психіатричної експертизи, дійшов висновку, що волевиявлення ОСОБА_4 на час складення оспорюваного заповіту не було вільним, не відповідало його внутрішній волі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У серпні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави
від 16 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 19 липня 2021 року, ухвалити у справі нове рішення про відмову
в задоволенні позовів.
Зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позов про визнання заповіту недійсним подано з підстав порушення волевиявлення
та не врахували, що у таких справах висновки судово-психіатричної експертизи оцінюються у сукупності з іншими доказами у справі.
Акцентує на тому, що за обставинами посвідчення заповіту у нотаріуса
не виникло жодних сумнівів у вільному волевиявленні заповідача. Також зазначає, що вона проживала із заповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад 40 років, тому немає підстав вважати, що спадкове розпорядження
на її ім`я не відповідало волі заповідача.
Вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та зазначає,
що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 673/1568/16-ц (провадження
№ 61-20927св19), від 13 січня 2020 року у справі № 364/839/18 (провадження
№ 61-2611св19), від 12 серпня 2020 року у справі № 759/7606/13 (провадження
№ 61-7868св20), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження
№ 12-304гс18), від 11 грудня 2019 року у справі № 323/3359/17 (провадження
№ 61-15028св19), від 18 лютого 2021 року у справі № 727/9908/17-ц (провадження № 61-3574св19) тощо.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що її батько страждав
на судинну деменцію, низку психічних розладів, що підтверджено двома посмертними судово-психіатричними експертизами.
Зазначає, що всі інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
У заяві від 19 жовтня 2021 року ОСОБА_2 заперечує проти доводів відзиву
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 554/7289/19, витребувано справу з Октябрського районного суду м. Полтави.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що 16 січня 2013 року ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого все належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, що буде йому належати на день його смерті, та все те, на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сокирченко Т.П. та зареєстрований в реєстрі за № 324.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилась спадщина.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як діти спадкодавця звернулись
до нотаріальної контори для прийняття спадщини, де їм повідомили, що у Першій полтавській державній нотаріальній конторі 12 вересня 2018 року заведено спадкову справу № 298/2018 про спадкування за заповітом, складеним на ім`я ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку (акта) судово-психіатричного експерта від 28 квітня
2020 року № 176 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, станом на час складання заповіту страждав
на стійкий психічний розлад у вигляді судинної деменції змішаного ґенезу. Під час складання заповіту 16 січня 2013 року внаслідок вищезазначеного психічного розладу не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Згідно з поясненнями нотаріуса Сокирченко Т. П., яка посвідчувала заповіт,
у січні 2013 року ОСОБА_4 під час підписання заповіту був у абсолютно адекватному стані та повністю розумів значення своїх дій.